Політологічний словник
Непрямі вибори – реалізація виборів (органу чи посадових осіб) опосередковано, не безпосередньо виборцями. Це відбувається в такий спосіб, що виборці обирають колегію виборців, або спеціальний орган, яка здійснює наступний етап виборів органу чи посадових осіб. Цей механізм описує непрямі вибори, що складаються з двох етапів, але не виключається можливість багатоступеневих виборів. В умовах використання інституту непрямих виборів має місце феномен зростання похибки адекватності настроїв виборців кінцевому
результату. У тому разі, коли виборці обирають депутатів місцевих рад, а останні, в свою чергу, обирають голову ради (це можна вважати непрямими двоступеневими виборами голови (приклад України)), забезпечується те, що голову підтримує більшість, формується певна узгодженість його з представницьким органом і певна залежність. Натомість відсутні пряма відповідальність і залежність голови від виборців. Більше того, виборці не ідентифікують свій вибір депутатів місцевих рад з подальшим обранням голови. Якщо ж голову обиратимуть безпосередньо, він матиме принципово вищу політичну вагу – рада у разі зміни політичної
кон’юнктури не зможе зняти (переобрати) його. Існує принципова відмінність ситуації, за якої орган (колегія виборців) реалізовує етап непрямих виборів, і це є основним завданням, а потім колегія розпускається, і ситуації, коли вона продовжує свою роботу. У такий спосіб вибудовується політичний трикутник взаємодії. Відсутність однієї з ланок забезпечує перевагу іншій, натомість при їх збереженні працює механізм залежності тощо. Отже, наявність чи відсутність непрямих виборів забезпечує різні політичний темперамент органу та статус посадової особи. Багатоступеневі непрямі вибори використовуються при формуванні представницьких органів у КНР, у разі обрання депутатів верхньої палати Індії та Франції, президента США.
Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К., 1998.
Р. Балабан
Loading...
Склонение слова галерея.
