Політичний простір



Політологічний словник

Політичний простір – це мережа політичних полів, які забезпечують політичне керівництво на всіх рівнях суспільства та світу.

Політичне поле являє собою систему об’єктивних зв’язків політичних позицій соціальних суб’єктів. П. п. як категорія – це ідея без образу, що виражає порядок існування і послідовного здійснення явищ політичного світу.

Властивості П. п. поділяються на загальні і спеціальні. До них належать: загальність, атрибутивність, субстанціональність, початковість, фундаментальність.

Множина спеціальних властивостей П. п. утворює метричні властивості. Вони описують простір з точки зору величини. Топологічні якісні параметри П. п. виражають властивості з позицій однорідності, ізотропності, розмірності, порядку, зв’язності, компактності, стійкості. При цьому слід враховувати, що політичні структури – носійні конструкції політичного процесу – нерівномірно розподілені на земних площах; їх вісі симетрії різноспрямовані, різноплощинні.

Ідею внутрішньої доцільності, структурованості П. п., його стійкості виражає поняття “світопорядок”. У фундаменті цього поняття лежить геополітика

як наука.

К. Шмітт (німецький геополітик, XX ст.) стверджував тісний зв’язок культури з простором. Не тільки держава, а й уся соціальна реальність, у тому числі право, беруть початок із якісної організації простору. Шмітт розробив геополітичну теорію “великого простору”. Вона розглядає процес розвитку держави як рух до привласнювання найбільшого територіального об’єму.

Розуміння П. п. залежить від того, в якому культурно-цивілізаційному контексті його розглядати – західному або східному. Залежно від тієї або іншої системи виокремлення типів цивілізацій (або культурних кругів) отримуємо відповідну кількість моделей П. п. Основними є два концепційно-просторові поняття – Схід та Захід. Просторовий індекс політичного Сходу дає підстави для його розуміння як політичного синоніма традиції, консерватизму. Симетричне йому “західне” ставлення до політичного взагалі орієнтоване на сприйняття П. п. як сфери прагматики, “чистої політики”, “реальної політики”, яка є антиподом “Idealpolitik”, “ідеальної політики”.

“Західне” розуміння П. п. базується на прогресизмі західного шляху розвитку та західної цивілізації із загальним еталоном, до якого мають рухатися усі регіони та народи світу. П. п. як політичне взагалі для Заходу – це модернізація, щось протилежне консерватизму. Це простір цінностей становлення та розвитку, оптимізації свободи і демократії, технологічного удосконалення системи влади, виборчої системи, захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення конституційного ладу і умов для функціонування відкритого громадянського суспільства, результативної і ефективної діяльності державних органів. Політика тут бачиться як інструмент перетворень і реформування суспільства та держави. її сенс полягає в соціальній динаміці, в розвитку, в постійній зміні, але при збереженні рамкових цінностей – свобода та права індивіда, ринок, приватна власність.

Сьогодні і Схід, і Захід оперують здебільшого західними політичними концептуально-просторовими інструментами, які розглядаються як “універсальний еталон”. Безумовно, в окремих випадках “східні” аспекти П. п. можуть штучним шляхом придушуватися з використанням різних засобів, в тому числі і воєнних, але вони повністю не зникають. Це означає, що за конкретних обставин та умов Схід обов’язково проявить свої глибинні архетипові якості в політичному просторі.

Бурдье П. Социология политики / Пер. с фр. – М., 1993; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К„ 1997.

В. Храмов


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Найбільші річки євразії.
Ви зараз читаєте: Політичний простір