ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ІМЕННИКІВ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ. ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ



Мета: розширити знання учнів про відмінювання іменників у множині; формувати навички правильного вживання іменників у родовому відмінку множини; перевірити аудіативні навички; розвивати пам’ять, увагу; виховувати старанність.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірна робота. Аудіювання

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК

Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.

– Що це ти собі надумав?

По мені, ведмедеві, лазити?! – роздратовано пробурмотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити.

Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня?

– Даруйте, дядьку, я більше не буду,- почав благати павучок ведмедя.

– Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.

– Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? – здивувався старий ведмідь.

– Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили

на сліди ведмедя і почали за ним ганятись. Бідний ведмідь не знав куди подітися, щоб урятуватися від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди.

Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.

– А може наш бурмило1 сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один з мисливців.

– Туди він не міг залізти,- озвався другий мисливець.- Хіба ти не бачиш – там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?

– Це правда! – підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутилися та й пішли далі.

А старий бурмило сидить собі тихенько у тій ямі й від страху ані живий ані мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути – подивитись, чи нема якоїсь небезпеки.

Лізе ведмідь з тієї ями і очам своїм не вірить – яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється.

– Бачите, дядьку,- озвався він до ведмедя,- якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: “Старе добро не забувається”.

– Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті,- відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.

Тестування

1. Назви дійових осіб.

А) Павучок і ведмідь;

Б) мисливці, павучок, ведмідь;

В) мисливці, ведмідь.

2. Чому ведмідь відпустив павучка?

А) Бо він не їсть павуків;

Б) бо павук дуже благав ведмедя;

В) бо ведмідь був добрий.

3. Яка біда трапилася з ведмедем?

А) Він потрапив у пастку;

Б) на нього напали мисливці;

В) на нього напали бджоли.

4. Хто допоміг ведмедеві врятуватися?

А) Вдача;

Б) павучок;

В) інші ведмеді.

5. Чому павучок урятував ведмедя?

А) Бо хотів похвалитися, який він вдалий;

Б) бо ведмідь його колись пожалів і відпустив;

В) бо він поважав ведмедя.

6. Яка головна думка казки?

А) Старе добро не забувається;

Б) друзі пізнаються в біді;

В) не ламай гілку, на якій сидиш.

2. Творча робота

– Запишіть речення, змінюючи форму однини іменників на форму множини. Визначте відмінки цих іменників.

БІЛКИ

Восени у (білка) особливо багато клопоту. Треба на зиму (гриб) насушити. Запастися (горіх), (жолудь), (шишка). (Дупло) вимостити, втеплити. Пізніше, коли на землю впадуть (заморозок), їм треба міняти (шубка).

– Як ви розрізняли відмінки іменників у множині?

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ

– Сьогодні на уроці ми розглянемо правопис закінчень іменників у родовому відмінку множини.

IV. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. “Попрацюймо разом!”. Робота над прислів’ями

– Поєднайте слова правого і лівого стовпчиків.

– Прочитайте утворені речення.

– Підкресліть іменники у родовому відмінку множини.

– Визначте, які закінчення вони мають.

Без вікон, без дверей

В рукавицях не ловить.

Молодець проти овець,

А шостий відпочиваємо.

Кіт мишей

Повна хата людей.

П’ять днів нічого не робимо,

А проти молодця й сам вівця

2. Пояснення вчителя

– У родовому відмінку множини іменники мають закінчення – ів (-їв), – ей.

Більшість іменників жіночого роду і деякі іменники середнього роду в родовому відмінку множини мають нульове закінчення.

3. Самостійна робота

– Запишіть словосполучення, поставивши іменники в родовому відмінку множини.

– З одним зі словосполучень складіть і запишіть речення.

1 варіант

2 варіант

Багато (вишня);

Чимало (заповідь);

Кілька (прізвище);

Багато (озеро);

Немає (знання);

Не чув (розповідь);

Багато (соловей);

Побачили (суддя);

Кілька (вікно)

П’ять (століття)

4. Фізкультхвилинка

5. Гра “Упіймай іменник у множині”

Промінь лягає на трави,

Лукам навіє тепла.

Осінь стрічки золотаві

В коси дерев запліта.

V. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

– Що повторили на уроці?

– Що нового дізналися?

– Яке закінчення має більшість іменників жіночого роду і деякі іменники середнього роду в родовому відмінку множини?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

___________________________

1 Бурмило – жартівлива назва ведмедя.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Розбір прикметника як частин мови зразок.
Ви зараз читаєте: ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ІМЕННИКІВ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ. ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ