Проблема національного дивіденду в економічній теорії добробуту А. Пігу

Історія економічних вчень

МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ

Проблема національного дивіденду в економічній теорії добробуту А. Пігу

Артур Пігу (1877-1959) – учень А. Маршалла; після нього очолював кафедру політичної економії в Кембриджі.

Національний дивіденд, за Пігу, – це “все те, що люди купують на свої грошові доходи”, це показник суспільного добробуту.

Добробут суспільства може бути збільшеним, якщо доходи розподіляються рівномірніше між членами суспільства. Перерозподіл доходів

відповідає принципу спадної корисності. При перерозподілі корисність для менш забезпечених верств зросте більшою мірою, ніж вона знизиться для найбільш забезпечених верств населення.

Пігу виходить з того, що сам ринок (ринкова конкуренція) не в змозі забезпечити оптимум суспільного добробуту. В одних випадках корисно регулювати ціни; нижчі (пільгові) ціни сприятимуть розширенню виробництва, а отже, зростанню добробуту. В інших випадках пропонується використовувати субсидії, прогресивну систему оподаткування.

В основу податкових ставок закладається принцип рівності граничних жертв усіх членів суспільства

– “найменшої сукупної жертви”. Для компенсації “зовнішніх ефектів” держава повинна використовувати бюджетний механізм, тобто виплачувати субсидії потерпілим від “ефекту”.

Відмінність “економічної теорії добробуту” Пігу від “оптимуму Парето” полягає в тому, що вільне функціонування ринкової конкуренції Пігу вважає недостатньою умовою для оптимізації загального добробуту.

Праця Пігу поклала початок теорії розподілу національного доходу, поставила проблему поєднання економічних інтересів приватних осіб, фірм і суспільства.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Проблема національного дивіденду в економічній теорії добробуту А. Пігу