Підшлункова, щитоподібна і паращитоподібні залози



Розділ 9 ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

§ 40.Підшлункова, щитоподібна і паращитоподібні залози

Підшлункова залоза (мал. 40.1). Це залоза змішаної секреції, вона розташована поряд із дванадцятипалою кишкою, позаду шлунка. Одні її клітини виробляють травний сік, що надходить у кишечник через спеціальну протоку, а інші синтезують гормони – глюкагон та інсулін. Глюкагон виробляють так звані альфа – клітини, а інсулін – бета-клітини. Ці гормони регулюють рівень глюкози в крові. Різке зниження або підвищення її концентрації є небезпечним для життя людини. Глюкагон сприяє розщепленню глікогену до глюкози у клітинах печінки і виходу цієї речовини в кров. Унаслідок роботи цього гормону запаси глюкози стають доступними всім клітинам організму.

Підшлункова, щитоподібна і паращитоподібні залози

Мал. 40.1. Будова підшлункової залози:

1 – підшлункова залоза; 2 – протока підшлункової залози;

3 – тонкий кишечник; 4 – альфа-клітини;

5 – бета-клітини; 6 – кровоносна судина;

7 – клітини, що синтезують травні ферменти; 8 – протока

Інсулін стимулює протилежний

процес – утворення в клітинах печінки глікогену з глюкози. її надходження до печінки з крові під впливом інсуліну зростає. У такий спосіб він сприяє зменшенню концентрації глюкози в крові й створенню запасів цього вуглеводу в організмі. Інсулін – єдиний гормон, який знижує рівень глюкози в крові. Тому хвороби підшлункової залози, унаслідок яких секреція інсуліну зменшується, дуже небезпечні. Таким захворюванням є цукровий діабет. Його симптоми – постійна спрага, різке схуднення, а наслідки – погіршення роботи серця, скелетних м’язів, головного мозку. Функції інсуліну не обмежуються регуляцією рівня глюкози. Цей гормон здатний підсилювати синтез жирів у жировій тканині та печінці, синтез білків у печінці, м’язах тощо.

Щитоподібна залоза розташована під щитоподібним хрящем гортані (мал. 40.2 а, б). Тканина цієї залози містить численні порожнини, які називають фолікулами. Стінки фолікула утворені клітинами епітелію, що здатні вилучати іони Йоду з крові. Йод використовується цими клітинами під час синтезу тиреоїдних гормонів – тироксину і трийодтиронину. Вони накопичуються в фолікулах і звідти за необхідності надходять до крові.

Від тиреоїдних гормонів залежить швидкість обмінних процесів у всіх клітинах організму. Обидва гормони діють однаково, але трийодтиронин активніший за тироксин. Впливаючи на мітохондрії клітин, ці гормони активують енергетичний обмін.

Порушення роботи залози може бути наслідком багатьох чинників: впливу радіоактивного випромінювання, нестачі Йоду у воді та їжі. У результаті захворювань щитоподібної залози кількість гормону може зменшитися (гіпотиреоз) або збільшитися (гіпертиреоз).

Підшлункова, щитоподібна і паращитоподібні залози

Мал. 40.2. Щитоподібна залоза (а); фолікул щитоподібної залози (б); паращитоподібні залози (в): 1 – трахея; 2 – щитоподібна залоза;

3 – щитоподібний хрящ; 4 – кровоносні судини; 5 – вміст фолікула; 6 – фолікулярні клітини щитоподібної залози; 7 – глотка;

8 – паращитоподібні залози; 9 – стравохід

До дії тиреоїдних гормонів організм людини найчутливіший під час ембріонального розвитку (див. § 39). У дорослих при гіпотиреозі знижується фізична і розумова активність, розвиваються набряки сполучних тканин. Намагаючись задовольнити потреби організму в тиреоїдних гормонах, тканини щитоподібної залози розростаються, виникає зоб.

Небезпечною для організму є й надмірна секреція гормонів щитоподібної залози – гіпертиреоз. При гіпертиреозі кількість фолікулів залози неконтрольовано збільшується, зростає її об’єм – утворюється так званий базедичний зоб. При цьому захворюванні в людини підвищуються обмін речовин, артеріальний тиск, посилюється збудливість нервової системи, виникають дратівливість і швидка стомлюваність.

Окрім тиреоїдних гормонів, щитоподібна залоза виробляє гормон кальцитонін. Його секретують так звані С-клітини, що містяться між фолікулами.

Паращитоподібні залози. Ці дрібні залози розташовані на задній поверхні щитоподібної залози (мал. 40.2 в). Вони виробляють лише один гормон – паратгормон. Його функцією, як і кальцитоніну, є регуляція рівня Кальцію в крові.

Іони Кальцію беруть участь у скороченні м’язових волокон, у процесах, які відбуваються в нервовій системі, зсіданні крові тощо. Паратгормон стимулює вивільнення Кальцію з кісткової тканини та підвищує його вміст у крові, а отже, і в інших тканинах. Цей гормон також сприяє всмоктуванню Кальцію в кишковому тракті і зменшує його виведення через нирки. Дія кальцитоніну є протилежною: він зменшує концентрацію Кальцію в крові, стимулюючи його надходження до клітин кісткової тканини.

Злагоджена робота паратгормону і кальцитоніну є дуже важливою. У разі неузгодженості їх дій рівень Кальцію в крові може вийти за межі норми. Його зниження впливає на стан нервової та м’язової систем і спричиняє періодичні судоми, спазми дихальних і глоткових м’язів, що можуть призвести до смерті. Проте й надмірне збільшення концентрації Кальцію в крові небезпечне: серце реагує на це зниженням частоти скорочень, він відкладається в судинах і нирках.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)


Архітектура галицько-волинського князівства.
Ви зараз читаєте: Підшлункова, щитоподібна і паращитоподібні залози