Правове регулювання захисту комерційної таємниці за кордоном



Економічна безпека підприємства

Розділ 2. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

2.2. Правове регулювання захисту комерційної

Таємниці за кордоном

У процесі розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва з промислово розвинутими країнами питання, пов’язані з купівлею-продажем технології, що включає передачу знань, науково-технічного, комерційного і управлінського досвіду (ноу-хау), набувають актуальності і вимагають комплексного врегулювання, передусім на національному рівні.

У зв’язку з переходом до ринкової

економіки в Україні прийнятий пакет важливих законів (про власність, інвестиції, валютне регулювання, банківську діяльність, спільні підприємства тощо). Тому необхідний ефективний захист майнових інтересів володарів ноу-хау не тільки в процесі співпраці із закордонними країнами, й всередині країни, оскільки ліцензійні угоди, угоди про передачу ноу-хау між партнерами стають тим реальним інструментом, на основі якого будуватимуться відносини в галузі обміну науково-технічними досягненнями.

В країні зроблені кроки до становлення інституту комерційної таємниці. Законодавець у цивільному, господарському,

кримінальному кодексах, законах про захист економічної конкуренції і захист від недобросовісної конкуренції закріпив основні принципи забезпечення прав володарів такої інформації.

Промислово розвинутими країнами, зокрема ФРН, США, Великобританією, Канадою, Японією, Швейцарією, накопичений великий законодавчий досвід у регламентації відносин щодо захисту комерційної таємниці. Тому вивчення і аналіз форм правового забезпечення майнових інтересів володарів торгових секретів, ноу-хау в таких країнах дозволяють більш цілеспрямовано і продуктивно підійти до моделювання спеціального законодавства, дуже слабкого нині в Україні.

– Аналіз чинного законодавства в даній галузі права показує, що майнові інтереси власників виробничих, торгових, ділових секретів, ноу-хау охороняються нормами цивільного, торгового, кримінального, трудового права, законодавства про недобросовісну конкуренцію.

У ряді країн (наприклад США) діє спеціальне законодавство, що об’єднує правила поведінки зацікавлених осіб в галузі використання торгових або ділових секретів. У країнах прецедентного права (Великобританії, США) для вирішення суперечок сторін притягуються прецедентні судові й адміністративні рішення.

В країнах кодифікуючого права (ФРН) відношення регулюються правилами, включеними в закони, що відносяться до різних законодавчих галузей. У країнах прецедентного права разом з традиційними для них формами регулювання відносин за допомогою прецедентних судових і адміністративних рішень, діють спеціальні закони.

Наведемо перелік нормативних актів і прецедентних рішень, що використовуються для регулювання відносин з приводу вказаних об’єктів.

Країна

Джерела права

США

Уніфікований закон про ділові секрети.

§§ 757-759 першого Зведення деліктного права

1939 р.

Зведення законів США, ч. 35 § 284.

Закон США про економічне шпигунство 1996 р.

ЯПОНІЯ

Цивільний кодекс.

Цивільно-процесуальний кодекс.

Кримінальний кодекс про припинення недобросовісної

Конкуренції.

Комерційний кодекс.

Патентний закон Японії.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Основним джерелом є прецедентне право. Закон про

Обмеження торгової практики. Закон про арбітраж.

Закон про порушення конфіденційності.

ФРН

Закон про заборону обмежень конкуренції.

Закон про заборону недобросовісної конкуренції.

Патентний закон.

Закон про винаходи службовців.

Торговий кодекс.

Кримінальний кодекс.

Німецьке цивільне укладення.

ШВЕЙЦАРІЯ

Федеральний Закон

“Про недобросовісну конкуренцію”

УГОРЩИНА

Закон про заборону недобросовісної ринкової

Поведінки

ЧЕХІЯ

І СЛОВАЧЧИНА

Торговий кодекс

БОЛГАРІЯ

Закон про захист конкуренції

ПОЛЬЩА

Закон про боротьбу з недобросовісною конкуренцією

Аналіз чинного права показав, що визначення поняття “ноу-хау” є тільки в законодавстві Великобританії, а в інших відібраних для аналізу країнах воно існує в доктрині.

Загальним для всіх визначень поняття є те, що до ноу-хау відносяться технічні прийоми і виробнича інформація.

В окремих країнах вважають, що інформація, яка входить в обсяг даного поняття, повинна мати секретний характер (думка Комітету із вивчення патентної системи і патентного права Великобританії) або може бути як секретною, так і несекретною (більшість судових інстанцій Великобританії, доктрина Великобританії, ФРН).

По суті як предмети-носії інформації ноу-хау можуть співпадати з діловими, торговими, виробничими, комерційними секретами, тобто носієм ноу-хау може виступати різна ділова і технічна документація.

На відміну від невизначеної ситуації з поняттям “ноу-хау” поняття “діловий”, “виробничий”, “торговий” секрети більш менш чітко визначаються національними законодавствами США, ФРН, Угорщини.

Зауважимо, що в США регулюються відносини з приводу ділових секретів, у ФРН – виробничих секретів, в Угорщині – виробничих і ділових секретів. У Канаді підготовлений проект Закону про охорону торгових секретів.

З порівняння визначень вказаних понять у законах цих країн видно, що “діловий секрет”, за визначенням закону США, включає різні види технічної інформації (формула, пристрій, метод, техніка і спосіб виробництва). Відповідно до угорського закону, технічна інформація входить в поняття “виробничий секрет”. “Діловий секрет” за японським правом включає інформацію про способи виробництва, продаж або будь-яку інформацію про технологію і бізнес. Проте в Канаді інформація, що стосується продажу, охоплюється поняттям “торговий секрет”.

– Таким чином, можна відзначити різноманітність підходів і формулювань, з чим, поза сумнівом, доведеться рахуватись у зовнішньоторговельних операціях.

Термін “ноу-хау ” вперше був застосований в США у 1916 р. в судовій справі Дюранда проти Брауна. Він знайшов застосування в правовій

Літературі більшості зарубіжних країн. Дослівний переклад терміна означає “знати як” (скорочення від “знати як робити”).

Разом з поняттям “ноу-хау” отримав розповсюдження термін “trade secret”. У вітчизняній літературі він переводиться по-різному (торговий секрет, комерційний секрет, фірмовий секрет, діловий секрет тощо).

Іноді терміни “ноу-хау” і “trade secret” використовуються як синоніми. Такий підхід уявляється неправильним, оскільки ці поняття відрізняються одне від одного за змістом. Так, якщо юридична або фізична особа, маючи в розпорядженні яку-небудь цінну конфіденційну інформацію (тобто “діловий секрет”), зберігає її для себе, для власного користування, то ноу-хау є об’єктом передачі і відповідних операцій.

У ФРН деякі фахівці не вважають ноу-хау якою-небудь формою охорони промислової власності, тому що воно не володіє ознаками виняткового права (для Г. Штумпфа ноу-хау і виробничий секрет одне і те ж).

Іншої думки дотримуються спеціалісти, які характеризують право на виробничий секрет як право на налагоджене і експлуатоване промислове виробництво, відносячи його таким чином до майнових прав.

Уявляється, що оскільки ці відносини регулюються нормами цивільного і конкурентного законодавства, то все-таки йдеться про цивільне право, більш того – про промислове. У ФРН немає централізованого порядку визнання права на виробничі секрети, тобто немає такого визнання права, яке було б дійсним в абсолютному правовідношенні. Це право може бути захищеним тільки у відносних правовідносинах.

У ряді положень законів разом з виробничими секретами згадуються комерційний і діловий секрети.

– Фахівці вважають, що між цими видами факторів, тобто між виробничими, діловими і комерційними секретами, є тільки термінологічна, але не юридична відмінність (R. Krasser).

Закони Угорщини не містять згадки про ноу-хау в прямій формі. Фахівці, посилаючись на тлумачення законів адміністративною і судовою практикою, вважають, що вказані положення можна напряму віднести до секретних ноу-хау.

Отже, в СІЛА створений спеціальний статус власника секрету, що дозволяє дотримувати інтереси не тільки власника об’єкта, й його кредиторів та спадкоємців.

В Японії право на ноу-хау кваліфікується цивільним правом як право на нематеріальне майно. Воно вважається недоторканним і захищається від незаконного збагачення відшкодуванням збитків.

Оскільки відносини з приводу ноу-хау (секретів виробництва) регулюються нормами цивільного і комерційного кодексів, законом про припинення недобросовісної конкуренції, то можна стверджувати, що мається на увазі цивільне право.

В Угорщині право на секретність кваліфікується цивільним кодексом як особисте. Уявляється, що це право є самостійним і може захищатися й тоді, коли воно не носить майнового характеру. Знання і досвід можуть бути захищений і в тому випадку, якщо вони не мають ознаки секретності, але володіють майновою цінністю.

Знання, досвід, технічна і комерційна інформація зазвичай використовуються вільно, оскільки немає обмежень, передбачених законом.

Інтерес для дослідження являють собою ті відносини, які виникають з приводу знань секретного характеру. Йдеться про регулювання законом передачі і використання об’єктів секретності. Правомірність передачі і використання об’єктів секретності є змістом прав на виробничий та інші секрети.

Метою законодавчого регулювання є створення правових засобів запобігання використанню або передачі певних знань, досвіду й інформації без дозволу особи, що володіє ними. Цими правовими засобами є засоби, що присікають порушення, а у разі спричинення збитку – направлені на його відшкодування, а також засоби покарання порушників.

У ФРН немає централізованого порядку визнання права на виробничі та інші секрети.

З порівняння положень законів Угорщини виходить, що закон захищає право володаря виробничими і діловими секретами на секретність, право на використання технічної, економічної і ділової інформації у виробничій і діловій діяльності, право на публікацію.

Зазначене властиве законодавству таких країн, як Угорщина, Великобританія, СІЛА та ін.

– Виробничі, комерційні і ділові секрети можуть бути предметом договорів відчуження і використання. Договори називаються ліцензійними або договорами передачі ноу-хау.

Предметом передачі можуть бути і несекретні ноу-хау. Це можливо, коли набувач розраховує на швидкий, ефективний спосіб досягнення того стану, який забезпечується застосуванням несекретного ноу-хау. В таких договорах центр ваги переміщується з ноу-хау як такого на додаткову діяльність, за допомогою якої забезпечується більш ефективне його використання.

Відносини, пов’язані з секретністю, як правило, регулюються картельним і цивільним законодавством.

Об’єктом передачі може бути секрет, подальша передача або розголошування якого небажані. У такому разі в договір включається зобов’язання про конфіденційність. Порушення цього зобов’язання карається за допомогою позову про припинення. Іноді зобов’язання про конфіденційність продовжуються після закінчення дії договору, що зазначається в договорі. Порушення післядоговірних зобов’язань регулюється трудовим або картельним законодавством.

У разі спричинення шкоди в результаті порушення зобов’язань про конфіденційність вона відшкодовується за правилами цивільного права.

– Законодавство промислово розвинутих країн передбачає відповідні заходи захисту як цивільного, так і кримінально-правового характеру проти незаконного розкриття, привласнення і використання ноу-хау, торгових та ділових секретів.

Дія заходів відповідальності розповсюджується на сферу відносин, що регулюються і охороняються цивільним, кримінальним та іншим законодавством, і своїм змістом направлена на запобігання порушенням, виявленим (встановленим) під час відправлення прав у даній області.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Тварини поля.
Ви зараз читаєте: Правове регулювання захисту комерційної таємниці за кордоном