Об’єктивна межа оподаткування. Модель кривої Лаффера



УРОК 65

Об’єктивна межа оподаткування. Модель кривої Лаффера

Мета уроку: розкрити особливості взаємозв’язку оподаткування з економічними, соціальними, політичними факторами суспільного й державного життя; з’ясувати причини наявності межі оподаткування; пояснити зв’язок між ставками податків і податковими надходженнями; проаналізувати розрахунки А. Лаффера; розвивати вміння аргументовано вести наукову дискусію, обстоювати свою позицію, викладати думки чітко, виразно, стисло.

Основні поняття: межа оподаткування, податкова

ставка, податкові надходження, крива Лаффера.

Тип уроку: закріплення та застосування знань, умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

>> Запитання для дискусії

1. Чи існує об’єктивна межа оподаткування?

2. Назвіть головні причини, за яких неможливо збільшувати пільги як для фізичних, так і для юридичних осіб.

3. Податкова система має бути справедливою чи ефективною?

4. Чи завжди підвищення норми оподаткування в країні призводить до збільшення обсягу податкових надходжень до державної

казни?

5. Які законодавчі акти регулюють надходження податків в Україні?

IV. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

На частку податків припадає до 90 % усіх надходжень до бюджетів промислово розвинених країн. За допомогою податкових пільг держава стимулює капіталовкладення, створює сприятливі умови для збільшення попиту на товари.

Водночас із селективними заходами податкового регулювання держава широко використовує податковий механізм із метою загального впливу на господарську кон’юнктуру загалом. У 80-90-ті pp. XX ст. у розвинених країнах пройшла хвиля широкомасштабних і багатоетапних податкових реформ, спрямованих на зниження загального рівня податків і зміну їхньої структури. Головна мета реформ – створення податкової структури, адекватної економічній політиці, заснованій на неоконсервативних концепціях “економіки пропозиції”, “раціональних очікувань”, що випливають з “пропозиції”, фінансових ресурсів, достатності накопичень і заощаджень для економічного зростання.

Прикладом масштабних заходів зі стимулювання загальної економічної кон’юнктури може бути значне скорочення податків на початку 80-х pp. після приходу до влади адміністрації Р. Рейгана в США. Теоретичним обгрунтуванням цієї програми стали розрахунки американського економіста Лаффера, який довів, що результатом зниження податків є економічне зростання і збільшення доходів держави (крива Лаффера).

>> Додаткова інформація до уроку

Артур Лаффер (англ. Arthur Betz Laffer; 14 серпня 1940) – американський економіст, один із засновників теорії пропозиції в економіці. Став відомий під час правління Рейгана. Знаменитим став завдяки кривій Лаффера, яка показує, що в певних умовах зменшення податкових ставок може спричинити збільшення податкових надходжень. Навчався в Єльському університеті; доктор філософії Стенфордського університету. Професор університету Південної Кароліни і Чиказького університету. Основні твори “Феномен всесвітньої інфляції” (The Phenomenon of Worldwide Inflation, 1975), спільно з Д. Мейсельманом; “Економічна теорія ухилення від податків” (The Economics of the Tax Revolt, 1979), спільно з Дж. Сеймуром.

V. Вивчення нового матеріалу

В основу побудови певної податкової системи має бути покладена економічна доктрина держави. Вона може грунтуватись на одному з напрямів економічної думки – класичному і неокласичному, кейнсіанському і посткейнсіанському, марксистському і немарксистському.

Кожен напрям економічної теорії має власну модель економічної, фінансової та податкової політики.

Проте суть не стільки в положеннях власне теорії, скільки в її наявності. Визначивши свою економічну доктрину на грунті того чи іншого напряму теорії, держава розробляє стратегію і тактику досягнення поставленої мети.

На базі обраної соціально-економічної доктрини держави в країні має формуватися середній рівень оподаткування, тобто та частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджет за допомогою податків та податкових платежів. Прогнозований обсяг видатків бюджетів є визначальною базою для встановлення норми оподаткування в державі.

Важко розраховувати на те, що можна теоретично обгрунтувати ідеальну шкалу оподаткування і доходів з точки зору інтересів держави. Вона має бути відкоригована на практиці. Суттєве значення в оцінюванні її справедливості мають національні, психологічні й культурні фактори.

Якщо уважно проаналізувати норму оподаткування, наприклад у скандинавських країнах та Сполучених Штатах Америки, то можна дійти висновку, що норма оподаткування в скандинавських країнах майже вдвічі перевищує цей показник у Сполучених Штатах. Американці, наприклад, уважають, що за такої пікали прибуткового оподаткування, яка існує в Швеції (максимально – 72 %), у США ніхто не працював би. Так, зростання виробничої активності в США після податкової реформи 1986 р. значною мірою було пов’язано зі зниженням граничних ставок оподаткування.

Проте норма оподаткування суттєво не впливає на економічний прогрес та середньорічні обсяги приросту валового внутрішнього продукту (приріст ВВП у Швеції, як і в США, коливається під З до 6% щорічно). Політика соціального захисту в скандинавських країнах спонукає до підвищення норми оподаткування. Але таке підвищення грунтується на граничній корисності обов’язкових платежів, і втрати соціального добробуту конкретного громадянина – платника податку за обміну “податки – блага” стають мінімальними.

А. Лаффер – прихильник теорії пропозиції – довів, що більш низькі ставки податків цілком сумісні зі збільшеними податковими надходженнями. Скорочення податків не повинно викликати інфляційних дефіцитів.

Його теорія відома як крива Лаффера, яка на рисунку розкриває зв’язок між ставками податків і податковими надходженнями.

Обєктивна межа оподаткування. Модель кривої Лаффера

Крива Лаффера

Головна ідея полягає в тому, що в міру зростання ставки податку від нуля до 100% податкові надходження зростатимуть від нуля до деякого максимального рівня (М), а потім знижуватимуться до нуля.

Податкові надходження падають після деякої точки, тому що вищі ставки податку стримують економічну активність, а отже, податкова база (національні виробництво і дохід) скорочується. Це найлегше проілюструвати в крайній точці, коли ставка податку становить 100%.

Податкові надходження тут скорочуються до нуля, тому що 100%-ва ставка податку має характер конфіскації і зупиняє виробництво. У свою чергу, 100 %-й прибутковий податок, прикладений до податкової бази, яка дорівнює нулю, приносить нульовий податковий дохід.

Ідея Лаффера полягала в тому, що в деякій точці ставки податку є настільки високими, що податкові надходження є нижчими від максимуму М. Логічні міркування Лаффера переконували в тому, що більш низькі ставки податків зможуть створити стимули до роботи, заощаджень та інвестицій, інновацій та прийняття ділових рішень, сприяючи таким чином істотному розширенню національного виробництва й доходу. Таке розширення податкової бази зможе підтримувати податкові надходження на колишньому рівні, навіть якщо ставки податку будуть нижчими.

Згідно з міркуваннями вченого, надмірне підвищення податкових ставок на доходи бізнесу “відбиває” в останнього стимули до капіталовкладень, гальмує НТП, уповільнює економічне зростання, що врешті-решт негативно відбивається на надходженнях до державного бюджету.

Американські експерти на чолі з професором Лаффером спробували теоретично довести, що за ставки прибуткового податку понад 50 % різко знижується ділова активність фірм і населення загалом.

Нижчі податкові ставки створюють більш високі стимули до праці, заощаджень, інвестицій і прийняття ділових ризиків, унаслідок чого збільшується ВВП як податкова база. Причому, за цих умов податкова база збільшується швидше, ніж зменшується рівень податкових ставок. Тому, незважаючи на зниження податкових ставок, податкові надходження не зменшуються, а зростають до свого максимального значення.

У разі падіння податкових ставок нижче стимулювальний ефект, який має на економіку зниження податкових ставок порівняно з оптимальним рівнем, істотно зменшується. Унаслідок цього податкова база зростає повільніше, ніж зменшуються податкові ставки, тому податкові надходження зменшуються.

Отже, згідно з кривою Лаффера, якщо чинні податкові ставки є надмірними, то їх оптимальне зниження дозволить збільшити виробництво за умов незмінності або навіть зростання податкових надходжень. Але такий подвійний ефект від зниження податкових ставок – лише гіпотеза, певне логічне припущення. Для перетворення цієї гіпотези на теорію потрібно дістати відповідь на кілька принципових питань: як знайти ту точку на кривій Лаффера, де перебуває економіка в цей момент; як визначити той оптимальний рівень податкових ставок, який здатен забезпечити максимальну величину податкових находжень?

Досвід “рейганоміки”, у межах якої ідея Лаффера набула певного практичного втілення, не дав однозначної відповіді на ці питання. Тому застосування кривої Лаффера на практиці є певним політичним ризиком, на який політикам слід зважуватись лише за умов, якщо існують тверді переконання, що чинні податкові ставки справді є надмірними і стримують ділову активність. Але навіть за цих умов слід брати до уваги, що зниження податків неминуче спричинить бюджетний дефіцит або примусить скорочувати державні витрати.

Зв’язок між висотою оподаткування та податковими надходженнями залежить від податкової бази, тобто об’єкта оподаткування. Тому Лаффер досліджував цей зв’язок за допомогою показника еластичності податкової бази, що вимірюється як відношення відсоткової зміни величини об’єкта оподаткування до відсоткової зміни норми оподаткування, тобто податкових ставок, які застосовуються до певного об’єкта (бази) податку.

Обєктивна межа оподаткування. Модель кривої Лаффера

Де, ЕТ – еластичність податкової бази;

В – вартісний вимір податкової бази (об’єкта оподаткування);

Т – норма оподаткування;

?В – приріст або процент збільшення податкової бази;

?T – приріст або процент збільшення норми оподаткування.

На обсяг податкових надходжень впливає також процес ухилення від сплати податків. Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки та згортання легального бізнесу, а заразом і до скорочення податкової бази.

Відкриття Лаффера саме й полягає в тому, що зі збільшенням норми оподаткування податкова база стає більш гнучкою, що зумовлює, починаючи з певного рівня, зменшення податкової бази й ухилення від сплати податків.

Хороша податкова система має бути не лише справедливою, але й ефективною. Тут слід уникати марнотратства так само, як і в будь-якій економічній діяльності, державній чи приватній. Звідси випливають два конкретні наслідки для податкової політики: по-перше, податки не повинні бути “надмірним тягарем”, а по-друге, витрати на податкову адміністрацію та збирання податків не повинні бути надто великими порівняно з отриманими надходженнями. Отже, проблема розроблення податкової системи полягає в мінімізації суперечностей між цілями ефективності та справедливості.

Можна виокремити низку головних прав платників податків, які слід визнати й підтримати, аби забезпечити справедливість податкової системи в демократичному суспільстві. Окремі країни вважають концепцію прав платників податків настільки важливою, що об’єднали всі заходи, спрямовані на захист платників податків, у “хартію” або “декларацію” платників податків. До головних визнаних прав платників податків належать такі:

¦ право на невтручання в особисте життя та конфіденційність означає, що всі платники податків повинні мати право на те, що податкові органи не втручатимуться без потреби в їхні приватні справи. На практиці це здебільшого інтерпретується як уникнення безпідставних пошуків та вимог інформації;

¦ право доступу до інформації означає, що платники податків повинні мати доступ до найновішої інформації про функціонування податкової системи і про те, як було розраховано розміри їхніх податків. Вони мають також бути поінформовані про свої права, зокрема про право подавати скаргу;

¦ право подавати скаргу є визначальним пунктом будь-якої справедливої податкової системи, що належним чином захищає платників податків.

Платники податків повинні мати досить високий ступінь упевненості щодо результатів своїх дій.

VI. Закріплення нових знань і вмінь учнів

1). Командний бліцтурнір

Усі учні об’єднуються у дві команди. Кожна команда формулює десять запитань (10 хв.) з тем “Види податків” і “Податкові пільги” і по порядку ставлять їх одна одній. За кожну правильну відповідь – 1 бал (2 хв.).

2). Практичне завдання

Яким є податок – прогресивним, пропорційним, регресивним? Поясніть чому. Заповніть таблицю.

Дохід

Величина податку

Середня ставка податку

Гранична податкова ставка

0

0

50

5

100

15

150

30

200

50

250

75

Відповідь:

Дохід (Y)

Величина податку (Т)

Середня ставка податку, %

Гранична податкова ставка, %

0

0

0

0

50

5

10

10

100

15

15

20

150

30

20

30

200

50

25

40

250

75

30

50

1. Середню податкову ставку обчислюють як T/Y.

2. Граничну податкову ставку обчислюють як? T/?Y

3. Податок є прогресивним, бо зі зростанням доходу середня податкова ставка підвищується.

3). Розв’яжіть задачу

США стоять перед фіскальною кризою, тому що зростаючі дефіцити підвищують частину, яку має становити державний борг у ВНП. Погасити такий високий борг можна лише за допомогою використання високих податків. Прокоментуйте таке твердження.

Розв’язання

Згідно з кривою Лаффера, яка показує зв’язок між податковими надходженнями і ставками оподаткування, виходить, що чим вищі податки (за 40 %), тим менші надходження до бюджету.

Припустимо, що розглядаємо ставку податку на прибуток. Коли ставка нульова, надходження до бюджету такі ж. Далі припускаємо, що податкова ставка 100 %. Тоді уряд забирав би увесь прибуток, отже, дохід у такому разі також був би нульовий.

Високі податки не можуть погасити державного боргу, бо надходження до бюджету все одно будуть дуже низькими.

VII. Підсумок уроку

VIII. Домашнє завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Скласти кросворд “Податки”.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Алюміній як хімічний елемент і проста речовина.
Ви зараз читаєте: Об’єктивна межа оподаткування. Модель кривої Лаффера