РЕЗИСТЕНТНІСТЬ

Related posts:

1. ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) Екологія – охорона природи ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) – несприйнятливість живих організмів до збудників інфекц. хвороб та впливу деяких чужорідних речовин (отрут). Зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біол. особливостей та механізмів організму, які здатні протистояти шкідливому впливу мікробів і токсинів. Розрізняють прир. і набутий І. (т. і л.). Прир. І. (т. і л.) є стійкою […]...
2. АСЕПТИКА Екологія – охорона природи АСЕПТИКА – сукупність профілактичних заходів, спрямованих на запобігання потраплянню патогенних мікроорганізмів у рани, тканини, органи і порожнини тіла. З метою знешкодження патогенних мікроорганізмів використовують автоклавування, кип’ятіння, УФ-опромінення, випромінювання бактерицидних ламп, деякі хім. речовини тощо. Див. також Стерилізація....
3. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ – привнесення чи виникнення в грунті нових, звичайно не характерних для нього фіз., хім. чи біол. агентів, або перевищення в певний період прир. середньо-багаторічного рівня (в межах його крайніх коливань) конц. перелічених агентів. Розрізняють багато форм 3. г., у т. ч. радіоакт., бактеріолог, тощо. 3. г. змінює хід грунтотворного […]...
4. КУМУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи КУМУЛЯЦІЯ – нагромадження, зосередження, концентрування в організмі людини, тварин чи в навколишньому середовищі різних речовин (ліків, отрут, забрудників тощо)....
5. ЗАБРУДНЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНЕ – 1) поява в середовищі аномально великої кількості мікроорганізмів, що пов’язано з масовим їх розмноженням на антроп. субстратах або в середовищах, змінених внаслідок госп. діяльності людини; 2) набуття раніше нешкідливою (звичайно масовою) формою мікроорганізмів патогенних властивостей або здатності пригнічувати ін. організми в угрупованнях. Приклади набуття мікроорганізмами патогенних властивостей: болотний […]...
6. СЕПСИС Екологія – охорона природи СЕПСИС – тяжке інфекц. захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних патогенних мікроорганізмів (напр., стрептококів, стафілококів тощо)....
7. СТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати вплив тих чи ін. несприятливих чинників зовн. середовища. Розрізняють зимостійкість, жаростійкість, посухостійкість, солестійкість, стійкість проти певних хвороб, радіостійкість тощо....
8. ДЕГІДРАТАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕГІДРАТАЦІЯ – 1) зневоднення, процес виділення води з будь-якої речовини (гір. порід, мінералів тощо); 2) відщеплення молекул води від молекул неорг. або орг. сполуки під впливом фіз. чинників (напр., теплоти) чи водовідбирних хім. агентів; 3) (м е д.) видалення з організму надлишкової рідини....
9. КОРОЗІЯ Екологія – охорона природи КОРОЗІЯ – 1) будь-яке самовільне руйнування об’єктів під впливом хім. агентів або фіз.-хім. чинників зовн. середовища. Розрізняють хім., ел. – хім., атм., грунт., мор. та ін. види К.; 2) руйнування живої тканини виразковими процесами або їдкими речовинами; 3) іржавіння, руйнування поверхні мет. виробів і конструкцій під впливом хім. або ел.-хім. процесів; […]...
10. АДАПТОГЕНИ Екологія – охорона природи АДАПТОГЕНИ – речовини переважно рослинного походження, які підвищують пристосувальну здатність організму до впливу певних чинників (напр., настоянки ехінацеї пурпурової, елеутерококу)....
11. ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА, екологія чинникова – розділ екології, що вивчає пристосованість певних видів рослин і тварин до умов існування. Встановлює і досліджує життєві форми, або екобіоморфи, їхнє ставлення до окремих чинників абіотичного і біотичного середовища, сукупний вплив цих чинників на організм....
12. АКУМУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи АКУМУЛЯЦІЯ – процес нагромадження на поверхні Землі, в організмах, на дні прир. і штучних водних басейнів, у відстійниках інж. споруд продуктів ерозії та абразії, води, солей, Орг. решток, різноманітних забрудників внаслідок діяльності вітру, вод, що течуть, льодовиків, вулканів, моря та ін. геол. і біол. чинників....
13. СТІК ЗАБРУДНЕНИЙ Екологія – охорона природи СТІК ЗАБРУДНЕНИЙ – стічні води, що містять домішки забрудників у кількостях, які перевищують ГДК....
14. ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД – надходження в підземні води антроп. забрудників з поверхні землі, звалищ, підземного захоронення відходів та ін. джерел. Нині процес 3. п. в. надзвичайно поширений, особливо у США та Зх. Європі. Забруднюються не тільки підземні води верхніх горизонтів (вода колодязів, неглибоких свердловин), а й артезіанські води глибших шарів землі. […]...
15. ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ – наука про взаємовідносини мікроорганізмів і середовища їх існування. Е. м. вивчає розвиток і функціонування окремих видів мікроорганізмів та їхніх угруповань (мікробоценозів) у прир. середовищі, де вони є структ. одиницею кожного прир. біоценозу, в основному як редуцентний ланцюг. У дорослих мікробоценозах існують різні типи взаємовідносин: від симбіозу і метабіозу […]...
16. ЗАБРУДНЕННЯ ОСЕЛІ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ОСЕЛІ – надходження до оселі або утворення в ній (синтез, розмноження тощо) небажаних фіз., хім. та біол. агентів. 3. о. спричинюється проникненням перелічених агентів ззовні (із забрудненої атмосфери, пилу з вулиці, в т. ч. принесеного на одязі, з виробництва), утворенням продуктів згоряння під час приготування їжі (особливо шкідливі продукти згоряння […]...
17. БІОЛОГІЧНІ РИТМИ Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНІ РИТМИ – біоритми, цикл, коливання інтенсивності й характеру біол. процесів і явищ, що спостерігаються майже в усіх тварин, рослин, мікроорганізмів тощо. Значною мірою відповідають цикл, змінам напруженості чинників довкілля. Є важливою пристосовницькою ознакою організмів....
18. СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ – сили та явища природи, зобов’язані своїм походженням життєдіяльності організмів, що існують нині (для ендопаразитів та багатьох мікроорганізмів ним є внутр. середовище організму-хазяїна)....
19. СМОГ ЛОНДОНСЬКОГО ТИПУ (ВОЛОГИЙ) Екологія – охорона природи СМОГ ЛОНДОНСЬКОГО ТИПУ (ВОЛОГИЙ) – сукупність газоподібних забрудників, пилових часточок та крапель туману....
20. МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіол. стану організму (людини, тварини, рослини) від погоди та окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магн. поля тощо)....
21. ПАСТЕРИЗАЦІЯ Екологія – охорона природи ПАСТЕРИЗАЦІЯ – спосіб знищення мікроорганізмів тривалим прогріванням при т-рі близько 100 °С; при променевій П. – знищення мікроорганізмів гамма-випромінюванням....
22. КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ Екологія – охорона природи КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ – кількість забруднювальних речовин у певному об’ємі або одиниці маси повітря, води, грунту чи ін. середовища....
23. СМОГ ЛЬОДЯНИЙ Екологія – охорона природи СМОГ ЛЬОДЯНИЙ – сукупність газоподібних забрудників, пилу та кристалів льоду, які виникають під час замерзання крапель туману та випаровувань....
24. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
25. КОНЦЕНТРАЦІЯ ПОРОГОВА Екологія – охорона природи КОНЦЕНТРАЦІЯ ПОРОГОВА – вміст забрудників у повітрі, дія яких протягом 40 хв викликає зміни в характеристиці безумовного згинального рефлексу у кроликів....
26. ІНДИКАТОР ЗАБРУДНЕННЯ Екологія – охорона природи ІНДИКАТОР ЗАБРУДНЕННЯ, апробіонт – фіз., хім. пристрій або біол. об’єкт, який виявляє наявність, аналізує якісний та кільк. склад забрудників у довкіллі....
27. БІОКЛІМАТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи БІОКЛІМАТОЛОГІЯ – розділ кліматології, що вивчає вплив клімат, чинників на життєдіяльність рослинного, тваринного і людського організму....
28. ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ – привнесення у воду чи утворення в ній (синтез, розмноження тощо) фіз., хім. та біол. агентів, які несприятливо впливають на середовище життя або завдають шкоди матер. цінностям....
29. АКУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ ОРГАНІЗМАМИ Екологія – охорона природи АКУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ ОРГАНІЗМАМИ – нагромадження в живих організмах хім. речовин, що забруднюють середовище проживання, внаслідок засвоєння їх у процесі харчування і контакту з середовищем. Оскільки об’єм спожитої протягом тривалого часу їжі значно перевищує масу споживача, а забрудники далеко не завжди повністю виводяться з організму з виділеннями, на кожному наступному трофічному рівні […]...
30. ТОКСИКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ТОКСИКОЛОГІЯ – наука про отрути, їхню дію на організм, засоби боротьби з отруєннями та можливості використання отрут у різних галузях біології і медицини....
31. СТЕРИЛІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи СТЕРИЛІЗАЦІЯ – знищення або знешкодження мікроорганізмів на хірургічній чи лабораторній апаратурі, інструментах, у середовищах за допомогою високої т-ри, хім. речовин тощо. Спосіб знищення лише мікроорганізмів (а не їхніх спор) у рідинах та харч, продуктах одноразовим нагріванням до т-ри нижче 100 °С (найчастіше 60-70 С) різної тривалості (15-ЗО хв), запропонований Л. Пастером, […]...
32. ДЕТЕРГЕНТ(И) Екологія – охорона природи ДЕТЕРГЕНТ(И) – поверхнево-активні синт. речовини, що застосовують у пром-сті і побуті як мийні засоби та емульгатори. Є одними з основних хім. забрудників водойм, майже не розкладаються мікроорганізмами....
33. СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ – 1) стабільність структури фітоценозів, їхньої замкненості, відновлюваності особин, балансу енергії та колообігу речовин; 2) здатність фітоценозів зберігати власну структуру та функц. особливості під дією зовн. чинників....
34. БІОДЕГРАДАЦІЯ Екологія – охорона природи БІОДЕГРАДАЦІЯ – властивість певних матеріалів чи об’єктів змінювати свої структуру або якість під впливом біол. чинників....
35. МЕЖА ТОЛЕРАНТНОСТІ ВИДУ Екологія – охорона природи МЕЖА ТОЛЕРАНТНОСТІ ВИДУ – поведінка виду відносно чинників середовища у відомих межах визначена генетично як норма реакції. Порогові значення чинника, всередині яких ще можливе існування організму, позначаються як мінімум і максимум. Зона, розташована між крайніми значеннями толерантності, визначає екол. амплітуду, або М. т. в. відносно відповідного чинника навколишнього середовища. Чим ширший […]...
36. ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ Екологія – охорона природи ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ – 1) тривале існування будь-чого, незважаючи на внутр. та зовн. впливи; збереження в незмінному стані; 2) існування будь-чого протягом більш тривалого періоду, ніж звичайно (П. опадання листя, П. зябер у неотенічних форм земноводних); 3) прир. сповільнення деградації прир. середовища під впливом забрудників чи антроп. чинників, спричинене буферністю цього середовища. За […]...
37. ЗАБРУДНЕННЯ ПЕРВИННЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ПЕРВИННЕ – надходження в середовище забрудників, що безпосередньо утворюються під час перебігу прир., прир.- антроп. та антроп. процесів....
38. МІКРОФЛОРА Екологія – охорона природи МІКРОФЛОРА – 1) сукупність мікроорганізмів в угрупованні (біогеоценозі, кишках тощо); 2) бактерії, деякі гриби (актиноміцети) та водорості....
39. ТРУБА ДИМОВА Екологія – охорона природи ТРУБА ДИМОВА – споруда для створення тяги та відведення продуктів згоряння з різних печей в атмосферу. Залежно від висоти Т. д. знижує приземну конц. забрудників, але збільшує ареал їх поширення в просторі....
40. СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ – умови існування (сукупність абіотичних та біотичних чинників) окремого організму або біоценозу загалом, що впливають на їхній ріст і розвиток....