Оцінка вартості робочої сили – методи визначення цінності всіх елементів “людського потенціалу” (загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня, рівня здоров’я людини та ін.) у процесі функціонування робочої сили упродовж працездатного періоду. В західній економічній літературі, а також у працях окремих українських і російських економістів вартість робочої сили намагаються оцінити як вартість людського капіталу. Проте поняття людського капіталу є неконструктивним. Найважливішими способами О. в. p. c. є, по-перше, визначення вартості
товару “робоча сила” з урахуванням її відтворювального аспекту. Складовими цього способу є визначення вартості підготовки простої, складної та найскладнішої робочої сили. Так, вартість підготовки кваліфікованого спеціаліста у США ще у 80-х XX ст. становила 400 тис. дол., а інженерно-технічного працівника – бл. 800 тис. дол., кандидата або доктора наук – 1,5 – 2 млн дол.; в Україні, за підрахунками науковців, вартість підготовки одного працівника середньої кваліфікації 2001 становила 33,2 тис. дол. По-друге, шляхом підрахунку загальної суми заробітної плати упродовж працездатного періоду. Так, у США працівники,
які закінчили коледж, до 65-річного віку отримували в середині 80-х XX ст. загалом 2,5 млн дол., а ті, хто не закінчив середньої школи, – 1,2 млн дол. Водночас ці методи оцінки не враховують створеної робочою силою додаткової вартості у формі прибутку. Оскільки норма додаткової вартості у розвинених країнах є близькою до 80 – 100%, то отримані за допомогою таких методів результати слід подвоїти. Крім того, О. в. p. c. повинна включати потенційні можливості зростання вартості робочої сили за рахунок історичного, морального, соціального та інших елементів (див. Вартість робочої сили); Вартості робочої сили міжнародна класифікація). О. в. р. с. набуває потворних форм у разі вимушеного продажу людиною своїх окремих органів. Так, у США вартість легені становить бл. 116 тис. дол., нирки – 57 тис. дол., за відповідні суми продають дітей, жінок у сексуальне рабство тощо. О. в. р. с. здійснюється у розвинених країнах світу для сучасної судової практики. Так, ще наприкінці 80-х XX ст. в англійському суді була оштрафована одна із компаній на 850 тис. ф. ст. за тяжкі тілесні ушкодження 34-річного робітника; а судові позови до американських корпорацій за подібні понівечення містили суми від 300 тис до 1,5 млн дол. Вартість освіченої та кваліфікованої робочої сили (у річному обчисленні) визначається за формулою, де B1 – вартість простої середньої робочої сили за сучасних умов; В2 – витрати на придбання певної спеціальності та її підтримання на належному рівні; В3 – витрати на навчання та своє утримання в середній школі і вищому навчальному закладі; П1 – розмір позичкового відсотка на капітал; t – середня тривалість періоду трудової діяльності; Тн – термін навчання для придбання кваліфікації.
Loading...