Рід і особливості вживання назв осіб за професією



ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах

3.1. Іменник

Рід і особливості вживання назв осіб за професією

У діловому українському мовленні назви посад, професій, звань тощо в основному – це іменники чоловічого роду (директор, доктор, завідувач, кандидат, керівник, начальник, ректор, службовець), незалежно від того, хто обіймає цю посаду – чоловік чи жінка. Означення до цих назв виражають прикметниками чоловічого роду: досвідчений директор, гречний завідувач, толерантний

керівник тощо.

Проте, якщо вказується ім’я, ім’я та по батькові, то дієслова минулого часу (а саме вони мають категорію роду) вживаються в жіночому роді: Директор видавництва Наталія Петрівна повідомила про зміни у плані. Якщо в контексті відсутні прізвище, ім’я, по батькові, то вживаються дієслова минулого часу чоловічого роду: Директор видавництва повідомила про зміни у плані.

У всіх складних назвах посад, звань відсутні відповідники жіночого роду: головний бухгалтер, стажист-дослідник, старший викладач, старший науковий співробітник.

Чимало проблем було з окремими назвами посад: вживалось завідуючий

і завідуюча відділом; виконуючий і виконуюча обов’язки; головуючий – головуюча.

Останнім часом замінено назви посад українськими відповідниками: виконуючий – виконувач; завідуючий – завідувач;

Командуючий – командувач. Така заміна закономірна, оскільки для сучасної української літературної мови не властиве використання активних дієприкметників теперішнього часу і відповідно – субстантивованих дієприкметників. Однак, як і раніше, назви посад, які обіймають жінки, позначаються, за нормами ділової української мови, іменниками чоловічого роду. Хоча маємо такі переклади назв посад з російської мови на українську, де є родове розмежування: “заведующ//ая (чем) сущ. завідуюча, – чої (чим); разг. завідувачка (чого), завідуючий, – чого (чим). (Тараненко, Брицин 1992: 31). У “Російсько-українському словнику (сфера ділового спілкування)” (Тараненко, Брицин 1996: 51) подається такий переклад слова “заведующ//ая (чем) сущ. завідувачка (чого), завідуюча, – чої (чим); – ий (чем) завідувач, завідуючий, – чого (чим) “.

У цьому ж словнику знаходимо переклад слова исполняющий 1. прич. який (що) виконує; 2. в знач. сущ.: и. обязанности виконавець обов’язків, виконуючий обов’язки (Тараненко, Брицин 1996: 70).

У “Практичному словнику синонімів української мови” (Караванський 1993: 42) читаємо: виконавець (це домінанта синонімічного ряду, нейтральне слово), виконувач, як ім. виконуючий. Там само на с.167: “Командир, (великих формацій) командувач, совєтизм командуючий, (підсилений ефект) головнокомандувач. У першому випадку як іменник подається слово виконуючий, у другому контексті аналогічне – як совєтизм. С. Караванський в “Секретах української мови” (К.: Кобза, 1993. – С.75) радить уживати замість калькованої форми виконуючий обов’язки українську форму виконавець обов’язків.

“Російсько-український словник” (за редакцією Л. Булаховського, М. Рильського, 1953 року видання) містить такий переклад слова заведующий – завідувач (чого), завідуючий (чим). Першим є слово, яке повернулося до активного вжитку. Вбачається логіка в заміні назв згаданих посад: ці слова мають однакову модель творення – основа дієслова + ач.

Але залишилися назви посад керуючий справами, ведучий (причому останнє має родове розмежування – і ведуча) телепрограми. С. Караванський в “Секретах української мови” (К.: Кобза, 1993. – С.75) радить використовувати переклад російського слова управляющий як управитель (Р. в.). “Російсько-український словник ділової мови” (Ред.-упор. О. Мокровольський, О. Шокало. – К., 1992. – 3-тє, виправлене й доповнене видання “Фразеології ділової мови” (В. Підмогильний, Є. Плужник. – К., 1927. – С.283) подає переклад слова “управляющий – управитель, керівник. Управляющий делами – керівник справами. Управляющий по маркетингу – керівник у справах маркетингу”.

У “Секретах української мови” (С.75) автор вважає слово ведучий калькованою формою і пропонує вживати українську форму провідник. Однак такі відповідники, які пропонує С. Караванський, ще не стали загальновживаними і не завжди відповідають мовній ситуації.

Щодо слова головуючий маємо зауважити, що нейтральним є синонім голова. Згаданий словник синонімів містить синонімічний ряд: голова, (зборів) предсідник, сов. головуючий, (держави) лідер, сов. глава, (установи) керівник, шеф. Тому закономірним є вживання у діловому мовленні нейтральних слів-домінант, якщо існує синонімічний ряд, тому що ділове мовлення позбавлене емоційності, образності.

Родове розмежування, а звідси й статеве, простежується у назвах професій, сфер діяльності тощо: аспірант – аспірантка; виконувач – виконувачка; глядач – глядачка; журналіст – журналістка; завідувач – завідувачка; лікар – лікарка; перекладач – перекладачка; представник – представниця; слухач – слухачка; учитель – учителька та ін. Ці паралельні форми широко використовуються в публіцистичному, художньому і розмовному мовленні. В офіційно-діловому стилі посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду (виняток становлять окремі назви суто жіночих професій чи сфер діяльності, зокрема домогосподарка, покоївка, секретар-друкарка та деякі інші).

Слова колега, листоноша, сирота, староста – це іменники спільного роду, які, залежно від контексту, можуть набувати значення або чоловічого, або жіночого роду: компетентний колега – компетентна колега (у розмовному мовленні – колежанка).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Взаємодія тіл приклади.
Ви зараз читаєте: Рід і особливості вживання назв осіб за професією