МУТАГЕННІСТЬ

Related posts:

1. ТОЧКИ КАРДИНАЛЬНІ Екологія – охорона природи ТОЧКИ КАРДИНАЛЬНІ – три точки – оптимум, мінімум і максимум, які визначають можливість реакції організму на певний чинник. Діапазон дії екол. чинника обмежений відповідними крайніми пороговими значеннями (точки мінімуму та максимуму) даного чинника, за яких можливе існування організму. Точка, яка відповідає найкращим показникам життєдіяльності організму, визначає оптим. величину чинника – зону […]...
2. ЗОНА ТОЛЕРАНТНОСТІ Екологія – охорона природи ЗОНА ТОЛЕРАНТНОСТІ – діапазон дії екол. чинника, в межах якого можливе існування організму. 3. т. обмежена граничними мінім, і макс. значеннями чинника....
3. ПАТОГЕННІСТЬ Екологія – охорона природи ПАТОГЕННІСТЬ – здатність живих організмів (як правило, мікроорганізмів) спричинювати захворювання ін. організмів....
4. АВТОМУТАГЕНИ Екологія – охорона природи АВТОМУТАГЕНИ – речовини, які утворюються в клітинах живих організмів у процесі їх життєдіяльності і спричинюють спадкові зміни....
5. ДОМІНАНТНІСТЬ Екологія – охорона природи ДОМІНАНТНІСТЬ, домінування – 1) здатність виду займати панівне становище в угрупованні та спричинювати переважний вплив на біоценотичні процеси; 2) форма взаємозв’язку парних (алельних) генів, за якої один із них – домінантний – сильніше впливає на відповідну ознаку особини, ніж інший, рецесивний....
6. ЧИННИК ЕКОСИСТЕМНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕКОСИСТЕМНИЙ – вплив, джерелом та середовищем якого є структура, історія чи функція екосистеми. Це поняття близьке до “Чинника біоценотичного” та “Чинника комплексного” з його підрозділами, але з наголосом на об’єкт, де чинник-1 сформувався....
7. НЕКРОБІОЗ Екологія – охорона природи НЕКРОБІОЗ – процес відмирання клітин і тканин у живому організмі. В основі Н. лежать різні дистрофічні зміни, зумовлені дією того чи ін. шкідливого чинника. Часто Н. є оборотним процесом (у разі усунення причин, що його зумовлюють)....
8. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ – здатність організмів підтримувати на сталому рівні температуру тіла незалежно від змін температури довкілля. Т. розвинулася в процесі еволюції як пристосовна реакція організму на мінливість температурних умов існування шляхом регуляції метаболічних процесів....
9. МОДИФІКАЦІЇ Екологія – охорона природи МОДИФІКАЦІЇ – не спадкові фенотипні відмінності, спричинювані факторами довкілля в однакових за генотипом організмів. М. – це корисна пристосовна (адаптивна) реакція організму на вплив чинників навколишнього середовища, які неодноразово зустрічались раніше у процесі тривалої еволюції даного виду....
10. МЕЖА ТОЛЕРАНТНОСТІ ВИДУ Екологія – охорона природи МЕЖА ТОЛЕРАНТНОСТІ ВИДУ – поведінка виду відносно чинників середовища у відомих межах визначена генетично як норма реакції. Порогові значення чинника, всередині яких ще можливе існування організму, позначаються як мінімум і максимум. Зона, розташована між крайніми значеннями толерантності, визначає екол. амплітуду, або М. т. в. відносно відповідного чинника навколишнього середовища. Чим ширший […]...
11. ТОКСИЧНІСТЬ Екологія – охорона природи ТОКСИЧНІСТЬ – отруйність, здатність деяких хім. елементів, сполук, біогенних речовин виявляти шкідливу дію на живі організми....
12. ВАЛЕНТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ВАЛЕНТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА, пластичність екологічна – діапазон інтенсивності дії екологічного чинника, в якому можливе існування певного виду, тобто межі витривалості між критичними точками. Широку В. е. виду щодо абіотичних чинників позначають додаванням до назви чинника префікса “еври”. Евритермні види – ті, які здатні витримувати значні коливання температури, еврибарні – широкий діапазон тиску, […]...
13. ВПЛИВ СИНЕРГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ВПЛИВ СИНЕРГІЧНИЙ – посилення або послаблення впливу одного чинника за наявності іншого. В разі такого сукупного комплексного впливу кількох чинників заг. ефект виявляється іншим, ніж коли б вони діяли кожен окремо....
14. АМПЛІФІКАЦІЯ Екологія – охорона природи АМПЛІФІКАЦІЯ – здатність організму нейтралізувати (зрівноважити) зовн. вплив на нього....
15. РИТМИ ЦИРКАДНІ Екологія – охорона природи РИТМИ ЦИРКАДНІ, ритми циркадіанні – повторювані зміни інтенсивності й характеру біол. процесів і явищ приблизно з 24-годин – ною періодичністю. У зв’язку з цим Р. ц. відносять до добових ритмів. Як правило, Р. ц. з періодом, що відхиляється від 24 год, спостерігаються лише в експериментальних умовах (при сталих т-рі й освітленні) […]...
16. РЕНТГЕН Екологія – охорона природи РЕНТГЕН – одиниця виміру експозиційної дози йонізуючих випромінювань, названа в честь фізика Вільгельма Конрада Рентгена....
17. СПАДКОВІСТЬ Екологія – охорона природи СПАДКОВІСТЬ – здатність організмів передавати потомству свої ознаки й властивості, а також тип обміну речовин; невід’ємна властивість живого організму потребувати певних умов для свого життя і певним чином реагувати на ті чи ін. зміни умов середовища. С. забезпечує матер. і функц. наступність поколінь, створює безперервність орг. світу і самовідтворення в процесі […]...
18. РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА – комплекс заходів, що забезпечують безпечну роботу з радіоакт. речовинами та іншими джерелами йонізуючих випромінювань....
19. ПАТОГЕН Екологія – охорона природи ПАТОГЕН – організм, що спричинює захворювання іншого організму....
20. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ ОРГАНІЗМІВ – здатність теплокровних тварин регулювати температуру свого тіла в межах оптимальної шляхом: а) активного збільшення теплопродукції у Відповідь на зниження температури (хімічна Т. о.); б) зміни рівня тепловіддачі розподілом жирових запасів, стану і кількісного волосяного чи пір’яного покриву, роботи потових залоз (фізична Т. о.); в) переміщення в просторі або […]...
21. РАДІОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи РАДІОБІОЛОГІЯ – наука про вплив усіх видів йонізуючого випромінювання на організми і з’ясування механізмів їх радіац. ураження. Р. здійснює пошук різних заходів захисту організму від опромінення і шляхи його пострадіац. відновлення від ушкодження, прогнозування небезпеки для людства зростаючого рівня радіоактивності навколишнього середовища, пошук нових шляхів використання йонізуючих випромінювань у медицині, с. […]...
22. ВПЛИВ КУМУЛЯТИВНИЙ Екологія – охорона природи ВПЛИВ КУМУЛЯТИВНИЙ – прогр. посилення впливу хім. сполуки чи іншого реагенту, пов’язане з їх нагромадженням в організмах, угрупованнях або в екосистемі в цілому. В. к. виникає також у разі додавання дискретних порцій одного чинника і супроводжується посиленням заг., але збереженням індивід, впливу....
23. ТЕРМОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОСТІЙКІСТЬ – здатність рослин переносити досить низькі температури (морозостійкість) або сильну жару (жаростійкість) без необоротних ушкоджень....
24. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
25. ГІПОКСІЯ Екологія – охорона природи ГІПОКСІЯ – зниження вмісту кисню у тканинах організму. Хворобливий стан, що виникає в разі Г., зумовлюється тим, що інтенсивність надходження кисню до тканин організму чи здатність тканин використовувати його нижча, ніж їх потреба в ньому....
26. ЗОНА ОПТИМУМУ Екологія – охорона природи ЗОНА ОПТИМУМУ – сприятлива для організмів певного виду інтенсивність впливу екологічного чинника....
27. ПРЕАДАПТАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ПРЕАДАПТАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – спадкові механізми попередньої підготовки індивидів до зустрічі з новими, але еволюційно “відомими” виду умовами існування (запасання корму, залягання в сплячку, своєчасний відліт на пд. птахів тощо). П. е. закріплюється прир. добором....
28. МІКРОЕЛЕМЕНТИ Екологія – охорона природи МІКРОЕЛЕМЕНТИ – хім. елементи, що містяться в рослинних і тваринних організмах у малих кількостях (у тисячних і менших частках відсотка). До М. належать марганець, бор, йод, мідь, молібден, фтор, цинк та ін.). Більшість М. входять до складу специф. орг. сполук організму (ферментів, гормонів, вітамінів, пігментів) і часто зумовлюють їхню високу хім. […]...
29. ЯВИЩЕ ВЗАЄМОДІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ Екологія – охорона природи ЯВИЩЕ ВЗАЄМОДІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ – оптимум та межі витривалості організмів стосовно будь-якого чинника середовища можуть зсуватися у певний бік залежно від того, з якою силою і в якому поєднанні діють інші чинники....
30. РАДІОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОСТІЙКІСТЬ, радіорезистентність – показник стійкості клітин і тканин або організму до дії йонізуючих випромінювань. Характеризується величиною дози йонізуючого випромінювання, яка спричинює загибель певної частини опромінених клітин чи організмів. При дозі опромінення порядку десятих часток Гр гине 50 % найчутливіших клітин, найстійкіші (деякі синьо-зелені водорості і бактерії) витримують опромінення понад 10 тис. […]...
31. ЙОНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи ЙОНІЗАЦІЯ – утворення йонів з електронейтральних частинок середовища. Зумовлюється різними чинниками (ел. розряд, нагрівання, фотойонізація тощо). Здатність до Й. повітря виявляє і рослинність. Напр., у ліс. повітрі ступінь Й. у 2-3 рази вищий, ніж у житлових приміщеннях. Найвищу йонізаційну здатність, яка викликає підвищення конц. корисних для організму людини йонів, мають дуб, […]...
32. ЗРІЛІСТЬ ОСОБИНИ Екологія – охорона природи ЗРІЛІСТЬ ОСОБИНИ – здатність особини до розмноження, як правило, в разі досягнення нею морфол. та психофізіол. характеристик дорослого організму....
33. АМФІБІАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи АМФІБІАЛЬНІСТЬ – здатність організму зберігати життєздатність як у воді, так і на суходолі. Властива в основному тваринам, що мешкають у припливно-відпливній зоні морів і океанів....
34. КЛІНА Екологія – охорона природи КЛІНА – поступова зміна будь-якої ознаки або властивості екотопу, популяції, угруповання, ценоекосистеми, пов’язана зі зміною того чи ін. чинника середовища. Клінальна (безперервна) зміна характерна для більшості екол. чинників і ценозів....
35. АДАПТОГЕНИ Екологія – охорона природи АДАПТОГЕНИ – речовини переважно рослинного походження, які підвищують пристосувальну здатність організму до впливу певних чинників (напр., настоянки ехінацеї пурпурової, елеутерококу)....
36. ПРАВИЛО ВІДНОСНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ АДАПТАЦІЙ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВІДНОСНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ АДАПТАЦІЙ – добра пристосованість організмів до певного чинника не означає такої самої адаптованості до інших....
37. МІНЛИВІСТЬ МОДИФІКАЦІЙНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ МОДИФІКАЦІЙНА – зміни ознак організму (фенотипу), спричинені чинниками умов існування і не пов’язані зі змінами генотипу....
38. ЗОНА ПЕСИМУМУ Екологія – охорона природи ЗОНА ПЕСИМУМУ – чим більше інтенсивність дії певного екологічного чинника відхиляється від оптимальної в той чи інший бік, тим більша його пригнічувальна дія на організм....
39. АЛЕЛІ Екологія – охорона природи АЛЕЛІ – спадкові одиниці (стани гена), які містяться в однакових ділянках гомологічних (парних) хромосом і визначають напрям розвитку однієї й тієї самої ознаки....
40. “ЗАКОН” СПАДНОЇ (ПРИРОДНОЇ) РОДЮЧОСТІ (ГРУНТУ) Екологія – охорона природи “ЗАКОН” СПАДНОЇ (ПРИРОДНОЇ) РОДЮЧОСТІ (ГРУНТУ) – 1) у зв’язку з постійним збиранням урожаю, порушенням прир. процесів грунтоутворення та постійним вирощуванням монокультури у грунті нагромаджуються токс. речовини, що виділяються рослинами, внаслідок чого на оброблюваних землях постійно знижується прир. родючість грунтів. Цей процес частково компенсується нагромадженням біомаси підземної частини культ, рослин та переважно […]...