ПІДГОТОВКА ГРУНТУ ПІД САД – ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТУ


Сад і город (енциклопедія)

ПІДГОТОВКА ГРУНТУ ПІД САД.

ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТУ

Найчастіше висаджувати плодові дерева і ягідні чагарники доводиться на звільнених ділянках, які раніше займали чагарники, хвойні ліси, або на пустирях. Грунти на таких ділянках малородючі, сильноопідзолеві, реакція грунтового розчину сильнокисла, чисто попадаються перезволожені й заболочені грунти з високим рівнем залягання грунтових вод. При заляганні грунтових вод на глибині 1-1,5 м і за відсутності природного водостоку застійні води

ще більше знижують цінність грунту. Але потрібно знати, що майже всі види грунтів можна поліпшити й окультурити, зробивши придатними для вирощування садових рослин.

Залежно від характеристики ділянки окультурення грунту починають за 1-2 роки до посадки саду. Якщо на ділянці були дерева та чагарники, їх викорчовують, намагаючись максимально вберегти верхній родючий шар грунту. Викорчовувати найкраще вручну, добре збиваючи землю з коріння рослин. Після збирання рослинних рештків ділянку вирівнюють, підсипаючи грунти в знижені місця.

Якщо грунт болотистий, при окультуренні слід передбачити спорудження дренажної

системи, запірних пристроїв, щоб покращити циркуляцію води в грунті й запобігти зайвому водостоку в суху погоду. Якщо ділянка розташована замкнутій улоговині, де грунт перезволожений, із застійними грунтовими водами, для осушення риють водознижувальні колодязі. Регулярно відкачують надлишкову воду, для садіння ягідників і плодових дерев роблять грядки.

Якщо ділянка, відведена під сад” розташована на крутому схилі, попередньо роблять дво-, триметрові тераси. Ухили потрібно зміцнити дерном, дошками, бетонними плитами.

Якщо на ділянці є великий шар дерну, попередні роботи з окультурення грунту починають восени. Землю перекопують, залишаючи в грудках, щоб у осінньо-зимовий період забезпечити максимальне нагромадження й утримання вологи. Навесні перекопану ділянку боронують, що також сприяє затримуванню вологи. Після цього землю залишають відпочити на 2-3 місяці. За цей час дернина добре розкладається, після чого можна братися до перекопування. Під весняне перекопування в грунт уносять органічні добрива. Слід використовувати гній, торф’яно-гнійний компост із розрахунку 800 кг на сотку. Якщо використовується чистий торф, що містить мало фосфору та калію, його вносять разом із суперфосфатом і хлористим калієм з розрахунку 1000 кг торфу, 10 кг суперфосфату й 4 кг хлористого калію на сотку. Перекопування проводять на штик лопати, ретельно загортаючи добрива в землю.

Якщо грунт має могутній орний горизонт, високий процентний уміст гумусу, зольних елементів живлення, значний запас органічних і мінеральних добрив, проводять перевал. Це перекопування грунту на глибину 40-80 см, при якому верхній шар грунту, максимально збагачений гумусом і поживними речовинами, опиняється внизу, на глибині 25 -30 см, там, де знаходиться найбільш розвинена й активна частина кореневої системи рослин. Натомість грунт, бідніший на поживні речовини, опиняється нагорі, у нього вносять великі дози органічних і мінеральних добрив. За 1-2 роки цей малопродуктивний шар стає родючим. Якщо ж орний шар невеликий, з низьким процентним умістом гумусу, то перевал проводити не можна, оскільки бідний грунт вимагатиме внесення занадто великих доз органічних добрив, а коренева система не одержить достатнього підживлювання. Тому на малородючих грунтах слід поглиблювати перекопування поступово, на 3-4 см за рік. При обробленні плодових і ягідних культур з кетою економії мінеральних та органічних добрив ї зниження затрат праці можна проводити окультурення грунту в посадкових ямах.

Якщо грунт на ділянці, призначеній під сад, піщаний, перед осіннім перекопуванням уносять суглинний грунт із розрахунку 15 20 кг на 1 м2. Якщо немає можливості провести структурування піщаних грунтів на всій ділянці, суглинний грунт разом із органічними й мінеральними добривами вносять там, де збираються висаджувати полуницю та суницю. Під інші садові культури на дно посадкової ями кладуть шар у 10 см суміші суглинного грунту й перегною.

Для поліпшення якості глинистих грунтів під перекопування а грунт додають кварцовий пісок, змішуючи його із землею, що поліпшує структуру глинистого грунту й за механічними властивостями наближує його до суглинків. З метою покращення структури глинистих грунтів, підвищення аерації й водного обміну додають гній або торф.

Можна вносити, крім органічних добрив, також торф, річковий намул. На сипучих пісках і бідних на органічні речовини грунтах проводять окультурення верхнього шару на глибину не менше 50 см. Щоб знизити витрати органічних добрив і трудомісткість, після садіння дерев викопують кільцеві канави завглибшки 70 см і завширшки 50 см. Ці канави заповнюють сумішшю перегною й органічних добрив. Щороку діаметр кільцевих канав, наповнених родючим грунтом, збільшують.

Щоб підвищити вміст органічних речовин у грунті, на ділянці, призначеній для розпланування саду, проводять посів злакових, бобових і сидеральних культур, зелену масу яких наприкінці літа загортають у грунт і дають їй розкластися.

Якщо грунт на садовій ділянці був засмічений багаторічними бур’янами із сильно розвиненим кореневищем, його потрібно кілька разів перерити на штик лопати, вибрати кореневища бур’янів, потім почекати, поки з’являться перші сходи, і знову перерити землю. Таких перекопувань із видаленням кореневищ за літо проводять 4-5. Це дозволяє протягом одного-двох років позбутися кореневищних бур’янів.

Якщо грунт на ділянці підзолистий, з кислою реакцією, проводять вапнування. Для визначення кислотності грунту проводять лабораторні аналізи. Крім того, показником може служити рослинність на ділянці. Хвощ, жовтець, щавель віддають перевагу кислому грунту, а конюшина, буркун, лисохвіст, гірчиця ростуть на нейтральних і слабокислих грунтах. Якщо є лабораторний аналіз грунту, потрібно мати на увазі, що кислотність позначається літерами рН і цифрами. Значення рН від 8 і вище буде в лужних грунтів, від 6 і нижче – у кислих грунтів. Нейтральний грунт має реакцію рН 7, рН від 4 до 4,5 мають кислі грунти, а від 3,8 до 4 – дуже кислі. Якщо реакція грунтового розчину не перевищує 5,5, його потрібно вапнувати.

Вапнування проводиться з використанням вапна або гашеного ванна, Якщо цього не зробити, то існує небезпека відмирання кореневої системи рослини, оскільки на кислих перезволожених ділянках близько до поверхні залягають оглеєні горизонти, згубні для коріння.

Вапно під садові культури вносять у таких кількостях, г/м2: для піщаних грунтів:

Дуже кислих – 400-450;

Кислих – 300-400;

Середньокислих – 150-250;

Слабокислих – 100;

Для супіщаних грунтів

Дуже кислих – 550-700;

Кислих – 350-450;

Середньокислих – 200-300;

Слабокислих – 150;

Для легкосуглинистих

Дуже кислих – 680-800;

Кислих -450-550;

Середньокислих – 350-400;

Слабокислих -150-250;

Для важк осу глинистих

Дуже кислих – 550-1100;

Кислих – 650-760;

Середньокислих – 550-650;

Слабокислих – 400-500;

Для глинистих

Дуже кислих – 1100-1500;

Кислих – 700-900;

Середньо кислих – 550-650;

Слабокислих – 450-500;

Для торф’яних

Дуже кислих – 400-600;

Кислих – 200-400;

Середньокислих – 100-200.

Для вапнування кислих піщаних грунтів використовують доломітове борошно, що містить 1/5 частину окису магнію.

Необхідно планувати садіння плодових дерев з урахуванням її кислотності грунту. Вишня й слива найкраще ростуть на нейтральних грунтах із рН 7; яблуня, груша, смородина – на слабокислих грунтах із рН 6-6,5; малина, агрус – на слабокислих грунтах із рН 5,5-6; суниця – на слабокислих грунтах із рН 5,3-5,6.

Якщо вапно вноситься на площу всієї ділянки, то роблять це у два заходи. Восени, під перекопування, вносять 2/3 усієї необхідної на цю площу кількості вапна, іншу третину вносять навесні, не загортаючи занадто глибоко в грунт. При вапнуванні грунту не можна вносити надлишкову кількість вапна, тому що грунти з лужною реакцією викликають захворювання на хлороз у плодових дерев, знижують плодоносіння, призводять до передчасного всихання. На лужних грунтах найгірше ростуть ягідні чагарники, яблуня; трохи краще – груша та кісточкові плодові дерева. Для приблизної перевірки грунту на лужність беруть невелику ділянку й поливають її 10% – ним розчином соляної кислоти. Якщо грунт скипає в поверхневому шарі, цю ділянку без попередньої обробки не можна використовувати під сад.

Усі заходи щодо приведення кислотно-лужних показників грунту до оптимальних значень слід проводити за 1-2 роки до закладення саду. Вапно не можна вносити разом з азотними й фосфорними добривами. Після вапнування грунту він зберігав родючість 8-12 років, потім процедуру повторюють.

Великий вплив на розвиток і плодоносіння плодових дерев має рівень стояння грунтових вод. При занадто близькому заляганні грунтових вод у дерев висихають верхівки, відмирає стовбур. Для окремих плодових культур оптимальний рівень стояння грунтових вод становить: яблуня, груша, черешня, абрикос, персик – не ближче 2 м, вишня, слива – не ближче 1,5 м, ягідні чагарники – не ближче 1 м.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)



Синоніми до слова прижухлий.
Ви зараз читаєте: ПІДГОТОВКА ГРУНТУ ПІД САД – ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТУ