План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та основні принципи його побудови



БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У БАНКАХ

ПЛАН РАХУНКІВ І ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та основні принципи його побудови

Одним з ключових елементів національної системи бухгалтерського обліку є план рахунків, завдяки якому досягається систематизація бухгалтерських рахунків. Іншими словами, план рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій.

Новий план рахунків, розроблений

Національним банком України, впроваджений у комерційних банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими в міжнародній практиці принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і є обов’язковим для використання всіма установами комерційних банків. План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комерційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов’язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулювання діяльності
комерційних банків та ін. Він грунтується на двох основних принципах:

1) відповідності обліку і звітності;

2) простоті викладення.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов’язань. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операцій у гривні.

Управлінський облік здійснюється за рахунками класу 8. Банки самостійно встановлюють внутрішні правила управлінського обліку.

Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов’язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно. Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку наведено в додатку до Інструкції.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов’язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.

План рахунків складається з дев’яти класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас розподілений на:

Рахунки II порядку (двозначні – розділ);

Рахунки III порядку (тризначні – група);

Рахунки IV порядку (чотиризначні – балансовий рахунок).

Особливості цього Плану рахунків такі: мультивалютність, наявність управлінського обліку, подвійний запис за позабалансовими рахунками.

Банківський фінансовий облік не обмежується цифровою інформацією відносин з клієнтами, а є складною та чітко визначеною інформаційною системою, що задовольняє потреби багатьох груп споживачів, які мають безпосередні прямі або непрямі стосунки з банком. З огляду на це передбачено нові вимоги до аналітичних рахунків. Отже, важливою особливістю Плану рахунків є те, що він ефективно працюватиме на створення бази економічних показників лише разом з аналітичним обліком. По суті аналітичні рахунки невіддільні від рахунків Плану рахунків (балансових, доходів і витрат). Рахунки класів 6 і 7 при формуванні доходів і витрат кореспондують із рахунками класів 1-4. Залишки за рахунками класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за вирахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 – капітал банку.

Основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків:

– детальний та повний облік усіх банківських операцій;

– своєчасне оброблення і накопичення детальної інформації;

– відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

У структурі плану рахунків виділяють три частини, які логічно пов’язані між собою:

– балансову частину;

– частину доходів і витрат;

– позабалансову частину.

Бухгалтерські рахунки в плані рахунків згруповані в дев’ять класів. Балансова частина об’єднує перші п’ять класів. На підставі цих класів складається балансовий звіт комерційного банку. Друга частина включає класи доходів і витрат. На підставі рахунків цих класів складається звіт про прибутки та збитки. Третя частина містить клас позабалансових рахунків (клас 9). Особливість побудови плану рахунків полягає в чіткій методологічній організації та ефективності рішень.

Так, у класі 1 План рахунків призначений для відображення в обліку взаємовідносин між Національним банком України та банками України, між банками України та іноземними банками, у тому числі операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України. У цьому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції банків:

– готівкові кошти – 10;

– банківські метали – 11;

– кошти комерційного банку у НБУ – 12;

– кошти НБУ в комерційному банку – 13;

– казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України 14.

Міжбанківські інструменти обліковуються за такими розділами балансових рахунків:

– кошти в інших банках – 15;

– кошти інших банків – 16;

– дебіторська заборгованість за операціями з банками – 18;

– кредиторська заборгованість за операціями з банками – 19.

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами,

Зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) – суб’єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб’єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

За рахунками класу 3 Плану рахунків відображаються операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії), обліковуються запаси товарно-матеріальних цінностей, сформовані банківські резерви, субординований борг, розрахунки між філіями одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами:

– цінні папери в портфелі банку на продаж – 31;

– цінні папери в портфелі банку на інвестиції – 32;

– цінні папери власного боргу – 33;

– господарські матеріали – 34;

– інші активи банку – 35;

– інші пасиви банку – 36;

– суми до з’ясування та транзитні рахунки – 37;

– позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів – 38;

– розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку, які розташовані в Україні – 39.

За кожною групою класу 3 облік цінних паперів ведеться у розрізі контрагентів – емітентів: банків, фінансових (небанківських) установ, нефінансових підприємств і організацій. Враховуючи основоположні принципи методу нарахування, в класі 3 передбачено окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані витрати за цінними паперами в портфелі банку на продаж, на інвестиції власного боргу, емітовані банком. Також виділяються окремі рахунки для обліку резервів, створюваних під знецінення цінних паперів.

У класі 3 передбачені рахунки за обліком внутрішньобанківських операцій. Так, за рахунками розділу 34 обліковуються господарські матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети. За розділом 35 передбачено рахунки для обліку дебіторської заборгованості при розрахунках за податками та обов’язковими платежами (3520, 3521, 3522), за розрахунками з працівниками банку (3550, 3551, 3552, 3559). Нараховані доходи, які за їх видами не підпадають під назви конкретних рахунків класів 1-3, обліковуються за рахунками 357 групи “Інші нараховані доходи”. Структура синтетичних балансових рахунків, що входять до розділу 36 “Інші пасиви банку”, аналогічна структурі рахунків розділу 35. Це рахунки кредиторської заборгованості за господарською діяльністю банків, за податками та обов’язковими платежами, за розрахунками з акціонерами, з працівниками банку.

Рахунки розділу 39 “Розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку” призначені для здійснення розрахунків між філіями та підвідомчими установами банку. У консолідованому балансі банку (юридичної особи) на звітну дату залишки за активними рахунками розділу мають дорівнювати залишкам за пасивними рахунками розділу.

Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкладень, основних засобів та нематеріальних активів.

За рахунками класу 5 відображається капітал банку, який включає статутний капітал, емісійні різниці, загальні резерви та інші фонди, результати минулих років, результати переоцінки. Рахунки цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів, викупу акцій (часток, паїв) в акціонерів (учасників) банку, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів, з рахунками класів 6 та 7 під час формування фінансового результату діяльності банку за звітний рік. В іншому випадку рахунки класу 5 кореспондують тільки між собою.

Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку. Усі доходи і витрати поділяються на банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Небанківські доходи та витрати не відносяться до основної діяльності банку, але сприяють її здійсненню. Окремо за групою 620 рахунків обліковуються результати від торговельних операцій. Усі балансові синтетичні рахунки групи є активно-пасивними (результати бувають позитивними і негативними). Отже, в економічному плані вони збільшують, або доходи (позитивний результат), або видатки (результат негативний). Водночас торговельні прибутки (збитки) – це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів.

Адміністративні витрати пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи. Облік здійснюється за такими групами:

– витрати на утримання персоналу – 740;

– сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток – 741;

– витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів – 742;

– інші експлуатаційні та господарські витрати – 743;

– витрати на телекомунікації – 744.

Результат від торговельних операцій обліковується за активно-пасивними рахунками групи 620 (6203, 6204, 6209).

Дещо інакше відображається в обліку результат від продажу основних засобів, цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії. Так, позитивний результат обліковується за рахунками класу 6 “Доходи” (відповідно 6490 та 6394), а негативний – за рахунками класу 7 “Витрати” (7490, 7394). Отже, рахунки для врахування позитивного результату пасивні, а негативного – активні.

Ще одна особливість класу 7 Плану рахунків. Виходячи з основоположних моментів фінансового обліку, суми податку на прибуток обліковуються за рахунком 7900 А “Податок на прибуток”. Іншими словами, за змістом операції податок на прибуток має характер видатків, отже, облік здійснюється у класі 7 “Витрати”.

Рахунки у класі 8 відкриваються банками для ведення управлінського обліку та кореспондують тільки між собою. Залишки за рахунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової звітності банку.

Досить об’ємною за обсягом є структура класу 9, де обліковуються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою.

Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспондувати між собою без використання контррахунків.

Позабалансовий рахунок є активним, якщо під час переведення його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9020 “Гарантії, що надані клієнтам” активний, тому що в разі сплати коштів за наданою гарантією банк дебетуватиме рахунок балансу “Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями”, або “Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками”. Позабалансовий рахунок є пасивним, якщо під час переведення його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9110 “Зобов’язання з кредитування, що отримані від банків” пасивний, тому що в разі отримання коштів за кредитною лінією банк кредитуватиме балансовий рахунок групи 162 “Кредити, що отримані від інших банків”.

Рахунки розділів 90-95 використовуються для обліку зобов’язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами, такими, як кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів. Рахунки розділів 90-95 можуть бути активними або пасивними.

Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з приватизації і довірчого управління.

Рахунки розділу 99 – це контррахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за рахунками 90-98. Контррахунки відкриваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку.

План рахунків несе дуже велику за обсягом інформацію щодо господарських операцій банку, але для створення бази даних (репозитарію) необхідно її значно розширити, що можливо в системі аналітичного обліку.

Параметри контрагентів (клієнтів) банку – це обов’язкові параметри, які деталізують інформацію про контрагентів. Вони заповнюються в разі відкриття: аналітичного рахунка для обліку операцій з клієнтами, рахунка новому клієнтові в даному банку.

До параметрів контрагента належать:

– код контрагента – перший параметр; він є кодом власника рахунка і, як правило, має значення порядкового номера клієнта відповідно до реєстру контрагентів, який ведеться банком;

– ідентифікаційний код є другим параметром; він визначає персональний номер суб’єкта господарської діяльності (ЄДРПОУ);

– резидентність – третій параметр; він може набирати такі значення: резидент (1), нерезидент (2);

– код держави – це четвертий параметр, який містить код країни-контрагента (клієнта) відповідно до “Класифікатора країн світу” (ДК 007-96). Цей параметр дуже важливий за умови мультивалютності плану рахунків. Саме код держави як обов’язковий параметр контрагента вказує на країну – учасника розрахунків. Параметр “код держави” має формат 3 цифри. Усього в класифікаторі наведено коди 231 держави світу;

– ознака інсайдера – п’ятий обов’язковий параметр контрагента. Він містить інформацію про належність клієнта до інсайдерів (пов’язаних з банком осіб);

– інституційний сектор економіки (шостий параметр) – це параметр, що вказує на статус контрагента в економіці;

– форма власності (сьомий параметр) указує на їхній розподіл за формами власності;

– галузь економіки (восьмий параметр) визначає належність суб’єктів господарської діяльності до конкретних галузей народного господарства;

– вид економічної діяльності (дев’ятий параметр) вказує на розподіл суб’єктів за видами економічної діяльності. Визначений формат параметра – п’ять цифр. Для клієнтів – фізичних осіб цей параметр, а також параметр “Галузь економіки” не заповнюється.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Властивості рівнянь.
Ви зараз читаєте: План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та основні принципи його побудови