РЕФОРМА СОЦІАЛЬНА
Соціологія короткий енциклопедичний словник
РЕФОРМА СОЦІАЛЬНА (від франц. réforme, від лат. reformo – перетворюю) – перетворення, зміна, нововведення, перевлаштування якоїсь сторони сусп. життя (порядків, їн-тів, організацій, закладів), без усунення основ існуючої соціально-політ. структури і наявного сусп. ладу. P. c., досліджувана в істор. плані, протистоїть соціально-політ. революції, яка неминуче пов’язана зі зламом основ функціонування екон., соціальних, політ, та ідеол. інституцій даного суспільства.
Співвідношення P. c. і революції
У процесі побудови, функціонування і подальшого поступу суспільства чи його відповідних утворень відносна протилежність P. c. та соціальної революції, очевидно, не усувається. Як показує новітня історія, в індустріальному та постіндустріальному суспільстві неминучі такі етапи розвитку, коли відбувається глибока, докорінна перебудова його усталених екон., соціальних, політ, та організаційно-ідеол. структур, усіх сторін сусп. життя, яка вимагає не тільки P. c., а й спричиняє за певних умов і карколомні, рев. зміни. Шлях більш чи менш поступових трансформацій поступається тут місцем на певний період докорінній ломці соціальних відносин, ін-тів та закладів, що гальмують подальший поступ. Але і за таких обставин докорінні перетворення у суспільстві відбуваються з опертям на комплекс P. c. в усіх основних сферах сусп. життя. Суть цих реформ спрямована на те, щоб забезпечити подальшу демокр. суспільства, залучення дедалі ширших мас до політ, діяльності.
Співвідношення P. c. та соціальної революції – одна з наріжних теорет. і практ. проблем сучасного суспільствознавства і політ, життя. Істор. досвід сусп. розвитку останніх років по-новому висвітив основні грані цієї проблеми, без теорет. з’ясування яких не можна правильно зорієнтуватися в перспективах радикальних сусп. змін у сучасному світі. Це, зокрема, такі питання, як співвідношення прогресу, регресу та циклічності, потенційна ціна як їх, так і революцій та P. c., їх спрямованість, творчі витоки, теорет. та моральні засади, насильницький чи ненасильницький характер, місце та роль компромісів у революції і реформуванні, долі і щасті людей, інтересів, яких торкаються P. c. і соціальна революція тощо. Спрощений, прямолінійний підхід до цієї проблематики, притаманний догматичному суспільствознавству епохи застою, нині дедалі більше витісняється принципово новими уявленнями, у яких значення соціальної революції вже не гіпертрофується і не ідеалізується, а об’єктивно з’ясовується її суперечливий характер, нерозривність її зв’язків з комплексом P. c. у контексті одного й того ж соціально-істор. процесу. Соціол. наука, вивчаючи духовну атмосферу суспільства, його громадську думку, що виражає ставлення людей і соціальних груп до тих чи інших P. c., їх результатів, надає суспільству цінну, оперативну і своєчасну інформацію та практ. рекомендації для сфери управління соціальними процесами, здійсненням P. c. з метою подальших сусп. перетворень, у т. ч. й докорінних.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...