Оплата праці в сільському господарстві

Оплата праці в сільському господарстві – часткова винагорода в грошовій або натуральній формах за працю, витрачену в процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Неповна оплата праці зумовлена тими ж чинниками, що і у промисловості (див. Оплата праці). Особливості О. п. в с. г. зумовлені передусім типом та формою власності на засоби виробництва і створений продукт, родючістю та розташуванням земельних ділянок, кінцевим результатом виробництва продукції, а також економічною політикою уряду в цій сфері та ін. Як правило, в господарствах,

які мають кращі землі або розташовані ближче до ринку внаслідок створення рентного доходу, завжди або майже завжди оплата праці вища, ніж у тих, де землі гірші. У сільському господарстві тривалий час для обліку і оплати праці використовувались трудодні (що замінили оплату „за душами і за їдоками” у перші роки формування колгоспів), але оплата була настільки мізерною, що не забезпечувала фізичного виживання. У середині 60-х середньомісячна оплата праці колгоспника була вдвічі меншою, ніж робітників, і виплачувалась лише двічі на рік (аванс і остаточний розрахунок). У 1966 колгоспи перейшли на гарантовану грошову
щомісячну оплату праці (не нижчу, ніж середня у радгоспах) з використанням додаткової оплати. Рівень гарантованої оплати встановлювався кожним колгоспом, виходячи з отриманих доходів, але не повинен був бути нижчим від визначеного державою середнього рівня заробітної плати в радгоспах. У разі потреби до формування фонду залучався цільовий банківський кредит. Виплати здійснювалися щомісяця (раніше двічі на рік). Крім того, широко використовувалися різні форми додаткової оплати, в окремих господарствах їхня частка досягла 30% основного фонду. В 1990 в колгоспах СРСР середньомісячна оплата праці колгоспника в середньому по країні становила 242 крб (в Україні – 220 крб), а в сукупних доходах сім’ї колгоспника такі доходи сягали 61%. Упродовж 90-х внаслідок хибної аграрної політики рівень О. п. в с. г. знизився в 10-12 разів, а з урахуванням суспільних фондів споживання – в 15-16 разів. Так, у сільському господарстві 1995 середньомісячна номінальна заробітна плата становила 37 грн, 2000 – 114, 2002 – 183 грн. Чисельність найманих працівників в сільському господарстві США 2003 становила бл. 750 тис. (1990 – 886 тис.), проте їх заробітна плата є меншою, ніж у промисловості. Середній дохід на ферму у другій половині 80-х становив у Німеччині 11,8 тис. ЕКЮ, Франції – 13,5 тис., в Італії – 10,6 тис., Великобританії – 18,3 тис., Данії – 6,6 тис. ЕКЮ.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Оплата праці в сільському господарстві