Позаекономічний примус

Related posts:

1. Панщина, відробіткова рента Панщина, відробіткова рента – різновид докапіталістичної земельної ренти за феодалізму, форма експлуатації селян – кріпаків поміщиками. Для П.,в. р. характерними були: наділення селянина землею та іншими засобами виробництва; його особиста залежність від поміщика; панування натурального господарства за низького рівня рільницької техніки і привласнення додаткової та частини необхідної праці методами позаекономічного примусу. Частину тижня селянин зі […]...
2. Економічний примус Економічний примус – спосіб впливу на виробничу діяльність людей та її регулювання за допомогою зміни умов виробництва. Е. п. використовується в єдності з позаекономічним примусом (прямим розпорядженням, підкоренням), а також використанням матеріальних, моральних і адміністративних стимулів до праці. В різних суспільно-економічних формаціях ці способи використовуються неоднаково, своєрідно поєднуються. В умовах рабовласницького способу виробництва використовувались переважно […]...
3. Основний економічний закон Основний економічний закон – внутрішньо необхідні, сталі й сутнісні зв’язки між двома сторонами основної економічної суперечності (продуктивними силами і відносинами економічної власності), які є основним джерелом розвитку суспільного способу виробництва, а також виражають основну мету певного способу виробництва. О. е. з. первісного ладу була необхідність постійного колективного виробництва (добування) засобів до існування та їх рівномірного […]...
4. Лихвар Лихвар – особа, яка надає позику за високі (спекулятивні) відсотки. Л. надавали позики дрібним товаровиробникам (селянам і ремісникам) і рабовласникам. Дрібні товаровиробники не витримували конкуренції з дешевою рабською працею, розорювалися внаслідок війн і позичали гроші для сплати податків і купівлі засобів виробництва й предметів споживання. Рабовласники витрачали великі кошти на побудову розкішних будинків, на купівлю […]...
5. Феодальний суспільний спосіб виробництва Феодальний суспільний спосіб виробництва – економічна система, що базується на феодальній власності на землю, поєднанні позаекономічного примусу до праці з економічним, на переважанні натурального господарства і ручної праці. Виник у V ст. із розпадом рабовласницького способу виробництва, а в більшості країн Європи – з розпадом первіснообщинного ладу. Існував до кінця XV – початку XVI ст. […]...
6. Влада Влада – процес впливу і підкорення всіх підвладних суб’єктів соціальної системи (в т. ч. економічної, правової, політичної, ідеологічної тощо) директивній волі владних осіб, груп, установ та організацій. Засобами реалізації цієї волі є економічний та позаекономічний примуси. Економічний примус базується на економічних інтересах і виявляється у наданні підвладним суб’єктам матеріальних і нематеріальних благ. Позаекономічний примус передбачає […]...
7. Адміністративний примус Адміністративний примус – один із видів державного примусу. Характеризується певними специфічними ознаками: 1) застосовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, які складаються у сфері державного управління і регулюються нормами адміністративного права; 2) механізм правового регулювання А. п. включає норми адміністративного законодавства або адміністративно-правові норми актів органів центральної виконавчої влади, яким делеговано здійснення цих повноважень; […]...
8. Феодальний спосіб виробництва Феодальний спосіб виробництва – суспільний спосіб виробництва, оснований на експлуатації безземельних, особисто залежних від феодалів-землевласників селян. У країнах Західної Європи Ф. с. в. виник наприкінці V ст., й існував до початку буржуазних революцій, які в тих чи інших країнах відбувалися протягом XVII-XVIII ст. Основні риси ф. с. в.: 1) особиста залежність селянина від феодала і […]...
9. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
10. Основна економічна суперечність Основна економічна суперечність – об’єктивна суперечність суспільного способу виробництва, персоніфікована у потребах та інтересах різних соціальних верств і груп, яка є головним джерелом розвитку економічної системи, виражає її найглибиннішу сутність (а отже, є визначальною формою зв’язків між основними елементами цієї системи) і зумовлює перехід від менш досконалої і недостатньо розвиненої економічної системи до більш досконалої […]...
11. Рабовласницький лад Рабовласницький лад – суспільство, засноване на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба. Рабство виникло на рубежі 4 і 3-го тисячоліть до н. е. у найбільш розвинутих тоді країнах Азії та Африки, найвищого свого розвитку досягло у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Падіння Римської імперії у 5-му ст. до н. е. означало […]...
12. Первісне нагромадження капіталу Первісне нагромадження капіталу – історичний процес відокремлення безпосередніх працівників, перш за все селян, від засобів виробництва, в результаті якого вони перетворювались у капітал, а працівники – у найманих робітників, П. н. к. є вихідним пунктом капіталістичного способу виробництва. В Англії цей процес почався в останній третині XV ст. Оскільки для розвитку вовняної мануфактури було вигідним […]...
13. Органічна будова капіталу Органічна будова капіталу – відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, що відображає технічну будову капіталу (відношення між засобами виробництва і робочою силою, живою працею, яка приводить їх у дію). Отже, О. б. к. відображає взаємозв’язок між вартісною і технічною будовою капіталу. Якщо, наприклад, вартісна і будова капіталу зміниться внаслідок подорожчання сировини, але при незмінній […]...
14. Нові форми експлуатації Нові форми експлуатації – якісно нові форми привласнення додаткового і частини необхідного продукту за умов сучасного капіталізму та глобалізації економіки. Такими формами є, по-перше, привласнення могутніми монополіями частини прибутку (а отже, здебільшого додаткового продукту, створеного найманими працівниками) малих і середніх капіталістичних підприємств через контрактну систему; по-друге, привласнення більшої частини додаткового і частки необхідного продукту на […]...
15. Суспільний спосіб виробництва Суспільний спосіб виробництва – діалектична взаємодія (взаємозумовленість тощо) продуктивних сил і відносин економічної власності, внаслідок якої продуктивні сили поступово переростають межі окремих типів і форм власності, видозмінюють їх і зазнають водночас активного зворотного впливу. їх взаємодія характеризується особливостями взаємодії форми і змісту (див. Форма і зміст в економічному дослідженні). Сутність С. с. в. розкривається в […]...
16. Козельський Яків Петрович Козельський Яків Петрович (1729 – 1795) – український філософ – просвітник. Вважав працю єдиним джерелом багатства, розмежував необхідну і додаткову, працю селянина і ремісника. Першу називав “зрівняною” (вона залишалась у виробників), другу – “дарунковою”, оскільки вона безоплатно віддавалась власникам засобів виробництва, в т. ч. землі. Простим виробництвом К. вважав виробництво без прибутку, а розширеним – […]...
17. Обгрунтуйте положення К. Маркса про органічну будову капіталу Історія економічних вчень ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Обгрунтуйте положення К. Маркса про органічну будову капіталу Новим для політичної економії стало положення Маркса про органічну будову капіталу, яке передбачає поділ капіталу на дві вартісних частини: постійний капітал – вартість засобів виробництва – і змінний капітал – вартість робочої сили. Саме через ці категорії Маркс […]...
18. Просте товарне виробництво Просте товарне виробництво – виробництво товарів, що базується на власній праці товаровиробника (і членів його сім’ї) та приналежності йому виготовлених продуктів, а отже, на відсутності експлуатації. Виникло на останніх етапах розвитку первіснообщинного ладу, існує дотепер. Основними причинами його живучості є адекватність приватної власності (заснованої на власній праці) біологічній природі людини, економічна відокремленість товаровиробників, існування суспільного […]...
19. Які джерела виникнення земельної ренти виділяв М. Туган-Барановський? Історія економічних вчень ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ (ХІХ-ХХ ст.) Які джерела виникнення земельної ренти виділяв М. Туган-Барановський? У розумінні ренти Туган-Барановський, як і переважна більшість учених – економістів тієї доби в Росії та Україні, залишився на позиціях теорії диференціальної ренти Д. Рікардо. Вчений розглядав ренту як результат природних стійких відмінностей у продуктивності праці у різних пунктах […]...
20. Аграрна політика держави Аграрна політика держави – курс та система заходів, спрямованих на інтенсивний розвиток продуктивних сил села, на вдосконалення або докорінну зміну існуючих там форм власності, на поліпшення умов життя та побуту жителів села, на забезпечення сировиною промисловості і т. ін. А. п. д. є важливим складовим елементом її соціально-економічної політики і передбачає наукове обгрунтування стратегії і […]...
21. Кругообіг капіталу Кругообіг капіталу – рух промислового капіталу у сфері виробництва і обігу, в процесі якого він набуває трьох функціональних форм (грошової, продуктивної, товарної) і проходить три стадії (обмін – виробництво – обмін). Кругообіг промислового капіталу виражений формулою: Товар, отриманий в результаті кругообігу капіталу, відрізняється від товару, купленого на першій стадії, якістю, зовнішньою формою та більшою вартістю. […]...
22. МАРКСИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (МАРКСИЗМ) Історія економічних вчень СЛОВНИК МАРКСИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (МАРКСИЗМ) – напрям економічної теорії, що виник у 40- 50-х роках у Німеччині й одержав назву від імені родоначальника К. Маркса. Є своєрідним варіантом розвитку класичної політичної економії. Центральне місце в економічному вченні марксизму займає теорія додаткової вартості, що грунтується на теорії трудової вартості “класиків”. Усі марксистські економічні […]...
23. Закон зростання віддачі факторів виробництва Закон зростання віддачі факторів виробництва – сформульований А. Маршаллом закон, згідно з яким із зростанням обсягу виробництва в конкурентних умовах граничні витрати зменшуються разом із цінами пропозиції, “збільшення обсягів витрат праці і капіталу зазвичай веде до вдосконалення організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці і капіталу”. Цей закон, або закон зростання продуктивності, сформульований ним щодо […]...
24. Теорії та концепції нової експлуатації Теорії та концепції нової експлуатації – концепції різних напрямів і шкіл сучасної економічної науки, які розглядають сутність сучасної експлуатації в контексті соціально-економічного явища на стадіях індустріального та постіндустріального суспільства, їх об’єднує протистояння марксистському вченню експлуатації, що виявляється в запереченні таких категорій “Капіталу” К. Маркса, як “додаткова вартість” та її різні форми, передусім “робоча сила”. Суть […]...
25. Як сенсімоністи (послідовники К. А. Сен-Симона) формулюють теорію експлуатації? Історія економічних вчень КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ-УТОПІСТІВ Як сенсімоністи (послідовники К. А. Сен-Симона) формулюють теорію експлуатації? Використовуючи теорію вартості, сенсімоністи формулюють теорію експлуатації. Вони вважають, що в основі капіталістичного нагромадження лежить неоплачена частка праці найманих робітників, але розрізняють прибутки від праці підприємця і прибутки від власності. За підприємцем вони […]...
26. Родбертус-Ягецов Родбертус-Ягецов Карл (12.08.1805-6.12.1875) – німецький економіст, теоретик теорії трудової власності та державного соціалізму. На його думку, в дофеодальну епоху панує власність на людину, за феодалізму і капіталізму – власність на капітал і землю, в епоху комунізму – трудова власність, що базується на праці. Єдиним джерелом вартості він вважав працю, конкретні форми ренти (земельна рента, прибуток […]...
27. Час обороту капіталу Час обороту капіталу – період, протягом якого авансована у грошовій формі вартість (капітальна вартість) проходить стадії виробництва й обігу й повертається до капіталіста в такій самій формі, але збільшена на величину додаткової вартості. При цьому відбувається послідовна зміна форм капіталу: грошовий капітал – продуктивний капітал – товарний капітал – грошовий капітал. Одиницею виміру Ч. о. […]...
28. Продовольча проблема Продовольча проблема – складне теоретикотрактичне завдання щодо забезпечення продовольством (загалом або його окремими видами) всього чи частини населення окремої країни або регіону світового господарства, не вирішення якої призводить до недоїдання, голоду та демографічної кризи або депопуляції населення, а отже, до соціально-економічної і політичної нестабільності. З цією проблемою людство стикається на всіх етапах свого існування. Так, […]...
29. Виробнича функція Кобба-Дугласа Виробнича функція Кобба-Дугласа – макроекономічна модель економіки, яка розкриває функціональну залежність обсягів виробництва від засобів виробництва і праці. Розроблена 1928 американськими вченими П. Дугласом (економіст) та Ч. Коббом (математик) для обробної промисловості США. Методологічною основою моделі стали положення про наявність фізичної продуктивності засобів виробництва (або капіталу, за термінологією західних учених) і про участь у виробництві […]...
30. Натуральне виробництво Натуральне виробництво – тип господарства, в якому продукти виробляються лише для внутрігосподарського споживання, задоволення потреб виробників, для споживання всередині господарств, що їх виробило. Виникло в період становлення первіснообщинного ладу й проіснувало впродовж майже З млн років. У процесі розпаду Н. в. виникає товарне виробництво, але Н. в. переважало в усіх докапіталістичних формаціях (ще впродовж майже […]...
31. Оброк Оброк – форма феодальної земельної ренти, в якій економічно реалізувалося право феодала на землю, а отже, привласнення додаткового і частини необхідного продуктів, створених юридично залежними від нього селянами. Таке привласнення відбувалося в натуральній (натуральний О. – частина створеної в сімейному господарстві сільськогосподарської продукції та виробів промислів, яку віддавали феодалу) і грошовій (грошовий О. – частина […]...
32. Закон капіталістичного народонаселення Закон капіталістичного народонаселення – специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідний, сталий і суттєвий зв’язок між нагромадженням капіталу та зростанням резервної армії найманої праці порівняно з середньою потребою капіталу. З. к. н. є конкретизацією загального закону капіталістичного нагромадження. Потреба капіталу в постійній резервній армії праці зумовлена інтенсивним самозростанням капіталу, циклічністю економічного розвитку, основною суперечністю капіталістичного […]...
33. Вартісна будова капіталу Вартісна будова капіталу – співвідношення між вартістю засобів виробництва (постійним капіталом) і вартістю робочої сили (змінним капіталом), яке приводить у рух засоби виробництва. В. б. к. певною мірою залежить від змін у технічній будові капіталу, тобто від співвідношення засобів виробництва і кількості працівників. В. б. к. може змінюватися також зі зміною цін на засоби виробництва […]...
34. Фізичний знос Фізичний знос – поступова втрата основними фондами своїх виробничих та технічних властивостей і споживчої вартості. Ф. з. відбувається у процесі виробництва, а також під впливом сил природи. Швидкість Ф. з. основних фондів у процесі виробництва залежить від інтенсивності їх використання. За оптимальних умов експлуатації основних фондів їх вартість частинами переноситься на створюваний продукт у вигляді […]...
35. Основний капітал Основний капітал – частина продуктивного капіталу, що цілком бере участь у виробництві товарів і послуг, слугує знаряддям привласнення чужої праці, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, залежно від ступеня зношуваності. Речовим змістом O. K. є засоби праці. В його межах розрізняють активну частину – засоби, за допомогою яких виробники впливають на предмети праці […]...
36. Власність приватна Власність приватна – власність, отримана в процесі привласнення окремою особою, максимум – сім’єю, різних об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення. Розрізняють В. п., засновану на власній та на чужій праці. До першої належить власність дрібних виробників (ремісників, селян тощо), які не наймають робочої сили, отже, не експлуатують найманої праці. Ця форма власності існує в усіх […]...
37. Розподіл праці Розподіл праці – відокремлення якісно та сутнісню відмінних видів праці за певними критеріями у процесі виробництва, що здійснюється здебільшого у межах одиничного поділу праці. Такими критеріями є функціональний (виконання функцій управління, контролю та безпосереднього впливу на предмети праці тощо); професійний (спеціалізація працівників на різних видах трудової діяльності); кваліфікаційний (виконання робіт різної складності) та ін. Сутнісна […]...
38. Доходи первинні Доходи первинні – доходи, які утворюються у сфері матеріального та частково нематеріального (зайняті продуктивною працею) виробництва в процесі створення і первинного розподілу національного доходу. Одна частина (необхідний продукт) надходить в індивідуальне розпорядження працівників у формі заробітної плати, а також у формі доходів працівників міста і села від індивідуальної трудової діяльності й підсобного господарства. Другу частину […]...
39. Грошовий капітал Грошовий капітал – функціональна форма промислового капіталу, яка існує у грошовій формі і приносить додаткову вартість Його кругообіг починається із купівлі на авансований капітал засобів виробництва і робочої сили з метою створення вартості і перш за все додаткової вартості. а завершується реалізацією товарів на ринку, в яких у товарній формі втілена сукупна вартість, створена у […]...
40. Засоби виробництва Засоби виробництва – сукупність предметів праці та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг (див. Виробництво). Розрізняють активні та пасивні З. в. В економічній теорії однозначної оцінки З. в. не існує. Марксистська політекономія вивчає З. в. щодо суспільно-економічної форми їх присвоєння у поєднанні з їх ефективним використанням, а також відповідного […]...