Прокопович Феофан



Політологічний словник

Прокопович Феофан (1681 – 1736) – український мислитель, церковний і громадський діяч, письменник, засновник освіченого абсолютизму в Україні і Росії. Закінчив Києво-Могилянську колегію, навчався у Польщі, Італії. З 1710 р. – ректор Києво-Могилянської академії. З 1716 р. фактично очолив російську православну церкву, став теоретиком і пропагандистом петровських реформ. П. у трактатах “Правда волі монаршої” і “Духовний регламент” створив першу в Росії та Україні концепцію освіченого абсолютизму. Використовуючи

думки Т. Гоббса і С. Пуфендорфа про природний стан, сформулював тезу, що в державному стані існували як мир, любов, так і війна, ненависть і зло. Для того щоб надійно захистити природні права від зовнішніх ворогів і внутрішнього розбрату, народ передає свою волю монарху. П., як і Т. Гоббс, вважав, що договір між підданими і монархом є суворо одностороннім, тому засуджував усілякі виступи проти влади монарха, ставши фактично апологетом деспотизму Петра І. Політичний ідеал П. – абсолютна спадкоємна монархія на чолі з освіченим монархом – самодержцем, якому підпорядковуються всі, утому числі і церква. Природна
рівність людей у П. не призводить до їх соціальної рівності у суспільстві, але соціальних бід (жебрацтво, аморальність, злодійство тощо) можна уникнути, подолавши неуцтво і активно впроваджуючи освіту.

Політологія / За заг. ред. Ю. І. Кулагіна. – К., 2002; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К„ 1997.

Т. Самойленко


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Контрольна функція бухгалтерського обліку.
Ви зараз читаєте: Прокопович Феофан