Реформізм в економіці



Реформізм в економіці – напрям західної дрібнобуржуазної концепції та практики, згідно з яким методами реформ у сфері розподілу у межах капіталістичного ладу можна швидко усунути антагоністичні суперечності, перетворити його на суспільство соціальної справедливості або забезпечити еволюційне вростання капіталізму в соціалізм. Засновник реформізму у західній економічній науці – англійський економіст і філософ Дж. С. Мілль – виступав проти тяжких умов життя трудящих, нерівності в розподілі доходів, водночас відзначаючи певні

переваги комунізму, а загальну незацікавленість найманих робітників у результатах праці вважав однією з основних вад капіталізму. Методологічна основа його тверджень – розмежування економічних законів виробництва як об’єктивних, а законів розподілу – як суб’єктивних, що формуються самою людиною. З огляду на це, соціальні реформи, на його думку, слід здійснювати у сфері перерозподілу доходів. Хоча логічним є розмежування Міллем законів виробництва і законів розподілу, однак це не означає, що перші з них є об’єктивними, а другі – суб’єктивними. Водночас їх можна класифікувати за ступенем об’єктивності.
Найбільш об’єктивними є закони безпосереднього виробництва, оскільки вони залежать від розвитку продуктивних сил, у т. ч. основної продуктивної сили (у даному випадку – розвитку освіти, кваліфікації тощо не окремої людини, а сукупного працівника). Закони розподілу також мають об’єктивний характер з огляду на те, що обсяги матеріальних і духовних благ, які підлягають розподілу, залежать від масштабів їх виробництва. У сфері розподілу ступінь об’єктивності нижчий, ніж у сфері безпосереднього виробництва внаслідок зростання альтернативності форм розподілу створених економічних благ. В такому аспекті може йти мова про певне посилення елементів суб’єктивності в дії економічних законів. Крім того, ступінь суб’єктивності залежить від стану розвитку економічної системи капіталізму (див. Економічні закони). Вплив елементів стихійності значно послаблюється розширенням державної власності (на засоби виробництва, національний дохід та ін.), із впровадженням державного регулювання економіки в національному масштабі. На основі інтернаціоналізації технологічного способу виробництва та, певною мірою, відносин економічної власності виникає і розвивається наднаціональне регулювання економіки, яке зміцнює елементи свідомості (відповідно послаблює елементи стихійності) в дії економічних законів у межах міжнародних економічних організацій. Держава і наддержавні органи не можуть скасувати об’єктивних економічних законів, але здатні створити передумови для розвитку об’єктивних законів через зміну умов, послаблення елементів стихійності та посилення елементів свідомості в дії цих законів. Найбільшою мірою це стосується законів розподілу, обміну і споживання. Заслугою Мілля у цьому контексті є те, що він намагався пов’язати сферу розподілу, закони її розвитку з суб’єктивністю, однак закони розподілу взагалі він розглядав як суб’єктивні, позбавлені об’єктивності. Хибною у його концепції реформ була історична невизначеність термінів їх здійснення (реальна можливість таких перетворень в окремих країнах з’явилася через сто років), ідеї Мілля втілено у Швеції, яку називають капіталістичною країною у сфері виробництва і соціалістичною у сфері розподілу. Водночас у цьому твердженні некоректним є протиставлення законів сфери виробництва і розподілу, положення про можливість існування соціалістичної системи розподілу і капіталістичного виробництва в межах однієї країни. Соціалізація сфери розподілу в цій країні стала можливою завдяки тому, що певною мірою відбулася соціалізація сфери безпосереднього виробництва (див. Шведська модель соціально-економічного розвитку). Крім того, теоретико-методологічне пояснення сутності цих процесів полягає в тому, що на вищому ступені еволюції економічної системи посилюється відносна відокремленість сфер суспільного відтворення, специфічність дії властивих їм законів, зменшується ступінь об’єктивності їхньої дії у сферах розподілу, обміну, споживання, а також збільшується альтернативність форм еволюції у цих сферах. Заслуговують на увагу ідеї Мілля про доцільність об’єднання робітників у процесі володіння капіталом (який він розглядав як нагромаджений запас продуктів праці), про роль кооперативів, участь робітників у прибутках та ін. Під час розгляду наступних (після Мілля) теорій Р. в е. слід уникати двох крайностей. Перша – твердження багатьох західних учених про перетворення капіталістичної системи на народний капіталізм, організований капіталізм, соціалізм та інші моделі, що заперечують існування капіталізму повністю або в основному. Друга – цілковите заперечення елементів соціалізму, соціалістичної власності в економічній системі розвинених країн світу, характерна для марксистсько-ленінської політичної економії в радянський період. Стверджувалося, що в межах капіталізму виникають лише матеріальні передумови соціалізму, які певною мірою поширюються на систему продуктивних сил, усуспільнення виробництва і праці. Таке положення було методологічно хибним, оскільки ігнорувало діалектичну взаємодію між різними сторонами суспільного способу виробництва і суспільного відтворення, об’єктивний характер економічних законів (якщо об’єктивно сформувався суспільний характер виробництва, він не може не вплинути на характер привласнення, на відносини економічної власності). Серед сучасних реформістських економічних концепцій широкого визнання набула концепція “демократичного соціалізму”, біля витоків якої стояли Ф. Лассаль, Е. Бернштейн і яку нині визнають передусім праві соціал-демократи. Основними положеннями цієї концепції є: проголошення сучасної держави державою загального благоденства (яке необхідно зберегти при переході до соціалізму); відмова від націоналізації, дотримання постулатів змішаної економіки. Позитивні аспекти таких тверджень – неприйняття диктатури пролетаріату (в розвинених країнах переважна більшість найманих працівників перестала бути пролетарями), конструктивний підхід багатьох ознак змішаної економіки (див. Економіка змішана). Водночас некоректно вбачати в сучасній державі лише виконавця загальнонаціональних функцій (оскільки вона є і колективним капіталістом), обмежуватися принципами змішаної економіки й не вимагати її переростання у якісно вищу, повна відмова від націоналізації та ін.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Приклади прислівників які пишуться разом.
Ви зараз читаєте: Реформізм в економіці