ОСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ



Соціологія короткий енциклопедичний словник

ОСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ – а) елемент універсальної соціальної взаємодії, що виступає як противага відчуження соціального; б) опосередкований нормами, цінностями та ін-тами даного суспільства процес охоплення соціальної реальності активністю соціального суб’єкта (включення її у його світ, сферу життєдіяльності, перетворення на атрибутивне чи функціональне надбання, засіб, цінність та ін.), в результаті чого вона стає “своєю”, тобто “його” реальністю, що пристосована до способу

його дій, несе на собі відбиток його волі і слугує універсальним засобом самоствердження, реалізації і життєдіяльності. Взаємодіючи із суспільством, обмінюючись з ним діяльністю, речами, енергією, інформацією, суб’єкт постійно освоює певні фрагменти соціальної реальності і в такий спосіб, по-перше, “входить” у цю реальність, пристосовується до неї, стає її компонентом, а, по-друге, робить її “своєю”, тобто включеною в його світ, сферу життєдіяльності.

У цьому зв’язку освоїти щось означає зробити його “своїм” і з погляду приналежності (присвоєння, перетворення на моє надбання), і з погляду функціонального

його використання (напр,, як засобу досягнення мети, бажаного статусу, предмета задоволення потреби тощо). Отже, освоєною для даного суб’єкта є та соціальна реальність, котра пристосована ним до способу власної активності, відповідає його потребам, інтересам і водночас відображає в структурах своєї організації, своїх характеристиках його соціальну індивідуальність. Іншими словами, освоєна реальність завжди ідентифікується з певним соціальним суб’єктом, вона є суб’єктивованою, суб’єктною реальністю.

O. с. – складний, багатогранний і суперечливий процес, що безпосередньо визначається потенціалом соціального статусу суб’єкта, який задає йому (суб’єктові) масштаб та способи освоєння соціальної реальності, виокремлення її з неосвоєної реальності у формах, що задовольняють потреби, інтереси, вимоги буття суб’єкта. O. e. – цілеспрямований вольовий процес діяльності суб’єкта, що передбачає мету, засоби її досягнення, поділ світу на даний і належний, переоформлення першого на другий. Розрізняють три заг. типи О. с.: духовне, практ. і духовно-практ. (К. Маркс). Проте O. с. може бути диференційоване і з погляду міри приналежності освоєного фрагмента соціальної дійсності певному суб’єктові та характеру маніпулювання ним, тобто може виступати як присвоєння, привласнення та користування.

Категорія O. с. виконує особливу теорет.-методол. функцію в соціології. Конкретизуючи зміст категорії “універсальна соціальна взаємодія”, вона відображає той аспект активності соціального суб’єкта, який пов’язаний з процесом вольової “суб’єктивації” соціальної реальності, перетворення її на його надбання, приналежність, засіб, цінність тощо. Однак ця категорія ще не досить досліджена в соціол. науці.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Синтез білка.
Ви зараз читаєте: ОСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ