Поняття основних засобів та їх класифікація



БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ IV.

ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ТА

НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

4.1. Поняття основних засобів та їх класифікація

Виробничі сили являють собою сукупність засобів виробництва та робочої сили. У свою чергу засоби виробництва складаються з засобів праці та предметів праці.

Предмети праці – це об’єкт прикладання людської праці в процесі виробництва (поклади корисних копалин, сировина і т. д.). Сировина – це предмет праці, який піддають обробці. Засоби

праці – сукупність засобів, з допомогою яких люди впливають на предмети праці, видозмінюючи їх відповідно до своїх потреб. До засобів праці відносять землю, будівлі, споруди, машини, інструменти, засоби сполучення, зв’язку. Найголовнішою частиною засобів праці є знаряддя виробництва. Ними люди безпосередньо впливають на предмети праці (машини, верстати, прилади, двигуни, інструмент).

Залежно від характеру перенесення вартості на готовий продукт засоби підприємства поділяються на необоротні та оборотні. Якщо оборотні засоби цілком споживаються в виробничому процесі протягом одного циклу, і при цьому вони,

як правило, змінюють свою натуральну форму, а їх вартість цілком включається у вартість готової продукції, то необоротні засоби приймають участь в кругообігу інакше, а саме, протягом багатьох виробничих циклів, не змінюючи при цьому своєї матеріальної (натуральної форми) форми. Вартість необоротних засобів переноситься на готовий продукт частинами в грошовій формі у міру їх зносу. Після реалізації готового продукту частина їх вартості накопичується на підприємстві в грошовій формі, яка відповідає їх зносу.

Таким чином, вартість необоротних засобів має подвійну форму: Одна частина залишається в натуральній формі та складає їх залишкову вартість, а інша відокремлюється в грошовій формі. Частина необоротних активів не має натуральної форми, але приносячи економічні вигоди при їх використанні, належить до нематеріальних активів. Засоби праці в бухгалтерському обліку відносять до необоротних засобів, а в грошовому виразі до необоротних фондів.

Фонд (лат. Fundus – основа) являє собою ресурс, запас, нагромадження.

Об’єктами обліку основних засобів є засоби праці. Згідно з П(с)БО 7, основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Вартісні ознаки предметів, що входять до складу основних засобів для цілей бухгалтерського обліку підприємство встановлює самостійно.

Засоби праці, що мають первісну вартість нижчу, ніж встановлена для основних засобів, відносять до інших необоротних матеріальних активів.

Для податкових цілей до основних засобів відносять засоби праці призначені для використання в господарській діяльності підприємства більше 365 календарних днів, якщо їх вартість перевищує 1000 грн.

З метою вірного розподілу витрат на виробництво, аналізу використання, основні засоби об’єднують (групують) в однорідні групи за певними ознаками (критеріями). Об’єднання (групування) основних засобів в однорідні за певними ознаками (критеріями) групи називається їх класифікацією. Загальна класифікація основних фондів наведена на рис. 4.1.

Поняття основних засобів та їх класифікація

Рис. 4.1. Класифікація основних засобів

Виробничі основні засоби класифікують також за галузями промисловості чи сільського господарства. Наприклад, у сільському господарстві виділяють основні засоби рослинництва, тваринництва та загального призначення.

Залежно від того, кому основні засоби належать – вони поділяються на власні та позичені. За характером використання в процесі виробництва – на діючі та не діючі.

Залежно від того мають чи не мають натуральної форми, вони поділяються на інвентарні та неінвентарні. До інвентарних відносять ті, які мають натуральну форму і їх можна обміряти, зважити, підрахувати в натурі. До неінвентарних відносять капітальні вкладення в земельні, лісні, водні ресурси (крім споруд).

З класифікацією основних засобів тісно пов’язане поняття інвентарного об’єкта, який являє собою складову частину групувального підрозділу і є його обліковою одиницею. Інвентарний об’єкт – закінчений пристрій із усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

У бухгалтерському обліку основні засоби, залежно від призначення та натуральних ознак, поділяють на облікові групи, які наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Групування основних засобів у бухгалтерському обліку

Субрахунок

Облікова група

101

Земельні ділянки

102

Капітальні витрати на поліпшення земель

103

Будинки та споруди

104

Машини та обладнання

105

Транспортні засоби

106

Інструменти, прилади та інвентар

107

Робоча і продуктивна худоба

108

Багаторічні насадження

109

Інші основні засоби

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

З метою нарахування амортизації (зносу) для податкових цілей основні засоби поділяють на чотири групи:

Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

Група 3 – будь-які інші основні засоби, не включені до груп 1,2 і 4;

Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно із Законом України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ, комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).

Слід відмітити, що (вузли) запасні частини до автомобільного транспорту віднесено до основних фондів групи 2 і їх придбання збільшує балансову вартість групи з подальшою амортизацією, але це не окремі запасні частини чи вузли, а лише ті, які є складовою частиною цих автомобілів. Придбані ж окремо запасні частини та вузли до автотранспорту враховують на рахунку запасних частин чи матеріалів у залежності від напрямку діяльності підприємства. Так, наприклад, на заводі, що ремонтує автомобілі запасні частини до автомобілів будуть враховані на рахунку матеріали, а в будівельній організації на рахунку запасних частин.

Детально описані основні засоби та їх коди з віднесенням до відповідних облікових груп у державному класифікаторі основних фондів ДК 013-97, затвердженому наказом Держстандарту України № 507 від 19 серпня 1997 року і введеному в дію з 1 січня 1998 року. За цим класифікатором кожному виду основних фондів призначено свій шестизначний код. Перша цифра коду означає групу, друга – підгрупу, третя та четверта – клас, п’ята та шоста – тип. Наприклад, легкові автомобілі з об’ємом двигуна від 1000 до 1500 см відносять до другої групи, першої підгрупи, 01 класу та 02 типу. Отже код такого автомобіля буде 210102.

Основні засоби є складовою частиною необоротних активів, під якими розуміють активи підприємства, що які, як передбачається, будуть утримуватись протягом більше 12 місяців з дати балансу (або протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) і не будуть в цей час реалізовані чи перетворені в інші засоби або кошти протягом року. Наприклад, до таких засобів відносяться довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість тощо. Необоротні активи обліковують на рахунках першого класу національного плану рахунків.

Основні питання обліку необоротних матеріальних та нематеріальних активів висвітлені у наступних нормативних та методичних документах:

– Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

– П(с)БО 7 “Основні засоби”;

– П(с)БО 8 “Нематеріальні активи”;

– Методичних рекомендаціях із бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України від 30 вересня 2003 р. № 561;

– Методичних рекомендаціях із формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Держкомпромполітики від 2 лютого 2001 р. № 47.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Вроджена поведінка що таке.
Ви зараз читаєте: Поняття основних засобів та їх класифікація