Парламент

Related posts:

1. Законодавча влада Державне управління Законодавча влада. Одна з гілок державної влади, її важлива підсистема, основними функціями якої є представництво інтересів громадян (виборців) та прийняття законів, інших правових та політичних актів. З. в. складний комплекс суб’єктів і видів діяльності зі створення правового фундаменту нормативного регулювання суспільних відносин. До основних суб’єктів З. в. можна віднести: парламент, який є найвищим […]...
2. Європейський парламент (ЄП) Європейський парламент (ЄП) – один з основних органів Європейського Союзу. Формується на основі прямих виборів населенням країн – членів Співтовариства. Перші прямі вибори в ЄП відбулися 7-10.VI.1979. Представництво в ЄП здійснюється на підставі відповідних квот: Німеччина, Франція, Італія і Великобританія мають по 81 мандату, Іспанія – 60, Голландія – 25, Бельгія, Греція, Португалія – по […]...
3. Унітарна держава Державне управління Унітарна держава. Це єдина централізована держава, не поділена на самоврядні одиниці. Унітарна форма державного устрою характеризується такими ознаками: за наявності єдиної території існує адміністративний поділ, але адміністративні одиниці не мають політичної самостійності; деяким із них може бути наданий статус автономії (самоврядування) – національної, територіальної, культурної; єдина конституція, що діє на всій території країни […]...
4. Європейський парламент Політологічний словник Європейський парламент – один з вищих органів Європейського Союзу. До 1979 р. складався з парламентаріїв, яких призначали національні законодавчі органи країн – членів Європейського Співтовариства. У червні 1979 р. у країнах Спільного ринку, тобто державах Європейського Співтовариства, були проведені перші загальні прямі вибори до Є. п. Розподіл мандатів відображав кількість населення держав – […]...
5. Однопалатна парламентська система Політологічний словник Однопалатна парламентська система – один із двох видів сучасної (після 1996 р.) структури законодавчого органу держави (інші види парламентів, що функціонували впродовж XX ст., – дво-, три -, чотирипалатні). За даними Міжпарламентського союзу, в останній чверті XX ст. на планеті відбулося зростання кількості однопалатних парламентів. Відтак за останні десятиліття частка двопалатних парламентів зменшилася […]...
6. Державотворення Державне управління Державотворення (державне будівництво). Базовий напрям державного управління, діяльність якого забезпечує відповідні умови для формування та реалізації державної політики. Створення нової держави супроводжується певним перехідним періодом становлення, на якому вирішуються питання закріплення її державності, формування дійової системи державної влади та визначення основних шляхів розвитку країни. Д. б. охоплює визначення і правове закріплення форми державного […]...
7. Центральні органи виконавчої влади Державне управління Центральні органи виконавчої влади. Новий вид органів виконавчої влади в Україні, особливістю якого є те, що всі питання їх правового статусу та взаємовідносин з іншими органами мають вирішуватися шляхом прийняття законів, що визначають повноваження і порядок діяльності саме цих Ц. о. в. в. с. с....
8. Процес державного управління Державне управління Процес державного управління. Свідома і цілеспрямована послідовна діяльність, пов’язана з реалізацією державно-владних повноважень суб’єктами державного управління, внаслідок чого відбувається зміна суспільних станів, подій і явиш. П. д. у. спрямований на проведення в життя державної стратегії та політики і є основним способом реалізації суб’єкт-об’єктних відносин на державному рівні, де суб’єктом державного управління є система […]...
9. Легітимність державної влади Державне управління Легітимність державної влади. Законне, правомірне формування та здійснення державної влади. Якщо законність – це показник відповідності вчинків або дій вимогам юридичних норм, то легітимність є основою відповідності самого закону суті права, відображенням того, наскільки закон відображає і відтворює об’єктивну основу суспільної життєдіяльності і тим самим визнається суспільством, а державна влада отримує від останнього […]...
10. Бюрократія Державне управління Бюрократія. Позначення адміністративних і технічних аспектів організації, що забезпечують прийняття і виконання рішень. Існує кілька підходів до визначення бюрократії. Залежно від оцінки ролі бюрократії в суспільстві вона розглядається: або як складна, ієрархічно побудована структура організації, що дозволяє підвищити ефективність управлінської діяльності, або як апарат державних органів влади, або як специфічна форма політичної чи […]...
11. Державний апарат Державне управління Державний апарат. Основна ланка механізму держави, що забезпечує повсякденну роботу системи органів влади й управління щодо здійснення практичних заходів, спрямованих на реалізацію функцій держави. Д. а. має певну структуру і складається з державних службовців, що працюють у державних органах, наділених владними повно важеннями для реалізації функцій державної влади усіх типів – законодавчої, виконавчої, […]...
12. Формування структури органів державної Державне управління Формування структури органів державної влади. Здійснюється за відомим принципом Г. Чандлера “стратегія визначає структуру” шляхом виділення цілей держави, визначення необхідних функцій для їх реалізації та побудови відповідних органів державної влади для виконання визначених функцій. Таким чином, державна влада реалізується через організацію, яка стає її матеріальною силою. Визначення спектра цілей, переліку основних функцій, виділення […]...
13. Місцеві державні адміністрації Державне управління Місцеві державні адміністрації. В Україні є єдиноначальними органами виконавчої влади загальної компетенції, що уособлюються головами М. д. а., які призначаються на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняються з посади Президентом України. При здійсненні своїх повноважень М. д. а. відповідальні перед главою держави і Кабінетом Міністрів України. Районні державні адміністрації також підзвітні та […]...
14. Правоохоронні органи Правоохоронні органи – органи, які наділені державою компетенцією щодо охорони громадських відносин, урегульованих правом. Поділяються на державні і недержавні. До державних П. о. належать суди (Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, районні (міські), міжрайонні (окружні), арбітражний та військовий), прокуратура, органи внутрішніх справ (міліція), Служба безпеки України. Відповідно до ст. 1 Закону України […]...
15. Основні напрями державно-управлінської діяльності Державне управління Основні напрями державно-управлінської діяльності. Визначені основні шляхи розвитку державно-управлінської діяльності. Серед таких напрямів можна виокремити: 1) державне будівництво (державотворення), яке охоплює: визначення і правове закріплення форми державного правління; політичного режиму; державно-територіального устрою; основних цілей і функцій держави, їх пріоритетності; розподілу повноважень між гілками та вищими органами державної влади; стратегії розвитку держави; структури органів […]...
16. Конституція Конституція (лат. constitutio – устрій) – основний закон держави, який закріплює її суспільний і державній устрій, основні права, свободи і обов’язки громадян, систему і принципи організації і діяльності органів державної влади, виборчу систему тощо. К., як правило, приймає парламент. Для прийняття К. скликається особливий законодавчий орган (установчі збори, конституційний конвент, конституційна асамблея та ін.) або […]...
17. Ресурси державної влади й управління Державне управління Ресурси державної влади й управління. Ресурси як носії влади (суб’єкти державного управління) використовують для забезпечення керованості інших учасників державно-управлінських відносин (суб’єктів і об’єктів державного управління) з метою досягнення дітей держави. Найголовнішими з них є кадрові ресурси державної влади й управління. Як правило, державні діячі, політики й чиновники отримують ресурси влади, обіймаючи керівні посади […]...
18. Концепція влади управління Державне управління Концепція влади управління. Певний спосіб розуміння влади як механізму управління. Владою є внутрішньо як механізму властиві суспільству вольові відносини, що забезпечують функціонування системи управління, центрів прийняття (суб’єктів управління) й реалізації рішень, регулювання і координації суспільних дій і взаємодії. Влада реалізується через організацію, що стає її матеріальною силою. Ефективність влади визначається відповідністю діяльності її […]...
19. Система державної влади Державне управління Система державної влади. Структурована єдність владних відносин, що складаються внаслідок діяльності держави, державних органів, а також посадових осіб, які реалізують інтереси держави в різних галузях суспільного життя. При цьому можна виокремити суб’єктний (організаційні структури, установи й інститути (президент, парламент, уряд, суди, громадянство, державна служба, військовий обов’язок тощо) й об’єктний (предмети ведення, компетенція, повноваження, […]...
20. Теорія раціональної бюрократії Державне управління Теорія раціональної бюрократії. Визначає організацію сучасного типу, що прийшла на зміну установам, заснованим на традиціях або індивідуальній харизмі. Згідно з цією теорією бюрократія технічно здатна досягати найвищого рівня ефективності, і у цьому значенні вона формально є найбільш раціональним з усіх відомих засобів здійснення управління людьми. Вона переважає будь-яку іншу форму з погляду точності, […]...
21. Урядові установи Державне управління Урядові установи&nbsp і організації, підпорядковані міністерствам. Залежно від покладених на них функцій існують такі різновиди урядових установ і організацій, безпосередньо підпорядкованих міністерствам: департаменти, які утворюються для здійснення функцій керівництва окремими підгалузями в межах відповідних секторів державного управління; інспекції, які утворюються для здійснення контрольно-наглядових функцій; виконавчі бюро, що утворюються для здійснення реєстраційно-дозвільних функцій щодо […]...
22. Адміністративна реформа Державне управління Адміністративна реформа. Вид реформи державного управління, що здійснюється переважно у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням. В Україні проведення адміністративної реформи пов’язується із створенням нової, ефективної та демократичної системи державного управління. Під час її проведення має бути вирішено низку завдань: децентралізація […]...
23. Децентралізація управління Децентралізація управління – цілеспрямований процес організаційних змін на мікро – та макрорівнях, пов’язаний з переданням на нижчі ланки управління функцій вищих органів, зі зростанням частки нижчих ланок управління у виконанні окремих важливих функцій вищих ланок управління, а також функцій, які виконувались спільно різними ланками управління. Крім того, важливою ознакою Д. у. є зростання ролі економічних […]...
24. Парламентаризм Політологічний словник Парламентаризм (від mm. parliament, нім. Panament, фр. parlement – парламент) – у широкому значенні слова це система державної влади, за якої вельми суттєва роль належить народному представництву (парламенту). П. у вузькому розумінні – це система владних відносин, за якої чітко розподілено функції законодавчих і виконавчих органів і в якій провідну роль відіграє парламент […]...
25. Теорія державного управління Державне управління Теорія державного управління. Система узагальненого достовірного знання про становлення і розвиток державного управління. Її об’єктом є багатоаспектна управлінська діяльність системи та окремих органів державної влади і місцевого самоврядування. Предметом Т. д. у. є як загальносвітові, універсальні закономірності і форми державного управління, так і суто національні, самобутні для тієї або іншої країни. В умовах […]...
26. Республіка Державне управління Республіка. Форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональними представницькими установами. Парламентська республіка – це форма республіканського правління й організації державної влади, за якої парламент відіграє провідну роль у політичній системі. В парламентській республіці органи виконавчої і судової влади обираються або затверджуються парламентом, якому належать владні пріоритети. […]...
27. Відомство Державне управління Відомство. Вид органу виконавчої влади, який здійснює разом із функціями загального управління спеціалізоване регулювання тих або інших сторін суспільного життя. Відомства є самостійними в організаційно-правовому аспекті структурами уряду і не можуть входити до складу міністерств. Основною ланкою системи органів виконавчої влади є міністерства, які утворюються для управління в найважливіших сферах соціально-економічного і політичного […]...
28. Державний комітет Державне управління Державний комітет. Центральний орган виконавчої влади, який, не формуючи безпосередньо урядову політику, покликаний сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом ви конання функцій державною управління, як правило, міжгалузевою чи міжсекторного характеру. Він може видавати загальнообов’язкові нормативно-правові акти лише у межах повноважень, визначених для нього законами. Д. к. може мати […]...
29. Наука державного управління Державне управління Наука державного управління. Самостійний напрям науки управління, об’єктом дослідження якого є державне управління як певний вид діяльності. Держава відрізняється від інших організацій вирішенням більш масштабних і різноманітних загальносуспільних проблем, монопольним правом регулювання правових відносин, суверенітетом, унікальністю, а також наявністю специфічного апарату влади, який діє в дуже зримому і політизованому середовищі, що безпосередньо впливає […]...
30. Джерела вдосконалення державного управління Державне управління Джерела вдосконалення державного управління. Будь-який чинник, що призводить до вдосконалення державного управління. До джерел і ресурсів, здатних удосконалити державне управління, належать такі: територіальний чинник, пов’язаний з раціональним розподілом державної влади і державного управління на території держави; соціальний чинник, що передбачає орієнтацію державного управління на інтереси всіх класів, соціальних Прошарків, професійних груп, національних і […]...
31. Кабінет Міністрів Державне управління Кабінет Міністрів. України Вищий орган у системі органів виконавчої влади, яка складається з К. М. У., центральних органів виконавчої влади, до яких належать міністерства, державні комітети (державні служби), а також органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, та місцевих органів виконавчої влада. К. М. У. здійснює виконавчу владу безпосередньо та через центральні і місцеві […]...
32. Виконавча влада Державне управління Виконавча влада. Одна із трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів. управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю. Основні її суб’єкти – уряд і підлеглі йому […]...
33. Функціональний підхід у менеджменті Функціональний підхід у менеджменті – підхід, що базується на комплексному вивченні основних функцій (якостей, властивостей) управлінської системи, узгоджене використання яких сприяє досягненню тактичних і стратегічних цілей підприємств, фірм і компаній. Основними етапами впровадження Ф. п. у м. є: 1) системна класифікація різних типів (загальних, зовнішніх, внутрішніх та ін.) функцій менеджменту; 2) формування оптимальної моделі взаємозв’язків […]...
34. Інститут президентства Державне управління Інститут президентства. У сучасному розумінні – це система управлінських відносин у системі державної влади, обумовлених наявністю одноосібного глави держави, який отримує свої повноваження шляхом виборів. Такий інститут властивий країнам з республіканською формою державного правління. Порівняно з усіма іншими вищими інститутами державної влади і посадовими особами президент має особливий статус, компетенцію і відповідальність. Його […]...
35. Політико-адміністративні функції управління Політологічний словник Політико-адміністративні функції управління – особлива сфера діяльності органів виконавчої влади, спрямована на вирішення завдань політико – адміністративного характеру, яка реалізується у формі державного управління за допомогою таких завдань: 1) оборона країни: утримання армії, мобілізаційна робота, участь військ у міжнародних миротворчих операціях; 2) національна безпека; 3) охорона кордонів і митниця; 4) зовнішня політика: зовнішні […]...
36. Конституційний Суд Державне управління Конституційний Суд. Специфічна судова система правової держави, функція якої полягає у забезпеченні дотримання конституції, захисті прав громадян, у встановленні відповідності нормативно-правових актів вимогам чинної конституції. К. С. може визнати ці документи й рішення недійсними, може скасувати прийнятий парламентом закон, якщо визнає його неконституційним. Існує дві форми конституційного контролю – попередня і наступна. Попередній […]...
37. Конституціоналізація Державне управління Конституціоналізація. Закріплення системи суспільно-політичних відносин, які панують у державі і Суспільстві, в основному законі країни – конституції. Більшість сучасних держав будуються і функціонують на базі конституцій. Але не будь-яку державу, що має конституцію, можна назвати конституційною. Наявність конституції є показником конституційності держави тільки в тому випадку, коли положення, закріплені в конституції, реально втілені […]...
38. Державно-управлінські впливи Державне управління Державно-управлінські впливи. Суспільна потреба, інтерес і мета в управлінні, які усвідомлені суб’єктом державного управління, юридично і нормативно визначені та практично здійснюються в його рішеннях і діях. Ці впливи дуже різноманітні за своєю природою, направленістю, термінами та ступенем впливу на суспільство, наприклад, ідеї, концепції, технологічні послідовності Дій, інші засоби реалізації управлінських рішень. Д.-у. в. […]...
39. Урядова криза Державне управління Урядова криза. Стан у здійсненні державно-владних повноважень урядом країни, коли він увесь або його частина відходить від виконання узгодженої і схваленої парламент ом програми дій. При цьому У. к. не зводиться до суто організаційних проблем, пов’язаних із виходом з уряду частини міністрів. Уряд фактично втрачає опору в суспільстві, в державному апараті й у […]...
40. Функції влади Державне управління Функції влади. Основні види діяльності влади, що є похідними від її сутності та мають їй відповідати. До Ф. в. належать: організаційна, мотиваційна, регулятивна, контрольна, інтегративна, мобілізаційна, стабілізаційна, репресивна. Якщо сутність влади є незмінною і полягає в забезпеченні існування й розвитку суспільної цілісності, то Ф. в. як за змістом, так і за формою змінюються […]...