Пенсійні фонди



Пенсійні фонди – фонди, які створюються відповідно до колективних договорів приватними і державними організаціями для виплати пенсій і допомоги найманим працівникам. їх виникнення за капіталізму зумовлене переходом від індивідуальних до колективних форм відтворення робочої сили, зростанням ролі особистого фактора, відсутністю загальнонаціональної системи державного страхування та іншими чинниками. П. ф. на приватних і колективних капіталістичних підприємствах формуються за рахунок внесків найманих працівників і підприємців згідно

з умовами колективного договору, а також залежно від обсягів інвестицій самих фондів. Так, у США частка найманих працівників у фінансуванні пенсійного страхування – приблизно 50%, у Швейцарії – до 41, у Німеччині – понад 33%. Водночас внески підприємців у страхові фонди – це відрахування з прибутків, що оподатковуються, внаслідок чого знижуються ставки оподаткування і відповідна сума податків, сплачуваних організаціями. Крім того, підприємці можуть частково перекладати виплати у П. ф. на споживачів через механізм ціноутворення. Формування П. ф. сприяє закріпленню кваліфікованих кадрів, зміцненню дисципліни,
зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції та ін. Внески найманих працівників у страхові фонди у США, Японії, Італії наприкінці 90-х XX – на початку XXI ст. становили понад 7% їх заробітної плати, у Німеччині – 15, в Нідерландах – понад 21%. Наймані працівники багатьох розвинених країн світу сплачують 30-50% необхідних коштів до фондів соціального страхування. Решту коштів вносять підприємці і держава, причому держава виділяє дотації в разі нестачі необхідних сум, отриманих від найманих працівників і підприємців. П. ф. розвинених країн зосереджують значні ресурси. Наприкінці 90-х загальна сума світових активів П. ф. перевищувала 12 трлн дол., країн ЄС – 3,7 трлн дол. У деяких країнах активи П. ф. перевищують обсяги ВВП. У США 2003 у приватних і не приватних П. ф. було зосереджено майже 9,2 трлн дол., у т. ч. в приватних – майже 6 трлн дол. (1980 П. ф. становили 880 млрд дол., в т. ч. державні – менше 200 млрд дол.). Європейськими пенсійними активами в обсязі понад 1 трлн дол. управляють 20 вищих менеджерів. За структурою П. ф. поділяють на застраховані (ними управляють страхові компанії), не застраховані (управляють підприємства або банки), фондовані (частину коштів цих фондів вкладають в акції – у США, наприклад, понад 50% усіх активів П. ф.), не фондовані (виплата пенсій здійснюється з поточних надходжень і доходів). Норма прибутку П. ф. у багатьох розвинених країнах – в середньому 10-14%. На виплату пенсій витрачається лише частина приватних П. ф. Відрахування і внески до П. ф. перевищують фактичні виплати. Наймані працівники не мають права на придбану фондами власність. Оскільки в акції та облігації корпорацій США вкладається понад 50% активів П. ф., найманих працівників позбавлено прав на значні масштаби придбаної власності. Водночас у США майже 45 млн осіб наприкінці 90-х XX ст. не мали медичного страхування, а одним із способів вирішення пенсійного забезпечення вважається збільшення пенсійного віку і трудового стажу для отримання пенсії. Так, до 2020 перший показник зросте з 65 до 67 років, а другий – з 35 до 37 років. В Україні П. ф. загальнонаціональної системи державного страхування формуються з відрахувань підприємств, внесків найманих працівників і виплат держави, а 2004 започатковано нову систему пенсійного забезпечення.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Детонаційна стійкість бензину.
Ви зараз читаєте: Пенсійні фонди