Підприємство, галузь і територія



Регіональна економіка

Глава Х

ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ РЕФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

1. Підприємство, галузь і територія як об’єкти управління

Процеси регіоналізації на практиці здійснюються стосовно до конкретних об’єктів управління. У зв’язку з цим як об’єкт будемо розглядати народне господарство України – “матеріалізовану систему”, що складається з сукупностей підприємств (об’єднань), галузей і територій, які розвиваються під впливом планування і управління.

Закономірності внутрішнього функціонування

системи прийнято вивчати за допомогою показників структури, під якою розуміється мережа відносин і зв’язків між її елементами. В даному випадку будемо мати на увазі економічні відносини і зв’язки ланок системи, що реалізовуються під впливом певних змін, які відбуваються в інших її ланках. Зв’язок існує при наявності у ланок системи певної тотожної властивості, яка є основою зв’язку. Як правило, у різних ланок економічної системи основи зв’язків різні, а оскільки всі вони взаємопов’язані, то й економічні відносини між ними теж різні. Тому при дослідженні економічної системи процес взаємодії
різних її ланок розкладають на однобічні впливи. Необхідно також виділити сторони цих зв’язків, встановити їх економічні сутності і взаємозалежності. Наприклад, якщо взаємодію розглядати як внутрішній стійкий зв’язок причини і наслідку, то цей зв’язок можна представити в формі тенденції або ж закону. Якщо той самий зв’язок аналізувати з боку єдності певних властивостей і боротьби протилежностей, то в даній взаємодії вбачатиметься суперечність. Нарешті, якщо розглядати взаємодію з боку його носіїв (виробників і споживачів), то можна виділити відповідні форми економічних відносин і інтересів. Таким чином, вказані види зв’язків відображають істотно різні аспекти в загальному понятті взаємодії. Оскільки зв’язки між різними структурними ланками системи характеризуються певними співвідношеннями, то необхідно проаналізувати показники їх пропорціональності.

Взаємозв’язки між ланками народного господарства до останнього часу досліджувалися лише стосовно обласного і міського рівнів управління і розглядалися як двосторонні, тобто між двома підприємствами, між підприємством і обласною або ж міською Радою народних депутатів.

І зараз ще в економічній літературі іноді стверджується, що виробничо-економічні зв’язки і взаємодії виникають лише між окремими конкретними підприємствами і організаціями. Насправді ж економічні взаємозв’язки мають не двосторонній, а, як правило, багатоланковий характер. Це зумовлено ієрархічною структурою, безліччю об’єктів і органів управління в масштабі країни. Аналіз показує, що в системі управління можна виділити такі виробничо-економічні зв’язки: підприємства (об’єднання) – з іншим підприємством (об’єднанням), міністерством, місцевими органами управління; міністерства (відомства) – з іншим міністерством (відомством), місцевими органами управління; місцевих органів управління – з обласним органом управління, міністерствами (відомствами), підприємствами (об’єднаннями) і організаціями, що знаходяться на його території. Ці взаємовідносини і взаємозв’язки можуть мати прямий і зворотний характер, бути безпосередніми і опосередкованими, технологічними, економічними, демографічними, транспортними, правовими тощо. Для того щоб виник зв’язок, необхідні відповідні об’єктивні умови і економіко – організаційні передумови, до складу яких можна віднести: форми власності, її структуру, економічні форми і методи її реалізації; наявність системи управління (народного господарства, галузей, територій, підприємств і об’єднань); цілі і потреби економіки і населення, ресурси і можливості задоволення ними.

В умовах існування ринкових відносин і різних форм власності в Україні необхідно аналізувати всю сукупність виробничо-економічних зв’язків в її народному господарстві, а не обмежуватися тільки їх розглядом між двома або кількома підприємствами (об’єднаннями), бо таке обмеження неминуче призведе до недообліку економічних інтересів підприємства, міністерства, території і держави та появи суперечностей між ними.

Принципи регіонізації системи управління мають реалізовуватися на всіх рівнях – від підприємств до міністерств, центральних економічних органів і Уряду – при розмежуванні прав і відповідальності кожного рівня управління, організації їх чіткої взаємодії. На всіх рівнях необхідно здійснювати перехід від переважно командно-адміністративних до переважно економічних методів управління. Тут дуже важливе наступне. Загальність застосування економічних методів, планомірне використання їх від низу до верху створює якісно новий тип відносин. Затверджується справді демократичний шлях впливу на інтереси працівників, на досягнення кінцевих цілей. З урахуванням зроблених зауважень розглянемо взаємовідносини підприємств (об’єднань) між собою та з державним і регіональними ланками управління. Для цього слід проаналізувати цілі й задачі їх функціонування. У складі державних ланок будемо розглядати галузь народного господарства і промисловості, багатогалузевий комплекс взаємопов’язаних галузей, а до складу регіональних віднесемо великий економічний район і область, маючи на увазі, що вони є об’єктами державного рівня управління.

Основу державної структури утворює сукупність підприємств (об’єднань), об’єднаних за певною ознакою, та регіонів. Галузева ланка економіки посідає проміжне місце між державним рівнем і підприємством (об’єднанням), яке відображає державні інтереси, власні та інтереси підприємства. Галузеві ланки народного господарства поділяються за ознаками однорідності сировини, що переробляється, економічного призначення продукції, що виробляється, техніки, технології, кадрів, організації і управління виробництва. Задачі регулювання галузевої структури народного господарства полягають в підвищенні ефективності використання галузевих чинників економічного зростання на основі науково-технічного прогресу, спеціалізації, концентрації, кооперування і комбінування виробництва, раціоналізації міжгалузевих зв’язків та вдосконалення управління.

Зусилля міністерств і відомств мають бути сконцентровані на розробці перспектив розвитку галузі, забезпеченні потреб народного господарства і населення у високоякісній продукції, прискоренні науково-технічного прогресу, підвищенні ефективності виробництва. Вони мають сприяти розвитку ініціативи трудових колективів, послідовному використанню ринкових механізмів з метою розвитку прогресивної виробничої структури, поглиблення концентрації і спеціалізації, внутрішнього і міжгалузевого кооперування; поліпшення використання основних виробничих фондів і оборотних коштів; забезпечення комплексного розв’язання питань, пов’язаних з поліпшенням умов праці, життя, побуту, повнішого задоволення матеріальних і духовних потреб працівників; забезпечення високого рівня науково-технічного розвитку галузі; підвищення ефективності капітального будівництва; розвитку прогресивних форм зовнішньоекономічних відносин.

Одна з особливостей галузевої ланки господарства полягає в тому, що цей об’єкт управління утворюється шляхом об’єднання родинних за певними ознаками підприємств. Галузеві органи до останнього часу використовували і ще використовують переважно адміністративні методи керівництва, вони економічно не зацікавлені в кінцевих результатах діяльності підприємств (об’єднань), які вони курирують.

В умовах широкого розвитку товарно-грошових відносин і економічних методів управління господарський механізм повинен бути побудований таким чином, щоб регіональні, галузеві і державні ланки системи управління були поставлені в рівноправне, рівноекономічне, рівнозалежне, рівновідповідальне по відношенню один до одного становище.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Відкриття протона.
Ви зараз читаєте: Підприємство, галузь і територія