ПЕРЕРВА ПОСТУПОВОСТІ В ПРИРОДІ

Related posts:

1. ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – виникнення бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню організмів. 1) Процес роз’єднання двох або кількох особин одного виду. Стосується внутрішньовидових відносин, зменшуючи можливість схрещування особин даного виду; 2) роз’єднання флори і фауни суміжних геогр. зон, регіонів і обл., впливає на відносини між великою кількістю видів. І. відіграє важливу роль […]...
2. НІША ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи НІША ЕКОЛОГІЧНА – місце виду в природі, яке включає не лише положення виду в просторі, а й його функц. роль в угрупованні (напр., трофічний статус) та його положення відносно абіотичних умов існування (т-ри, вологості тощо). Якщо місце проживання – це ніби “адреса” організму, то Н. е. – його “професія”. Н. е. […]...
3. ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ – будь-який чинник-1, що змушує живе спадково (спадкоємно для надорганізмених прир. систем) змінюватися або, навпаки, зберігати власні структуру та функції. Ч. е. діє у всій ієрархії прир. систем. Розглядаючи природу загалом, термін “Ч. е.” застосовують не лише до живого, а й до неживих прир. систем – Ч. е. Землі, […]...
4. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” – розміщення одного живого організму на поверхні або всередині ін. живого організму з обов’язковою повною чи частковою залежністю від споживання в їжу рідких тканин організму хазяїна (кров, лімфа) або напівперетравленої їжі (кишкові паразити). Така залежність може бути постійною або тимчасовою. Цей тип взаємозв’язку характерний як для […]...
5. ОПТИМУМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ОПТИМУМ ЕКОЛОГІЧНИЙ -1) умови, за яких спостерігається найкраща життєздатність виду (пристосованість до екологічних чинників, здатність до розмноження, переважання в міжвидових взаємовідносинах тощо); 2) динамічно-балансове поєднання компонентів середовища, яке забезпечує в межах їхніх прир. цикл, коливань рівновагу в екосистемі....
6. ШКАЛА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ШКАЛА ЕКОЛОГІЧНА – будь яка шкала оцінки екол. значення певного компонента довкілля або явища в екосистемі для окремого виду чи організму або їх угруповання....
7. ПОРІГ ЗМІН У ПРИРОДІ Екологія – охорона природи ПОРІГ ЗМІН У ПРИРОДІ – сила впливу на прир. систему, що призводить до суттєвих змін у функціонуванні її цілого або в її складових підсистемах та компонентах, що утворюють середовище. Орієнтовно можна розрізняти такі пороги. A. Для енергет. процесів: П. з. у п. тригерного ефекту (“спускового гачка”) – 10~6-10~8 разів від норми; […]...
8. СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – форма ієрархії прир. систем, де як супідрядні за висотою організації системні одиниці виступають структури з участю живого організму. Напр., підсистеми відносно біоценозу: популяції, синузїї, консорцїї....
9. ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ – в екосистемі, як і в будь-якому ін. цілісному прир.-системному утворенні, особливо в біотичному угрупованні, всі види, що входять до неї, та абіотичні екол. компоненти функц. відповідають один одному. Випадання однієї частини (напр., знищення виду) неминуче призводить до зниження всіх ін. тісно пов’язаних з нею частин системи та […]...
10. ПОТРЕБА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ПОТРЕБА ЕКОЛОГІЧНА – заг. сума вимог організму, популяції чи виду до прир. середовища існування, яке включає всі компоненти, що утворюють середовище, живлення, взаємовідносини з іншими організмами того самого та ін. видів тощо....
11. РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) – невід’ємна риса еволюц. процесу, його особлива спрямованість. Залежно від рівня організації організмів, що зазнають Р., цей процес має різне значення для еволюції. Р. біол. – зменшення чисельності особин у межах виду або будь-якої ін. групи, скорочення її ареалу, кількості місць проживання і підгруп. Цей вид Р. […]...
12. ЗАБРУДНЕННЯ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ – 1) привнесення або утвор. у середовищі звичайно не характерних для нього фіз., хім., інформ. чи біол. агентів; перевищення в досліджуваний період часу прир. середньо-багаторічного рівня (у межах його граничних коливань) конц. перелічених агентів у середовищі, що нерідко призводить до негативних наслідків; 2) збільшення конц. фіз., хім., інформ. та біол. […]...
13. ЧИННИК НЕВИЗНАЧЕНОСТІ Екологія – охорона природи ЧИННИК НЕВИЗНАЧЕНОСТІ – виникнення в майбутньому принципово не передбачуваних подій. Неминучий супутник функціонування та розвитку великих складних систем, до яких належать усі системи живого та з його участю (у т. ч. соц.). Ч. н. може бути зумовлений недостатністю наявної інформації або принциповою непередбачуваністю поведінки великих систем (напр., неможливістю точного передбачення часу […]...
14. ДЕГЕНЕРАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕГЕНЕРАЦІЯ – 1) виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму як результат несприятливих умов існування; 2) переродження, глибокі структурні зміни в тканинах організму, що супроводжуються появою в них речовин, не властивих цим тканинам (жир, гіалін тощо); 3) те саме, що біол. редукція, тобто спрощення, ослаблення або майже […]...
15. ГАБІТУС Екологія – охорона природи ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла....
16. ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ – вид будь-яких живих організмів може існувати доти та настільки, наскільки навколишнє прир. середовище відповідає ген. можливостям пристосування цього виду до його змін та коливань....
17. Обідня перерва Обідня перерва – перерва, яка надається для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. О. п. не включається до робочого часу. Час початку і закінчення її встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вона повинна надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи. Працівники використовують О. п. на власний розсуд і в цей час можуть […]...
18. ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) Екологія – охорона природи ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) – несприйнятливість живих організмів до збудників інфекц. хвороб та впливу деяких чужорідних речовин (отрут). Зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біол. особливостей та механізмів організму, які здатні протистояти шкідливому впливу мікробів і токсинів. Розрізняють прир. і набутий І. (т. і л.). Прир. І. (т. і л.) є стійкою […]...
19. САМОУПРАВЛІННЯ Екологія – охорона природи САМОУПРАВЛІННЯ – прир. самоорганізація взаємозв’язків усередині прир. системи, яка веде до її гомеостазу. Здійснюється згідно з об’єктивними законами, правилами, принципами....
20. ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни прир. умов і прир. ресурсів у процесі госп. діяльності людини. Розрізняють П. п. напрямлене (напр., створення антроп. ландшафтів, меліорація території) та не напрямлене (непередбачене). Напрямлене П. п. може бути спрямоване на госп. освоєння, поліпшення чи відновлення корисних властивостей прир.-терит. комплексів....
21. ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ Екологія – охорона природи ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ – комплекс заходів, спрямованих на поліпшення умов прир. середовища за допомогою культивування чи підтримання прир. рослинних угруповань (створення лісосмуг, посів трав тощо). Розрізняють гуманітарну (оздоровлення фіз. і духовного середовища людини), інтер’єрну (у приміщеннях), природоохоронну (збереження та поліпшення екосистем і видів живого, що їх складають), біопродукційну (підвищення якості та кількості корисної […]...
22. ПАМ’ЯТКА ПРИРОДНА Екологія – охорона природи ПАМ’ЯТКА ПРИРОДНА – прир. або здавна змінена людиною прир. територія, що має особливий наук, чи культ, інтерес, а також соц. (часто всесвітнє) значення та виділена як особливо охоронна ділянка. П. п. зазвичай мають велику за площею територію, ними можуть бути нац. парки, заповідники та ін. особливо охоронні прир. території....
23. РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ – об’єкти і явища прир. та антроп. походження, які використовуються з метою організації оздоровлення, відпочинку й туризму. Розрізняють Р. р. прир. (прир.-терит. комплекси, їх компоненти та окремі властивості) і культ.- істор. (різні пам’ятки історії, архітектури, археології, мистецтва, природи тощо)....
24. НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ Екологія – охорона природи НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ – здатність прир. системи типу біогеоценозу практично безкінечно функціонувати (у межах неминучих прир. флуктуацій) без різких змін структури і функції. Напр., Н. п. с. ліс. типу забезпечує збереження і діяльне функціонування лісу, у разі втрати властивості надійності ліс змінюється на пн. тундрою, на пд. – луками, степом або […]...
25. МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ВИДУ Екологія – охорона природи МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ВИДУ – простір, обмежений сукупністю умов абіотичного та біотичного середовищ, що забезпечує весь цикл розвитку особин, популяції або виду в цілому. Місце (територія, акваторія) з певними умовами, де знаходиться даний вид живого....
26. ЗАБРУДНИК Екологія – охорона природи ЗАБРУДНИК, полютант – 1) речовина, що забруднює. Будь-який (прир. чи антроп.) фіз. або інформ. агент, хім. речовина, біол. вид (в основному мікроорганізми), які потрапляють у навколишнє середовище чи виникають у ньому в кількостях, що перевищують звичайний їх вміст, граничні прир. коливання чи середній прир. фон у певний час; 2) ті самі […]...
27. Перерва позовної давності Перерва позовної давності – процедура, передбачена у разі пред’явлення позову у встановленому порядку або вчинення винною особою дій, що свідчать про визнання нею боргу чи іншого обов’язку. Залишення позову без розгляду позовної давності не перериває. Після перерви позовна давність починається спочатку, при цьому час, що минув до перерви, до уваги не береться....
28. ПОТЕНЦІАЛ БІОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ БІОТИЧНИЙ -1) спадково зумовлений ступінь стійкості виду до несприятливих умов середовища, включаючи П. 6.-2 та потенціал виживання; 2) потенційна здатність живих організмів збільшувати чисельність у геометричній прогресії (потенціал розмноження). Визначається або середньою величиною приплоду, або показником итиску життя” (швидкість, з якою при гіпотетичному безперешкодному розмноженні особини даного виду вкриють земну […]...
29. ЗАПОВІДНИК Екологія – охорона природи ЗАПОВІДНИК – 1) територія (акваторія), виділена з метою збереження у прир. стані типових або унікальних прир. комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення прир. ходу процесів та явищ, що відбуваються в них, та розробки наук, основ охорони природи; 2) природоохоронна установа, створена для виконання зазначених вище завдань. В Україні за станом […]...
30. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
31. ПРИНЦИП УЯВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП УЯВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ – перші успіхи (або невдачі) у природокористуванні можуть бути короткотерміновими: успіх заходу з перетворення природи або управління нею об’єктивно оцінюється лише після з’ясування ходу та результатів прир. ланцюгових реакцій у межах прир. циклу (від небагатьох до кількох десятків років)....
32. ПРИНЦИП КАТАСТРОФІЧНОГО ПОШТОВХУ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП КАТАСТРОФІЧНОГО ПОШТОВХУ – глобальна прир. або прир.-антроп. катастрофа (зближення Землі з ін. великим космічним тілом, зіткнення з астероїдом, різка зміна клімату, збіднення біоти тощо) завжди призводить до суттєвих еволюц. перебудов, які відносно прогресивні для природи (адаптують її системи до нових умов середовища), але не обов’язково корисні для виду або ін. […]...
33. ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ -1) відхилення від звичайного стану (норми) екосистеми будь-якого ієрархічного рівня організації (від біогеоценозу до біосфери). П. е. може відбутися в одному з екол. компонентів або в екосистемі загалом, мати зовн. чи внутр. причини, антроп. або прир. характер, бути локальним, регіональним чи глобальним. Мається на увазі, що інтенсивність П. е. […]...
34. ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ – забруднення (1 і 2), викликане прир., звичайно катастрофічними, причинами (виверження вулканів, зсуви грунту тощо), що не залежать від впливу людини на прир. процеси або є наслідком віддаленого опосередкованого впливу людини на природу. Від 3. п. слід відрізняти вужче поняття прир. забруднення, що відбувається без жодного впливу людини на […]...
35. Перерва. Звук [і] та буква і на його позначення Урок З. Перерва. Звук [і] та буква і на його позначення Відгадай загадку. 3 дерева робилися, Учневі згодилися. Знайди букву і в словах вірша. На світанку вулицею міста, Там, де світить сонечко вгорі, З квітами веселі, урочисті Поспішають юні школярі. Анатолій Качан Іван, Ігор, Ірина, Ілона, Інна. – Розкажи, хто чим займається на перерві. Що […]...
36. ФАЗА РОЗВИТКУ Екологія – охорона природи ФАЗА РОЗВИТКУ – один з якісно (функціонально) різних станів прир. системи, що розвивається. Для організму комахи з повним перетворенням – це яйце, личинка, лялечка, доросла комаха (імаго); для сукцесії ліс. екосистеми після вирубування (без зміни ліс. порід) – фаза чагарників, молодняку, жердняку, достигаючого та стиглого лісу....
37. ПРИНЦИП СУКЦЕСІЙНОГО ЗАМІЩЕННЯ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП СУКЦЕСІЙНОГО ЗАМІЩЕННЯ – біотичні угруповання формують закономірний ряд екосистем, що веде до найстійкішої за даних умов прир. системи – клімаксової в прир. умовах та (чи) вузлової за природно-антроп. режиму. П. с. з. – наслідок системогенетичного закону, але зміни можуть бути абсолютно оригінальними в разі заселення нових площ, що раніше не […]...
38. СИСТЕМА ПРИРОДНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ПРИРОДНА – система, що складається з прир. структур і утворів, які на вищих рівнях організації згруповуються у функц., екол. компоненти. Напр., прир. системи вищих рівнів організації – популяція, сину – зія, консорція, біоценоз, біом, біосфера....
39. Кругообіг Карбону в природі – КАРБОН. СИЛІЦІЙ Хімія підготовка до ЗНО та ДПА Комплексне видання ЧАСТИНА І ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ ХІМІЯ ЕЛЕМЕНТІВ КАРБОН. СИЛІЦІЙ Кругообіг Карбону в природі Після формування Землі близько 3 мільярдів років тому на нашій планеті зародилося органічне життя, і Карбон, який до цього перебував тільки у формі вуглекислого газу атмосфери та мінералів літосфери, розпочав активний кругообіг по нашій планеті. […]...
40. ПОРУШЕННЯ ПРИРОДНОЇ (ЕКОЛОГІЧНОЇ) РІВНОВАГИ Екологія – охорона природи ПОРУШЕННЯ ПРИРОДНОЇ (ЕКОЛОГІЧНОЇ) РІВНОВАГИ – зміни в процесах взаємодії та складі компонентів і елементів екосистеми, що призводять у кінцевому підсумку до її заміни ін. екосистемою на тривалий або умовно безкінечний термін. Напр., вирубування лісів у посушливій зоні може спричинити зміщення прир. балансу в бік розвитку екосистеми пустелі – стійкого (рівноважного, квазістаціонарного) […]...