Основні принципи та вимоги до індивідуальних оздоровчих систем



ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник

РОЗДІЛ 9

ІНДИВІДУАЛЬНА ОЗДОРОВЧА СИСТЕМА ЯК ОСНОВА ПОВНОЦІННОГО ДОВГОЛІТНЬОГО ЖИТТЯ

9.3. Основні принципи та вимоги до індивідуальних оздоровчих систем

Розробляючи індивідуальну оздоровчу систему треба спиратися на наукові знання про людину та природу й дотримуватись основних принципів її побудови. Правильно розроблена індивідуальна оздоровча система є запорукою духовного, психічного, фізичного та соціального благополуччя. При розробці індивідуальної оздоровчої системи необхідно дотримуватися

таких принципів:

– цілеспрямованості; щоб ці системи сприяли формуванню збереження та зміцнення здоров’я;

– науковості: щоб оздоровча система спиралася на об’єктивні закономірності розвитку природи, суспільства та власний досвід людини;

– системності, тобто враховувати такі фактори, як: рівновагу людини з зовнішнім світом, внутрішню рівновагу організму людини, духовний та психологічний аспект здоров’я, фізичний стан здоров’я, соціальний фактор і здоров’я;

– поєднання теоретичних знань і практичних навичок та умінь;

– враховування індивідуальних особливостей

організму окремої людини (фізіологічні, психологічні), його конституціональний склад, вік, стать, навички.

Таким чином, при складанні індивідуальних оздоровчих систем необхідно вміло використовувати перелічені принципи в їхньому взаємозв’язку, обов’язково враховувати реальні можливості людського організму та побутові умови.

При розробленні індивідуальної оздоровчої системи доцільно користуватися порадами шкільного лікаря, учителя фізичної культури, які можуть дати кваліфіковану консультацію щодо застосування тих чи інших оздоровчих систем. Обов’язково треба брати до уваги режим

Навчання, відпочинку, сну, харчування, узгоджувати і враховувати природи й індивідуальні біоритми.

Застосування оздоровчих технологій на початкових етапах вимагає певних вольових зусиль. Тому не слід відходити від правильного їх використання. Вибравши правильну оздоровчу систему, треба дотримуватися її, не переключатися із однієї на іншу, а виконувати систематично. Будь-яке навантаження оздоровчих технологій (фізичні І дихальні вправи, загартування, зміни у харчуванні) треба підвищувати поступово.

Для покращення духовного здоров’я слід старатися не вступати в конфліктні ситуації. При доборі технологій треба ураховувати екологічний стан відповідного регіону. Напрями удосконалення індивідуального здоров’я визначають за результатами комплексного оцінювання фізичного здоров’я, яке передбачає:

– встановлення слабких ланок в організмі для цілеспрямованого впливу на них;

– розроблення індивідуальної програми оздоровчих занять і оцінювання їх ефективності;

– прогноз ризику виникнення захворювань, які загрожують життю людини.

До основних показників індивідуального рівня здоров’я належать:

1. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у стані спокою. Чим рідша ЧСС у стані спокою, тим потужнішим є серцевий м’яз. За одне скорочення викидається великий об’єм крові, а пауза для відпочинку м’яза збільшується.

2. Артеріальний тиск. Цей показник також характеризує стан серцево-судинної системи. Нормалізувати тиск на початковій стадії гіпертонії або гіпотонії можна за допомогою раціонального способу життя (фізичних навантажень, правильного режиму харчування, повноцінного сну тощо).

3. Життєвий показник, який є одним з найважливіших засобів контролю життєстійкості організму. Доведено, чим вища понад норму маса тіла, тим частіше виникають різні розлади в роботі органів і систем людини. Простежується певна залежність між об’ємом повітря, яке людина може видихнути за один раз (цей об’єм називається життєвою ємністю легень) і його працездатністю, виносливістю та стійкістю до захворювань.

4. Росто-ваговий індекс, показники якого свідчать про життєспроможність людини. Надмірна чи надто низька вага є свідченням негараздів в організмі людини.

5. Фізичні тренування. За оптимальної кількості й інтенсивності фізичних тренувань показники рівня здоров’я зростають.

6. Загальна виносливість. Без тренувань показники загальної виносливості погіршуються. Одним із тестів, який характеризує виносливість серцево-судинної і дихальної систем, загальну працеспроможність, є подолання двокілометрової дистанції.

7. Ефективність роботи імунної системи організму, від чого залежить його стійкість до простудних захворювань.

8. Наявність хронічних захворювань. Зменшенню ризику їх виникнення сприяють індивідуально підібрані фізичні навантаження та раціональне харчування.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз контрольної роботи.
Ви зараз читаєте: Основні принципи та вимоги до індивідуальних оздоровчих систем