Правопис прикметників



УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Прикметник

Правопис прикметників

Під час написання прикметників трапляються значні труднощі, пов’язані зі специфікою їх вимови, словотвору і формотворення.

Правопис префіксів

Слід розрізняти префікси Пре – і при-:

А) префікс Пре –

Вживається переважно у якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: Прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано. Крім того, префікс Пре – виступає в словах Презирливий, презирство

й у словах старослов’янського походження: Преосвященний, преподобний, престол;

Б) префікс При-

Вживається у прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками зі значенням наближення: пригірок, прикордонний; неповноти дії: Присісти та приєднання: прибити;

В) префікс Прі-

Вживається тільки у словах Прізвисько, прізвище, прірва.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Слід розрізняти слова, у яких Пре-, при – входять до складу кореня і не є префіксами:

Пре-: Президент, презент, препарат, прейскурант, престиж, прелюдія, премія, прем’єра, презентація, претендент, прерія, пресування, пресловутий.

При-:

Приватний, привілей, примха, призер, принцип, прилад, призма, присудок, природа, пригода, прикмета, присяга, приятель.

Правопис суфіксів:

А) – н(-ий) у більшості якісних і відносних прикметників: Дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, фабричний;

Б) – н(-ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в уріх прикметниках прислівникового та іменникового походження після Ж, ш: Братній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній, ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній;

В) – ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни: Баба – бабин, Галя – Галин, свекруха – свекрушин, тітка – тітчин, Марія – Маріїн, Софія – Софіїн;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Приголосні Г, к (шк), х перед суфіксом – ин змінюються на Ж, ч (щ), Ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, Мелашка-Мелащин, | Сваха – свашин.

Г) – ин-, – ичн-, – ист – пишуться після твердих приголосних: Бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий;

Г) – ічн – після м’яких приголосних: Академічний, анархічний;

Д) – їн-, – їст-, – їчн Після голосних та апострофа: Героїчний, двоїстий, зміїний, солов’їний;

Є) – ев – уживається після м’яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: Березне’вий, груше’вий, овоче’вий, си’тцевий;

Є) – єв – пишеться після м’ яких Н, т або Й: Алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий;

Ж) – ов – вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або Й: Вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий,

Життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів – ов-, – ев – (-ев-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: Майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва, Андрієве; кобзарева, кобзареве; скрипа-лева, скрипалеве; сторожева, сторожеве. У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси – ов-, – ев – (-єв-) чергуються з – ів (-їв): Василева – Василів, майстрова – майстрів, Олексієва – Олексіїв;

З) – уват-, а після м’яких приголосних – юват-, уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: Горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: Дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;

И) – оват – уживається в прикметниках, якщо наголос падає на О: Плисковатий, стовбоватий;

І) – овит – уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: Гордовитий, грошовитий, талановитий;

Ї) прикметникові суфікси – анн-, – енн-, які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома Н: Невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний (але жаданий). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі;

Й) у прикметниках, твірна основа яких закінчується на Н, приєднання суфіксів – н-, – н – викликає подвоєння Н: Знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний;

К) перед суфіксами – ськ – деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси:

– К, ць, ч + – ськ – дають – цьк-: Гірник – гірницький, молодець – молодецький, парубок – парубоцький, ткач – ткацький;

– Г, ж, з + – ськ – дають – зьк-: Боягуз – боягузький, Запоріжжя – запорізький, Париж – паризький, Прага – празький;

– Х, ш, с + – ськ – дають – ськ-: Залісся – заліський, товариш – товариський;

Л) приголосні основи – к-, – ц(ь) перед суфіксом – н – змінюються на – ч-: Безпека – безпечний, вік – вічний, кінець – кінечний, місяць – місячний, околиця – околичний, пшениця – пшеничний, рік – річний, серце – сердечний, сонце – сонячний. Приголосний основи – ч – зберігається: Ніч – нічний, ячмінь – ячний (або ячмінний).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Одноклітинні водорості представники.
Ви зараз читаєте: Правопис прикметників