ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ



РОЗДІЛ 4. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

§61. ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мезозойська ера розпочалася 240 і закінчилась 65 млн років тому. У ній виділяють тріасовий, юрський та крейдяний періоди.

Як розвивалося життя в тріасовому періоді?

Тріасовий період закінчився близько 185 млн років тому. Його кліматичні умови загалом нагадували пермський. У морях тривало зростання різноманітності хрящових і кісткових риб; останні поширились і в солоних водоймах. З цього періоду відомі представники

всіх сучасних та деяких викопних рядів комах.

З’являються два ряди наземних плазунів, відомих під загальною назвою динозаври (мал. 200). Це були тварини середніх і великих (від одного до 30 м завдовжки) розмірів, що пересувались на чотирьох або на двох задніх кінцівках, які були спрямовані вниз, на відміну від сучасних плазунів. Існувало кілька груп морських плазунів. Від невеликих за розмірами комахоїдних звірозубих у другій половині періоду походять перші ссавці. Вони були невеликі (5-15 см завдовжки), вкриті шерстю, і зовні нагадували сучасних землерийок (мал. 201). Невідомо, чи вони народжували живих малят,

чи були яйцекладними, як сучасні першозвірі.

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 200. Динозаври

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 201. Скелет(1) і реконструкція (2) одного із перших ссавців

Із середини тріасового періоду відомі крокодили, які, на відміну від сучасних, були дуже рухливими наземними хижаками з видовженими, пристосованими до бігу, кінцівками (мал. 202).

Тріасовий період закінчився біосферною кризою, спричиненою підйомом рівня Світового океану та пов’язаним із цим загальним потеплінням клімату, що супроводжувалось вимиранням багатьох груп – первісних земноводних, звірозубих та інших тварин.

Що відбувалося в біосфері юрського періоду? Юрський період (185-130 млн років тому) характеризувався переважно помірним кліматом; у цей час існувало багато мілководних морів. У них дуже поширились головоногі молюски, що загалом нагадували кальмарів, однак мали зовнішню пряму черепашку – белемніти (мал. 204). Рештки цих черепашок, які часто знаходять у піщаних породах, відомі в народі під назвою “чортові пальці”. У водоймах з’являються діатомові водорості.

Крокодили стають водними тваринами; крім прісних водойм вони заселили солоні, причому деякі морські види досягали 15 м завдовжки. Поширились водяні хижі плазуни, плезіозаври та іхтіозаври (мал. 203). Плезіозаври мали від 2 до 20 м завдовжки. Голова розміщувалась на довгій гнучкій шиї (кількість шийних хребців досягала 80); рот був озброєний гострими зубами. Тулуб був діжкоподібний, обидві пари кінцівок перетворилися на ласти. Ці тварини займали адаптивну зону сучасних ластоногих і розмножувались на суходолі.

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 202. Скелет наземного крокодила

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 203. Плезіозавр (1) та іхтіозавр (2)

Іхтіозаври (завдовжки від одного до 15 м) мали рибоподібну форму. У них була коротка шия, передні та задні кінцівки перетворились на ласти, а хвіст – на вертикальний хвостовий плавець. Подібно сучасним зубастим китам, вони ніколи не виходили на суходіл і були живородними (знайдено скелет самки із сформованим дитинчам усередині черевної порожнини).

Птерозаври, або літаючі ящери, з’явились наприкінці тріасового періоду, однак найбільшого різноманіття досягли в юрський та крейдяний (мал. 206). Подібно сучасним птахам, вони мали порожнисті кістки, кіль грудини, полегшений череп з тонкими кістками; на щелепах були дрібні зуби або рогові чохли, що нагадували дзьоб. Як і у сучасних рукокрилих, крила птерозаврів становили шкірясту перетинку, що тяглася від передніх до задніх кінцівок. Вона прикріплювалась до дуже видовженого п’ятого пальця (мізинця) передніх кінцівок. У юрському періоді були поширені рамфоринхи, що мали довгий хвіст і розмах крил до метра. Це були комахоїдні та рибоїдні тварини.

Динозаври були дуже різноманітними. На чотирьох кінцівках пересувались переважно рослиноїдні види, з яких найвідоміший диплодок завдовжки 30 м і схожий на нього, але кремезніший, бронтозавр масою близько 80 т. Це були найбільші наземні тварини за всю історію Землі. На території сучасної Північної Америки мешкав стегозавр з двома паралельними рядами вертикальних кісткових пластин на спині. Вважають, що через них з організму розсіювався надлишок тепла {мал. 200).

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 204. Белемніт: 1 – загальний вигляд; 2 – викопна черепашка

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 205. Авімім

Деякі динозаври юрського періоду пересувались на задніх кінцівках, а передні були вкорочені. Серед них були і дрібні тварини масою не більше 2,5 кг, і хижаки до 6 м завдовжки. Багато таких динозаврів мешкало в помірних широтах і, ймовірно, були теплокровними, про що свідчить пір’яний покрив. В одного з них, наприклад авіміма, розміром з курку, передні кінцівки перетворились на короткі крила, а хвостовий відділ хребта – на куприк (мал. 205). Він бігав по рівнинах, а крила, як у сучасних страусів, слугували для гальмування чи зміни напрямку руху. В лісах мешкав археоптерикс, крилоподібні передні кінцівки якого мали пальці для лазання по деревах (мал. 207). Він був здатний ширяти з дерева на дерево. Вважають, що від подібних динозаврів походять птахи. Тривала еволюція ссавців, яких відомо чотири ряди. Всі вони були дрібними тваринами. У другій половині періоду різко підвищився рівень Світового океану, що спричинило потепління клімату і чергову біосферну кризу, внаслідок якої сформувались біогеоценози початку наступного, крейдяного періоду.

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 206. Птерозаври

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 207. Археоптерикс:

1 – скелет; 2-загальний вигляд

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 208. Комахи – запилювачі

Яку роль у розвитку біосфери зіграв крейдяний період? Крейдяний період (130-65 млн років тому) названо так тому, що в морях, крім бентосних, розповсюдились і досягли великої чисельності планктонні форамініфери. Залишки їхніх черепашок утворили поклади крейди та вапняку.

Екосистеми першої половини періоду істотно не відрізнялись від юрських. У цей час досягли найбільшої видової різноманітності безхвості літаючі ящери, їхні розміри варіювали від 10 см до 13 м (птеранодон) у розмаху крил. Цікаво, що багато з них були вкриті шерстю і, можливо, теплокровними. Решток птахів цього часу не знайдено, а ссавці представлені тими ж рядами, що і в юрський період.

У середині періоду відбулась біосферна криза, зумовлена не змінами клімату, а біотичним фактором – появою покритонасінних квіткових рослин. Вважають, що вони походять від якихось голонасінних, залишки яких не збереглись. Завдяки подвійному заплідненню та запиленню комахами, вони зруйнували екосистеми, основою яких були голонасінні, й утворили нові біогеоценози. Подвійне запліднення привело до появи триплоїдного ендосперму (у голонасінних він гаплоїдний), що значно прискорює дозрівання насіння. Спрямоване запилення комахами дає змогу поодиноким рослинам дати насіння на відміну від голонасінних, яким для успішного неспрямованого запилення вітром потрібно зростати великими групами.

Протягом геологічної історії Землі окремі біогеоценози завжди гинули від випадкових причин (наприклад, пожежа від удару блискавки). Вони відновлювались завдяки сукцесіям. Насіння квіткових, потрапивши в такі зруйновані екосистеми, швидко проростало, ці рослини запилювалися комахами (тоді це були переважно жорсткокрилі) і знову давали насіння. Так квіткові пригнічували проростання насіння голонасінних, змінюючи хід сукцесій.

Разом із голонасінними вимерло багато груп тварин. Зокрема, зникло близько двох третин видів комах, 5 родин динозаврів. Це збіглося з вимиранням значної частини морських планктонних форамініфер, що значно змінило твердість води. Останнє, у свою чергу, призвело до вимирання багатьох головоногих молюсків із зовнішньою черепашкою, іхтіозаврів та інших тварин.

ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ

Мал. 209. Зубастий птах – іхтіорніс

У другій половині періоду сформувалися нові біогеоценози, основу яких становили комахозапильні дводольні та однодольні покритонасінні рослини, а також частина хвойних (переважно соснові). Відбувається бурхлива спряжена еволюція квіткових рослин та комах-запилювачів: відомі бджоли, денні метелики, сучасні групи мух (мал. 208). У цей час з’являються сумчасті та плацентарні ссавці. Останні були представлені комахоїдними, рукокрилими, приматами (напівмавпи) та кількома нині вимерлими рядами. Ссавці того часу досягли значного видового різноманіття, мали розміри від 5-10 см до 5-6 м завдовжки; серед них були рослиноїдні, трупоїдні, комахоїдні та хижі форми.

З середини періоду відомі птахи, які співіснували з іншими літаючими хребетними – птерозаврами та рукокрилими. Представники вимерлого підкласу зубастих птахів відрізнялись від сучасних лише наявністю дрібних зубів на щелепах (мал. 209). Поряд з ними жили птахи з роговим дзьобом – предки сучасних буревісників, куликів і мартинів.

Частина динозаврів пристосувалась до нових умов і досягла значної різноманітності (відомо близько 120 видів). Одні з них пересувались на чотирьох кінцівках, наприклад, рослиноїдні тприцератопси, які досягали 10 м довжини, інші – на двох (рослиноїдні ігуанодони, найбільший наземний хижак – тиранозавр завдовжки 6-7 м).

Наприкінці крейдяного періоду відбулася ще одна біосферна криза, спричинена подальшим опусканням материків. Клімат став дуже вологим, що призвело до зникнення біогеоценозів посушливих та помірно зволожених ландшафтів та до вимирання багатьох груп комах, зубастих птахів, динозаврів, літаючих ящерів, кількох рядів ссавців. У морях зникли плезіозаври. Ці зміни підготували умови для утворення кайнозойських екосистем.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Основні форми індивідуальної поведінки тварин.
Ви зараз читаєте: ОСНОВНІ ЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ МЕЗОЗОЙСЬКОЇ ЕРИ