Місцеоселення лісу та класифікація екологічних факторів


Лісівництво

РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ

Лекція 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ І ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

1.2 Місцеоселення лісу та класифікація екологічних факторів

У лісі не можна розглядати однобоко тільки навколишнє середо­вище і тільки живі організми, у першу чергу деревну рослинність. Лісове угруповання є завжди продуктом цих двох начал.

Лісове середовище за своїми ознаками поділяється на фізичне середовище, яке охоплює повітряний простір від верхівок дерев до поверхні грунту, і простір, у якому розміщені підземні частини

лісових рослин (дерев). У сумі ці два простори складають лісове місцеоселення. При цьому вважається, що на фізичне середовище в атмосфері і грунті впливають фактори біоти, тобто рослинний і тваринний світ, що зростає і мешкає на даній ділянці лісу.

У лісівництві відомі фактори, які впливають на ріст дерев у лісі. їх досить легко виміряти, але досить непросто визначити дію факторів у комплексі, як вони діють на місцеоселення в цілому.

Найбільш вдало поділяв екологічні фактори акад. П. С. Погребняк. Він об’єднав їх у три великі групи: абіотичні, біотичні та антропогенні.

Абіотичні фактори, тобто фактори неживої

природи у свою чергу поділяються на три категорії: кліматичні, едафічні та геологічні.

Кліматичні фактори або фактори надземного середовища, атмосферні фактори включають в себе сонячну радіацію, світло, тепло, опади, вологість повітря, випаровування вологи, вуглекислий газ повітря, атмосферне електричне поле та ін.

Едафічні фактори або фактори підземного середовища (грунтової родючості) включають у себе вологу в грунті з розчиненими в ній поживними речовинами, концентрацію грунтового розчину та його кислотність, наявність шкідливих для рослин сполук, фізичні влас­тивості грунту – механічний склад, шпаруватість, аерацію, теплові властивості грунту, його глибину та доступність для кореневих систем, лісову підстилку тощо.

Геологічні фактори – це гірські породи, що сформували грунт, поверхневий стік, наявність ерозійних процесів грунту на схилах, повені, алювіальні процеси у заплавах річок, вплив землетрусів та вулканічної діяльності, діяльності морських припливів і відливів.

Рельєф належить до орографічного фактора, що відображає категорію простору. Він розподіляє у просторі світло, тепло, вологу та поживні речовини у грунті.

До біотичних факторів належать рослини, тварини, мікроорганізми. Мається на увазі не лише вплив трав’яної, мохової, лишайникової рослинності на деревну, але й взаємовплив дерев між собою. Цей вплив вважається ценотичним фактором. Тут враховуються спадково за­кріплені властивості деревних порід (відношення до світла, тепла і т. п.).

Групу антропогенних факторів складають фактори людської культури, господарської діяльності, рубки лісу, лісові пали, сінокосіння, випас худоби у лісі, сільськогосподарське використання лісових земель. Особлива відчутність рукотворних водосховищ, які часто підтоплюють лісові масиви і т. п.

Як правило, відмічені фактори діють на ліс у комплексі. Крім того, з’являються специфічні фактори, притаманні окремим лісостанам: склад деревних порід, будова деревостанів, інші особливості окремих ділянок лісу.

Академік Г. М. Висоцький велику увагу приділяв мезорельєфу, тобто рельєфу, в якому різниця у висотах місцевості вимірюється десятками метрів. Це – улоговини, балки, долини річок і т. п. Мезорельєф певним чином впливає на гідрологічний режим місцевості: зволоження зростає від верхніх елементів рельєфу через схил і до підніжжя. Цей процес вдало показав П. С. Погребняк на схемі борового ряду.

П. С. Погребняк наводить ще один приклад просторових зв’язків між лісом і середовищем, між складом і продуктивністю лісостанів і механічним складом грунту. Таке явище можна спостерігати на лівобережжі великих рік, наприклад Дніпра. Якщо рухатись з Дарниці (район Києва) на схід, то поступово кварцеві піски зміняться глинястими пісками, потім з’являться суглинки і глинясті грунти. Разом з такою зміною змінюється і склад деревостанів, їх продуктивність, інша рослинність у деревостанах. Сосна змінюється на сосну з березою, потім з дубом, а потім запанують дуб зі своїми супутниками. Такі окремі ланки П. С. Погребняк назвав трофотопами, а в цілому їх сукупність – трофогенним рядом. На пісках формація іменується бором, на глинястих пісках – субором, на супісках – судібровою, а на суглинках та глинах – дібровою. Відповідно до грунтів представлена і рослинність: ольго-, мезо – і мегатрофи. Така залежність лісових насаджень від умов місценаселення покладена Є. В. Алексєєвим і П. С. Погребняком в основу типологічної класифікації лісорослинних умов.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)



Конспект уроку євразія географічне положення.
Ви зараз читаєте: Місцеоселення лісу та класифікація екологічних факторів