Право повного господарського відання

Related posts:

1. Статут юридичної особи Статут юридичної особи – затверджений власником (засновником) документ, який визначає правовий стан, найменування і місцезнаходження юридичної особи, предмет і цілі діяльності її, органи управління та порядок формування їх, порядок формування майна юридичної особи та розподілу її прибутку, умови реорганізації та припинення діяльності її, а також інші положення....
2. Право власності господарських товариств Право власності господарських товариств – право на володіння, розпорядження і користування майном, що надане акціонерним товариствам, товариствам з обмеженою і з додатковою відповідальністю, повним, командитним та довірчим товариствам. Об’єктами П. в. г. т. як юридичної особи є майно, передане йому у власність засновниками й учасниками, продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше […]...
3. Водне право Водне право – відносно відокремлена група норм і правових інститутів, об’єднаних спільністю водних відносин, які вони регулюють. За структурою В. п.- підгалузь екологічного права України. Тут виділяється ряд правових інститутів. Так, складний правовий інститут з питань водокористування охоплює кілька видів простих правових інститутів: порядок надання водних об’єктів у користування; скасування права водокористування; права і обов’язки […]...
4. Учасник господарського товариства Учасник господарського товариства – юридична або фізична особа, яка має право брати участь в управлінні справами господарського товариства, у розподілі доходів товариства, отримувати інформацію про його діяльність. Обмеження щодо участі іноземних громадян, юридичних осіб та осіб без громадянства дійсні лише у випадку, якщо це прямо передбачено законодавством. Поняття засновник і учасник товариства збігаються не завжди. […]...
5. Право користування Право користування – передбачене законодавством повноваження особи одержувати матеріальні, культурні та інші блага від майна, речей відповідно до їх корисних властивостей і господарського призначення. П. к. пов’язане із правом володіння. П. к. є одним із повноважень власника і здійснюється ним в межах, встановлених законом. Воно може належати особі, яка не є власником, на підставі закону […]...
6. Засновник господарського товариства Засновник господарського товариства – особа (юридична або фізична), яка брала участь у створенні господарського товариства. Особи, які мають на меті створити господарське товариство, укладають між собою установчий договір, у якому визначають порядок і умови створення товариства, права й обов’язки його засновників, відповідальність їх перед третіми особами, порядок розподілу прибутків та збитків, а також інші умови. […]...
7. Реорганізація Реорганізація – припинення діяльності юридичної особи, після чого її майно, майнові права і обов’язки переходять до іншої юридичної особи. Рішення про Р. приймає власник або уповноважений ним орган. Р. здійснюється шляхом злиття, об’єднання, поділу, виділення, перетворення. У разі злиття юридичних осіб майнові права та обов’язки кожної з них переходять до юридичної особи, яка виникла в […]...
8. Суб’єктивне юридичне право особи Суб’єктивне юридичне право особи – закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки її, спрямованої на здійснення природних прав людини. Однією з необхідних передумов здійснення й захисту прав людини є закріплення їх державою у спеціальних загальнообов’язкових правилах поведінки – так званих юридичних нормах. Тому права людини, забезпечені саме такими нормами, відображає поняття суб’єктивне юридичне право. Саму […]...
9. Право оперативного управління Право оперативного управління – правова форма закріплення державного майна за державними установами (організаціями). Державне майно надається державній установі у володіння, користування та розпорядження в межах, установлених законодавством, з метою забезпечення діяльності відповідної установи і належного використання майна. Державні установи можуть у випадках, передбачених законодавством України, здійснювати господарську діяльність, самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і […]...
10. Право власності на інформацію Право власності на інформацію – сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією. Суб’єктами П. в. на і. є громадяни, юридичні особи, держава. Інформація може бути об’єктом права власності як у повному обсязі, так і володіння, користування чи розпорядження нею окремо. Підстави для виникнення П. в. на і.: створення інформації власними […]...
11. Гірниче право Гірниче право – підгалузь екологічного права України. Основу Г. п. становлять правові норми щодо власності (надра є виключною власністю народу України і надаються тільки в користування), державного фонду надр і державного фонду родовищ корисних копалин, прав і обов’язків користувачів надр, а також правові норми, що визначають види корисних копалин, повноваження державних органів щодо ведення кадастру […]...
12. Право корпоративне Право корпоративне – право власності на частку у статутному фонді акціонерної компанії, в т. ч. право на управління, привласнення частини прибутку у формі дивідендів і частки активів у разі ліквідації такої компанії відповідно до вимог чинного законодавства. П. к. розглядають як систему юридичних норм і правил, що регулюють відносини між учасниками (передусім юридичними особами) акціонерної […]...
13. Товариство покупців Товариство покупців – юридична особа, що її створюють фізичні особи для спільної участі у приватизації шляхом укладання угоди про сумісну діяльність. Створення Т. п. членами трудового колективу підприємства, що приватизується, здійснюється на підставі рішення загальних зборів за умови участі в них більше половини працівників. До складу Т. п., створеного працівниками підприємства, можуть зараховуватися також колишні […]...
14. Право користування землею Право користування землею – інститут земельного права України та деяких інших країн, що становить сукупність правових норм, які встановлюють підстави виникнення права землекористування, визначають порядок землекористування, права і обов’язки землекористувачів. Інститут П. к. з. сформувався після проведення в 1917 р. націоналізації всіх земель та встановлення виключної власності держави на землю і був похідним від права […]...
15. Цивільне право Цивільне право – галузь права, нормами якої регулюються майнові та особисті немайнові відносини. Майнові відносини виникають у зв’язку з володінням, користуванням, розпорядженням майном і переходом майна від одного суб’єкта до іншого. Це насамперед відносини власності. Особисті немайнові відносини мають свої особливості: невіддільні від особи; не мають внутрішнього економічного – змісту; їх предметом є нематеріальні блага […]...
16. Лісове право Лісове право – порівняно відокремлена група норм і правових інститутів, об’єднаних спільністю лісових відносин, що регулюються цими нормами. Л. п.- підгалузь екологічного права України. В основу Л. п. покладено правові норми щодо власності на ліси (усі ліси є власністю держави), лісового фонду і лісових ресурсів, компетенції державних органів у галузі управління і контролю за охороною, […]...
17. Сільськогосподарське право Сільськогосподарське право – комплексна галузь права, що регулює безпосередньо пов’язані з землеробством відносини, які складаються у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її первинної переробки і реалізації. С. п. сформувалось у колишньому СРСР в 70-ті роки на основі колгоспного права. Предметом правового регулювання була тоді господарська діяльність як колгоспів, так і радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, […]...
18. Право господарське Право господарське – система юридичних норм і правил, що регулюють господарські відносини між різними суб’єктами господарювання в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні). П. г. охоплює трудове, фінансове, адміністративне, екологічне, торговельне, патентне та інші права. Основними суб’єктами господарських відносин є юридичні та фізичні особи, державні органи управління, держава загалом та інші […]...
19. Дипломатичне право Дипломатичне право – галузь міжнародного права, норми якого регулюють порядок встановлення і здійснення офіційних міждержавних відносин, міжнародно-правовий статус органів зовнішніх зносин. Предметом регулювання Д. п. є обмін дипломатичними представництвами, їхній статус та діяльність, функції та діяльність спеціальних місій, комплекс питань, пов’язаних із представництвом держав при міжнародних організаціях, привілеї та імунітети останніх, а також міжнародних службовців […]...
20. Право на інформацію Право на інформацію – гарантована можливість вільного одержання, використання, поширення і зберігання будь-яких відомостей, у будь-якій формі і будь-якими засобами. В Україні П. на і. вперше визначено Законом “Про інформацію” 1992 р. (ст. 9). У Загальній Декларації прав людини, прийнятій у 1948 р., П. на і. розглядається як складова частина права кожної людини на свободу […]...