Походження материків і океанічних западин



Розділ І. Закономірності формування природи материків і океанів

Тема 2. Материки та океани – великі природні комплекси географічної оболонки

& 3. Походження материків і океанічних западин

Пригадайте: 1. Що таке природні комплекси? 2. Які ви знаєте різні за розмірами природні комплекси на Землі? 3. Що таке літосфера та земна кора? 4. Що таке літосферні плити та які наслідки їх переміщення?

Чи завжди материків було шість, а океанів – чотири? Ще на початку XX ст. це питання вважалося б недоречним. Адже тоді панувала гіпотеза фіксизму

(від фр. fixer – закріплювати), згідно з якою земна поверхня з моменту утворення не зазнавала істотних змін. Ця теорія визнавала лише вікові вертикальні рухи окремих ділянок Землі, але не горизонтальні.

Пізніше, з розвитком науки й техніки, а також завдяки, накопиченню значної кількості фактів, стало очевидним, що літосфера здійснює як вертикальні, так і горизонтальні рухи. Виникла гіпотеза мобілізму (від латин, mobilis – рухомий). Відповідно до цієї гіпотези материки й океани неодноразово змінювали свої обриси та положення на Землі.

Гіпотеза дрейфу материків. Ще в давніх греків існувала легенда про те,

що в Атлантичному океані на захід від Європи знаходився величезний родючий густонаселений острів Атлантида. Через сильний землетрус острів зник під водами Світового океану.

Проте в другій половині XIX ст. російський учений-самоук Є. Біханов, вивчаючи карту світу, помітив, що обриси континентів по обидва боки Атлантичного океану збігаються. Тоді вчений висловив припущення, що міфологічна Атлантида не опустилася на дно океану, а відсунулася на захід від Європи.

Горизонтальні переміщення континентів знайшли підтвердження в гіпотезі дрейфу материків (від голланд. drijven – плавати). Її автор – німецький геофізик Альфред Вегенер. У 1912 р. вийшла друком його книжка “Походження материків і океанів”, у якій автор висловив припущення, що кілька сотень мільйонів років тому на Землі існував єдиний масив суходолу – велетенський материк Пангея (з грецьк. уся земля), оточений океаном Панталасса (з грецьк. усе море).

Приблизно 200 млн років тому, на думку А. Вегенера, Пангея почала розколюватися, як величезна крижина, на дві частини: південну – Гондвану та північну Лавразію. Між ними утворився океан Тетіс, названий так ученими на честь грецької богині моря.

– Пригадайте, які бувають острови за походженням.

Пізніше почала розколюватися Гондвана, а її уламки – розповзатися в різні боки. Спочатку відокремились Австралія з Антарктидою як єдина ділянка суходолу й утворився Індійський океан. Згодом розмежувалися Африка й Південна Америка, почав формуватись Атлантичний океан. Приблизно 65-70 млн років тому Антарктида відійшла від Австралії і зайняла своє нинішнє положення в районі Південного полюса. У цей же час Лавразія розділилася на Північну Америку та Євразію, завершилось остаточне формування Атлантичного океану та виник Північний Льодовитий океан. Так утворилися сучасні материки й океани. Вони пересувалися поверхнею астеносфери, наче крижини, поки не зайняли сучасного положення. Отже, розміщення материків – результат тривалого процесу розвитку Землі.

Сучасні материки й океани – результат переміщення літосферних плит. На основі поглядів А. Вегенера та численних доказів на підтвердження його гіпотези дрейфу материків виникла теорія руху літосферних плит. Згідно з цією теорією, мандрують не самі материки, а літосферні плити. Материки є лише їх частинами. Вам уже відомо, що літосфера – це тверда оболонка Землі, яка складається із земної кори та верхнього шару мантії.

Літосфера поділена велетенськими тріщинами на окремі блоки – літосферні плити. Межа між плитами на дні океанів проходить по серединно-океанічних хребтах або глибоководних жолобах, на суходолі – по гірських поясах, наприклад Гімалаях, Карпатах, Альпах, Андах. Літосферні плити рухаються дуже повільно, неначе пливуть по м’якому шару мантії – астеносфері. Швидкість горизонтальних рухів літосферних плит становить у середньому 1-6 см на рік. У результаті цих рухів в одних місцях земної поверхні відбувається їх зіткнення, в інших – розходження(мал. 5, с. 16).

У місці зіткнення двох материкових літосферних плит їх краї зминаються в складки, що призводить до утворення високих складчастих гірських систем. Наприклад, найвищі гори світу Гімалаї виникли на місці зіткнення Індо-Австралійської плити з Євразійською, а найвищі гори Європи Альпи й наші Карпати – Африканської з Євразійською.

Там, де відбувається зіткнення материкової і океанічної літосферних плит, спостерігається “загортання” краю тонкої океанічної літосферної плити під більш потужну материкову. Занурюючись в астеносферу, край плити розплавляється. Унаслідок цього утворюються вузькі глибоководні жолоби, а вздовж них – групи островів, які являють собою пасмо підводних вулканів. Такі рухи літосферних плит спостерігаються переважно на узбережжях Тихого океану. Адже тільки цей океан має власні літосферні плити. Через значну рухомість території та безліч вулканів цей район Землі називають Тихоокеанським вогняним кільцем.

Походження материків і океанічних западин

Мал. 5. Види рухів літосферних плит

У місцях розходження літосферних плит утворюються глибокі ущелини – рифти (з англ. rift – розколина). З них виливається речовина астеносфери, яка, застигаючи, формує в океанах серединно-океанічні хребти. Унаслідок підняття магми тут виникає нова земна кора, завдяки чому розширюється ложе океану. Наприклад, дно Індійського океану збільшується зі швидкістю 5-7 см за рік.

З часом обриси літосферних плит змінюються. Старі плити з’єднуються або розколюються на нові, значно менші. Учені виокремлюють 7 великих літосферних плит і майже 20 малих. Межі плит не завжди збігаються з узбережжями материків і океанів. Серед великих плит розрізняють 6 материкових і 1 океанічну. Материкові плити займають не тільки материки, а й прилеглі до них частини океанів. Під ними існує земна кора як материкового, так і океанічного типів. Великими материковими плитами є Африканська, Антарктична, Індо-Австралійська, Південноамериканська, Північноамериканська та Євразійська. Власну велику океанічну літосферну плиту має тільки Тихий океан. Під нею знаходиться тонка земна кора океанічного типу. Інші океани розташовані на сусідніх материкових літосферних плитах.

– Користуючись картою літосферних плит, з’ясуйте, на яких великих материкових плитах розміщені Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий океани.

– За картою літосферних плит спрогнозуйте, як зміняться обриси материків і океанів через 50 мли років.

Літосферні плити продовжують свої переміщення. Тому обриси материків і океанів змінюватимуться й у майбутньому. Завдяки сучасній техніці були встановлені напрямки пересування літосферних плит і складені спеціальні географічні карти.

Коротко про головне!

– Сучасні материки й океани виникли внаслідок переміщення літосферних плит.

– Приблизно 200 млн років тому існував один материк Пангея. Згодом він розколовся на два: Гондвану та Лавразію, а ті, у свою чергу, на сучасні 6 материків.

– Виокремлюють 7 великих і до 20 малих літосферних плит, які повільно переміщуються, змінюючи обриси материків і океанів.

1. Розкажіть про те, як змінювалася з часом кількість материків і океанів.

2. Що таке літосфера та літосферні плити?

3. Розкажіть, як рухаються літосферні плити. Як пояснюють походження сучасних материків і океанів у зв’язку з рухами літосферних плит.

4. Поміркуйте, яке практичне значення має вивчення питання про походження материків і океанів.

Для допитливих

– Якби Земля була повернута до Сонця завжди одним боком, як Місяць до Землі, то не було б зміни дня і ночі, літа й зими. Земля умовно поділилася б на дві півкулі – денну й нічну. Життя на такій планеті припинилося б. Унаслідок різкої зміни температури на Землі зникли б океани: випарувалися з денного боку та замерзли з протилежного (неосвітленого), де утворилася б величезна льодова “шапка”.

Готуємо повідомлення, дослідження, міні-проекти

1. З історії створення карт материків та океанів.

2. Частини світу та історія їх відкриття європейцями.

3. Сучасні космічні дослідження земної поверхні.

4. Лінія зміни дат і її значення.

5. Сучасні материки й океани – результат розходження літосферних плит.

Дізнаємося більше

1. http://geopom. at. ua/ (цікава. географія, електронні атласи).

2. http://geoknigi. com/view_map. php? id=8 (карти материків та океанів).

3. http://www. geografica. net. ua/dir/ (географічний портал).

4. http://naturewonders. chat. ru/index. html (пізнавальний матеріал про материки).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Біотичні фактори.
Ви зараз читаєте: Походження материків і океанічних западин