Політологічний словник
Прогнозування політичне (від грецьк. prognosis – передбачення) – 1) процес розробки науково обгрунтованого судження про можливий розвиток політичних подій, шляхи і терміни його здійснення; 2) передбачення, здійснене на основі аналізу та співставлення реальних фактів, оцінки діючих у політиці сил і тенденцій, їх взаємодії. Виокремлюють такі типи П. п.: наукові, нормативні, інтервальні; короткочасні, середньочасні, довгочасні. Основна мета П. п.: уникнути небажаного розвитку політичних подій; призвичаїтися до незворотного;
прискорити вірогідний розвиток конкретного явища у бажаному напрямку. Основними принципами П. п. є: системність, узгодженість, безперервність, верифікаційність, альтернативність, рентабельність. П. п. здійснюється з метою: визначення основних тенденцій у розвитку міжнародних відносин, передбачення розвитку політичних конфліктів, підсумків виборчих кампаній, визначення популярності політичних партій, громадських організацій, об’єднань, окремих лідерів, державних, громадських діячів, можливих наслідків певного політичного рішення тощо. Основними етапами здійснення П. п. є: прогнозна орієнтація; збирання
та обробка базової моделі; побудова пошукової моделі; оцінка достовірності і точності прогнозу; розробка рекомендацій. П. п. здійснюється за допомогою таких методів: статистика, екстраполяція, історична аналогія, верифікація (перевірка достовірних даних), іконічне (образне) моделювання, аналіз публікацій, експертних оцінок, генерація ідей, побудова сценаріїв, інтерв’ю. Основні функції П. п. такі: нормативна (коли в ході прогнозу дотримуються певних показників, норм, намагаються реалізувати прогностичну модель); орієнтувальна (виражається у визначенні суб’єктом управління найбільш реальних, оптимальних напрямків діяльності та у вибірковому підході до інформації); попереджувальна (йдеться про інформування органу управління стосовно можливих та реальних відхилень об’єкта від прогностичної моделі). Інструментарій П. п. складається з різноманітних видів анкетування, якісних та кількісних методів оцінки різноманітних даних опитування громадської думки, спеціальних систем передбачення розвитку подій тощо. Складання П. п. являє собою систему таких поетапних дій, як структурний аналіз відповідної політичної системи, окремих її компонентів; визначення особливостей і характеру зв’язків та залежностей між ними; виявлення та визначення основних (домінуючих) тенденцій, напрямків розвитку діючих у системі політичних процесів; екстраполяція окремих процесів щодо їх розвитку у майбутньому; синтез і взаємодія розвитку окремих процесів; підготовка комплексного прогнозу розвитку політичної системи суспільства, окремих її складових тощо.
Демидов Л. И., Малько А. В. Политология в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. – М., 1998; Зеркин Д. П. Основы политологии: Курс лекцій. – Ростов н/Д, 1996; Краснов Б. И. Политическое прогнозирование // Социально-политический журнал. – 1994. – N° 11-12; Сергеев А. В. Предвидение в политике. – М., 1974; Політологія у схемах, таблицях, визначеннях: Навч. посіб. / I. С. Дзюбко, I. Г. Оніщенко, Д. Т. Лопаєва тощо. – К., 1999.
М. Головатий
Loading...