Нормативні основи валютного регулювання



Зовнішньоекономічна діяльність

З ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І КРЕДИТУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Нормативні основи валютного регулювання

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю та продаж національних грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найбільш істотним функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому

ступінь зрілості валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцій, а і його можливістю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб’єктів ринку пов’язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Невід’ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок – це інституційно-регульований ринок. Уся система міжнародних валютних організацій, союзів та угод, що діють на міждержавній та транснаціональній основі,

а також система страхування від валютного ризику являють собою відповідні атрибути валютно-ринкової діяльності.

Але функція регулювання валютного ринку може реалізуватися тільки у певних межах. І за своєю формою, і за своїм змістом вони не можуть і не повинні підмінювати ринкових саморегуляторів. Вони лише доповнюють і відповідним чином корегують дії останніх.

Механізм функціонального валютного регулювання має два рівні: міждержавний (у тому числі регіональний) і національний. Сучасний механізм валютного регулювання склався після впровадження на основі Ямайської угоди плаваючих валютних курсів та принципу поліцентризму в структурі побудови усієї валютної системи.

Функції регулювання міжнародних валютних стосунків покладені світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), що керується у своїй діяльності статутом Фонду і спільно прийнятими країнами – учасницями постановами та домовленостями.

Механізм регулювання на національному рівні, його інституційні структури, принципи і нормативні параметри визначаються законодавчими актами кожної країни.

Валютне регулювання на національному рівні здійснюється на основі принципів і методів, визначених МВФ та регіональними союзами, до яких входять окремі країни. У своєму практичному втіленні воно охоплює широкі аспекти зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів валютного ринку.

Зміст валютного регулювання конституюється чинним законодавством і правовими нормами окремих держав. У такому законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій у внутрішньогосподарському обігу й у міждержавних розрахунках, функції державних органів у валютному регулюванні та управлінні валютними ресурсами, права й обов’язки громадян та юридичних осіб у питаннях володіння, користування і розпорядження валютними цінностями, напрямки валютного контролю і відповідальності за порушення валютного законодавства та ін.

Механізм валютного регулювання на національному рівні являє собою систему контролю за надходженням та вивозом іноземної валюти в країну і з країни.

З цією метою урядом приймаються постанови щодо валютного регулювання з різноманітними обмеженнями. Як правило, уряд приймає постанови, які:

А) вимагають від окремих осіб або фірм, що одержують іноземну валюту, передати або продати її урядові;

Б) нормують запаси іноземної валюти. Підприємець, що бажає здійснити платежі за кордон в іноземній валюті, може потрапити під обмеження обсягу валюти, що не дозволить йому купити за кордоном стільки товарів, скільки він хотів би. Тому українська фірма, що бажає експортувати свої товари за кордон, має знати про всі чинні постанови з валютного регулювання в Україні й в інших країнах, оскільки вони можуть відбитися на її можливості постачати товари чи одержувати платежі з цих країн.

Зараз в Україні створюється механізм регулювання валютних відносин, в основі якого покладено низку нормативних актів, прийнятих після проголошення незалежності України. Найважливішими з них є:

1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 №959-Х11.

2. Закон “Про порядок розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994.

3. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 12.02.1993.

4. Декрет Кабінету Міністрів України “Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті” № 16-93 від 19.02.1993.

5. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про відкриття і функціонування в уповноважених банках України рахунків банків – кореспондентів в іноземній валюті і гривні” №118 від 26.03.1998.

6. Постанова Правління НБУ “Про затвердження правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України” № 127 від 18,03.1999.

7. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій по експортних, імпортних та лізингових операціях” № 136 від 24.03.1999.

8. Наказ Мінфіну України “Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 207 від 23.12.1995

Перерахованими вище документами встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Кліматичні пояси євразії.
Ви зараз читаєте: Нормативні основи валютного регулювання