Нафтова і газова промисловість. Торф’яна і горючесланцева промисловість

Розділ 3 ГОСПОДАРСТВО

Тема 4. ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

§16. Нафтова і газова промисловість. Торф’яна і горючесланцева промисловість

Географічна розминка

Пригадайте з курсу фізичної географії України, де на її території зосереджені родовища нафти й газу, горючих сланців і торфу.

Нафтова промисловість. У складі ПЕК України ця галузь поєднує не лише власне нафтову промисловість (підприємства з розвідки та видобутку нафти), а й нафтопереробну (підприємства, що виробляють різні продукти із сирої нафти) (мал. 37). Україна володіє

достатньо великими ресурсами нафти. За деякими оцінками на кінець XX ст. її розвідані запаси становили щонайменше 150 млн тонн. Це ставить нашу державу серед п’яти найбагатших на нафту країн Європи. Навіть у світі Україна не пасе задніх, посідаючи місце в другій десятці. Проте за рівнем видобутку нафти Україна нині значно поступається країнам

З порівняно близькими до неї запасами. Кількість щорічно видобутої нафти приблизно в 10 разів менша від потреб країни.

Практичне завдання

За матеріалами Додатка 12 визначте річні обсяги видобутку нафти в Україні впродовж останніх п’яти років.

З курсу фізичної

географії України ви вже знаєте, що поклади нафти зазвичай супроводжуються покладами природного газу. Разом вони утворюють певні скупчення в межах великих територій, що одержали назву нафтогазоносні регіони. В Україні відомо понад 130 родовищ нафти і кілька сотень родовищ природного газу. Основні поклади цього викопного палива зосереджені у трьох великих нафтогазоносних регіонах. На заході це Карпатський нафтогазоносний регіон. На сході, на Лівобережжі, родовища нафти й газу утворили Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний регіон. А на півдні, у Причорномор’ї, виник Причорноморсько-Кримський нафтогазоносний регіон.

Найбільшим в Україні є Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний регіон, що розташований у межах Чернігівської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Харківської, Донецької і Луганської областей. Уперше нафту тут добули 1936 р. у Сумській області. Однак промисловий видобуток розпочато лише в 1950-ті роки. Нині це один з найбільших нафтогазоносних басейнів в Європі. Він містить 61 % видобувних запасів нафти України. Щорічно в ньому видобувають приблизно 2 млн тонн нафти, яка часто залягає тут на порівняно невеликих глибинах – 1400-2500 м. Серед кількох десятків родовищ найбільшими є Леляківське і Гнідинцівське у Чернігівській області, Глинсько-Розбишівське на Полтавщині, Качанівське на Сумщині та ін.

Карпатський нафтогазоносний регіон охоплює Передкарпаття, Українські Карпати і Закарпаття. Але більшість родовищ тяжіють до Передкарпатської нафтогазоносної області, де промислове видобування нафти розпочато з 1881 р. Найбільшими родовищами, що забезпечують нафтою, є Долинське (Івано-Франківська область) і Бориславське (Львівська область) (мал. 41). Однак починаючи із середини 90-х років XX ст. пошуково-розвідувальні роботи і нафтовидобуток на Прикарпатті різко скорочені, що зумовлено кризою економіки країни.

Нафтова і газова промисловість. Торфяна і горючесланцева промисловість

Мал. 41. Добування нафти на Бориславському родовищі: сучасне фото (1) і листівка кінця XIX cm. (2)

Нотатки краєзнавця

Витоки Карпатської нафти. Нафтопрояви в Українських Карпатах місцеве населення спостерігало з давніх-давен, що позначилося на географічних назвах, які походять від місцевої назви нафти – ропа: Роп’янка, Ріпне, Ропиця та ін. Саме на Прикарпатті в XVI – на початку XVII ст. почали вперше видобувати нафту в Україні (для порівняння в Російській імперії промислове видобування нафти розпочато в 60-х роках XIX ст. в районі Баку). Ще XVI ст. Дрогобич отримав привілей на освітлення вулиць “скельним олієм”. Наприкінці XIX – на початку XX ст. “Галицька Каліфорнія”, як називали місто Борислав, приваблювала підприємців з усієї Європи і світу. Видобуток нафти тут швидко зростав (мал. 41). Якщо в період 1890-1893 pp. у цілому по Галичині видобували понад 90 тис. тонн нафти, то 1909 р. – понад 2 млн тонн. У середині 60-х років XX ст. видобуток нафти на Прикарпатті досяг максимуму. Але в подальшому видобуток знизився, що було пов’язано з вичерпанням запасів.

Причорноморсько-Кримський нафтогазоносний регіон охоплює Кримський півострів, а також здебільшого прибережні акваторії Чорного й Азовського морів. Цей регіон найменш вивчений, освоєність його потенційних ресурсів не перевищує 4 %. Відомі тут нині родовища мають незначні запаси нафти і до того ж подекуди складні геологічні умови видобутку. Тому деякі родовища не розробляють, а експлуатація інших припинялась і відновлювалася лише із застосуванням досконаліших технологій. Водночас регіон є перспективним. Він привертає увагу передусім морськими нафтовими родовищами в акваторіях Чорного й Азовського морів.

Швидке освоєння Причорноморсько-Кримського району стало можливим після затвердження 2000 р. “Програми освоєння ресурсів газу і нафти шельфу Чорного й Азовського морів і заходів щодо її виконання (2000-2010-2015 pp.)”. Причому пошуки і розвідка нових родовищ нафти в Україні останніми роками поширюються не лише в зоні шельфу, а й пов’язані з великими глибинами (4-7 км). Поміркуйте, чи можлива реалізація цієї програми за умови використання існуючих нині в Україні технологій видобутку.

Газова промисловість. Ця галузь поєднує підприємства з розвідки й видобутку природного газу. Станом на 2004 р. Україна мала 561 млрд м3 розвіданих запасів природного газу, посідаючи 33 місце у світі. Однак, як і нафта, газ належить до тих паливних ресурсів, яких украй не вистачає Україні. Упродовж останніх п’яти років у нашій країні видобувають щорічно 18-20 млрд м3 газу, що дає змогу забезпечити власні потреби лише на 23-25 % (Додаток 11).

У Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному регіоні міститься близько 85 % запасів природного газу України і видобувається левова частка цього палива – щорічно приблизно 16 млрд м3. Тут відкрито десятки родовищ газу, найбільші з яких у Харківській області – Шебелинське, Єфремівське, Західнохрестищенське.

Карпатський нафтогазоносний регіон містить також ряд газових родовищ. Найвідоміше з них Дашавське газове родовище, а найбільші – Долинське і Бориславське.

Причорноморсько-Кримський нафтогазоносний регіон вирізняється тим, що має як сухопутні, так і морські родовища. Серед сухопутних газових родовищ найбільші Джанкойське (Джанкойський район), Глібівське (Тарханкутський півострів), Фонтанівське (Керченський півострів).

Досить перспективні щодо покладів природного газу шельфи Чорного й Азовського морів. Увагу промисловців уже привернули такі газові родовища, як Штормове і Голіцинське, Одеське і Безіменне, що на шельфі Чорного моря. За короткий термін після прийняття програми з освоєння морських родовищ у цьому регіоні було відкрито кілька нових газових родовищ і в акваторії мілководного Азовського моря – Північноказантипське, Східноказантипське, Північнобулганацьке, Північнокерченське, Стрілкове, Морське та інші. За деякими припущеннями, саме завдяки морським родовищам у найближчі три-чотири роки в Причорноморсько-Кримському регіоні очікується видобуток газу обсягом 2 млрд м3.

Головні проблеми і перспективи нафтогазової промисловості. Проблемою насамперед є зниження рівнів видобутку нафти й газу в Україні. Значною мірою це пов’язано з вичерпанням найбільших і добре розроблюваних родовищ. Прискорений видобуток нафти і природного газу в останні 20-25 років існування СРСР з легкодоступних родовищ України спричинив невиправдано великі втрати дорогоцінної сировини в надрах і, як наслідок, передчасне виснаження основних родовищ.

В умовах сьогодення ці негативні тенденції ще більше загострилися. Через нестачу коштів обсяги геологорозвідувальних робіт скоротились у три-чотири рази. Тому починаючи з 1994 р. приріст розвіданих запасів нафти і газу не перевищує їхнього видобутку. Проблема нестачі цих ресурсів може бути вирішена завдяки розвідці й розробці вже виявлених великих і малих родовищ, якими зацікавилися підприємницькі кола. Проте для заохочення цього процесу потрібні відповідні заходи державної підтримки підприємництва в освоєнні надр.

Щоб задовольнити внутрішні потреби, ще донедавна в Україну ввозили 19-20 млн тонн сирої нафти (мал. 42) з подальшою її переробкою на українських нафтопереробних заводах (НПЗ) і виробництвом необхідних нафтопродуктів – бензину, дизельного палива, мазуту. Однак якість продукції української нафтопереробної промисловості низька і не відповідає європейським стандартам.

До того ж через застарілі технології та зношеність устаткування потужності НПЗ завантажені лише приблизно на 40 %, а із семи заводів працюють тільки п’ять. При цьому стабільністю відрізняються тільки Лисичанський, Кременчуцький та Шебелинський заводи. Водночас Дрогобицький та Надвірнянський у 2005-2006 pp. удвічі зменшили обсяги переробки, а Одеський і Херсонський взагалі припинили роботу.

Торф’яна, горючесланцева промисловість. Зростання останнім часом цін на традиційні енергоносії (нафту й газ) і нестача власних паливно – енергетичних ресурсів в Україні змушує звертатися до наявних місцевих видів палива. Серед таких, зокрема, торф, видобуток якого є основним завданням торф’яної промисловості.

Україна – одна з країн Європи, в якій торф’яні ресурси мають промислове значення. Родовища торфу розташовані в Рівненській, Волинській, Чернігівській, Житомирській, Київській, Львівській областях. На території України виявлено і розвідано понад 3 тис. торф’яних родовищ. Використання торфу як палива в Україні вигідне через низьку собівартість теплової енергії, що виробляється. До позитивних якостей торфу як палива слід віднести й малу кількість хімічних сполук, що забруднюють довкілля.

Нафтова і газова промисловість. Торфяна і горючесланцева промисловість

Мал. 42. Транспортування нафти й газу

Упродовж останніх п’яти років в Україні щорічно видобували від близько 400 тис. тонн до понад 600 тис. тонн торфу (Додаток 11). Тим часом загальні запаси українського торфу становлять близько 2,2 млрд тонн. При цьому запаси торфу на вже відведених під промислову розробку родовищах становлять близько 23 млн тонн.

Горючі сланці – тверді горючі корисні копалини, які видобуває горючесланцева промисловість. Вони поширені в Подніпров’ї, Карпатах і Кримських горах. На початку 60-х років минулого століття було відкрито найбільше у світі родовище горючих сланців – Бовтиське (Кіровоградська область). Запаси цього родовища сягають близько 3,8 млрд тонн.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6 (завершення)

Позначення на контурній карті основних районів вугле-, газо – і нафтовидобутку, нафто – і газопроводів

1. На контурній карті України позначте ареали Дніпровсько-Донецького, Карпатського і Причорноморсько-Кримського нафтогазоносних регіонів.

2. Підпишіть назви нафтогазоносних регіонів і позначте умовними знаками основні родовища нафти й газу, що в них поширені.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Україна не забезпечує себе власними ресурсами нафти й газу, поклади яких зосереджені у трьох регіонах – Дніпровсько-Донецькому, Карпатському і Причорноморсько-Кримському.

Основним з видобутку нафти й газу є Дніпровсько-Донецький регіон.

Найбільші центри нафтової і газової промисловості зосереджені в місцях розташування родовищ.

Як додаткове паливо в Україні використовують торф і горючі сланці.

Ключові терміни і поняття

Нафтова промисловість нафтогазоносні регіони газова промисловість торф’яна промисловість горючі сланці горючесланцева промисловість

Самоперевірка

За періодичною пресою та Інтернетом підготуйте коротку інформацію про можливі способи вирішення проблем нафтогазової галузі в Україні.

Порівняйте запаси й можливості подальшого розвитку основних регіонів газо – і нафтовидобутку в Україні.

Охарактеризуйте головні проблеми нафтогазової галузі в Україні.

Назвіть і покажіть на карті основні регіони газо – і нафтовидобутку.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Нафтова і газова промисловість. Торф’яна і горючесланцева промисловість