Різновиди пам’яті – ПАМ’ЯТЬ



ПСИХОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
ПАМ’ЯТЬ

Різновиди пам’яті
Залежно від того, що запам’ятовують і відтворюють, розрізняють за змістом чотири різновиди пам’яті: образну, емоційну, рухову і словесно-логічну.
Суть ОБРАЗНОЇ ПАМ’ЯТІ – у запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв’язків і відношень між ними.
Залежно від того, якими аналізаторами людина сприймає об’єкти під час їхнього запам’ятовування, образна пам’ять буває зоровою, слуховою,

тактильною, нюховою тощо. Фізіологічною основою образної пам’яті є тимчасові нервові зв’язки першосигнального характеру. Однак у ній бере участь також друга сигнальна система. Мова є засобом усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду.
Образна пам’ять – це пам’ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. У ній зберігаються картини навколишнього світу, звуки, запахи, які колись сприймала людина. Образи, які містяться в пам’яті, з часом трансформуються: спрощуються, втрачають яскравість, стають більш узагальненими, на перший план виходять суттєві ознаки матеріалу, а подробиці стираються.
Найменше змін зазнають незвичайні зорові образи.
У пам’яті можуть зберігатися не тільки предметні образи сприйняття, а й безпредметні образи, пов’язані з пережитими відчуттями. Людина може, наприклад, уявити собі просто синій колір, або звук певного тону, або відчуття зубного болю, або кислий смак.
Образна пам’ять здебільшого виявляється у дітей і підлітків, але є важливою для деяких професій. У дорослих провідним видом пам’яті, як правило, є словесно-логічна.
Винятком серед інших є ейдетичні образи, які зберігаються в пам’яті без змін, не втрачаючи яскравості й чіткості.
СЛОВЕСНО-ЛОГІЧНА пам’ять полягає в запам’ятовуванні думок, понять, суджень, умовиводів, які відображають істотні зв’язки і відношення предметів і явищ, їхні загальні властивості.
На відміну від образної, рухової та емоційної пам’яті, яка є і у тварин, словесно-логічна пам’ять є специфічно людською пам’яттю на думки, судження, закономірності і зв’язки між предметами та явищами дійсності. Цей різновид пам’яті грунтується на спільній діяльності першої та другої сигнальних систем.
Словесно-логічна пам’ять тісно пов’язана із мовленням і мисленням. Вона формується разом з ними і досягає свого завершеного вигляду пізніше від рухової, емоційної та образної. За допомогою словесно-логічної пам’яті можна зберігати й відтворювати вербальну інформацію. Можливе і дослівне запам’ятовування текстів, і запам’ятовування тільки їхнього змісту – тоді відтворення є реконструкцією тексту, переходом від узагальнених характеристик матеріалу до деталей.
Згодом сліди в словесно-логічної пам’яті дещо трансформуються, пригасають, але загалом ознака цього виду пам’яті – точність і залежність від волі людини.
РУХОВА ПАМ’ЯТЬ виявляється в запам’ятовуванні й відтворенні людиною своїх рухів. Вона є основою формування різних умінь і навичок, засвоєння усної та письмової мови, комплексів рухів тощо.
У руховій пам’яті зберігаються схеми різних рухів та їхніх комбінацій, які утворюють рухові навички, що забезпечують автоматизованість дій у типових або повторюваних ситуаціях. Саме рухова пам’ять дає нам змогу думати про щось стороннє тоді, коли ми відчиняємо двері власної квартири.
ЕМОЦІЙНА ПАМ’ЯТЬ полягає в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів.
Запам’ятовують не так емоції, як предмети та явища, що їх викликають. Пам’ять на емоції та почуття наявна вже у піврічної дитини і досягає повного розквіту в три-п’ять років. Спогади дитинства найчастіше пов’язані з глибокими переживаннями. Загалом яскраві, емоційно насичені події можуть зберігатися в пам’яті дуже довго. Потрібно зазначити, що запам’ятовується насамперед емоційно забарвлена інформація.
Усі види, або компоненти пам’яті тісно пов’язані один з одним, оскільки вони є складовими єдиного, цілісного поведінкового акту. У людини три компоненти можна викликати за допомогою слова.
За часом зберігання інформації розрізняють миттєву (сенсорну), короткотривалу та довготривалу пам’ять. Вони розрізняються і за способом відображення одержуваної ззовні інформації, і за часом збереження, а також за тими функціями, які кожна з них виконує в процесах пам’яті людини. Три форми пам’яті є не лише формами, а й етапами обробки інформації в процесі її збереження.
Отже, пам’ять людини складається з трьох блоків, які працюють з метою збереження інформації як єдине ціле. Схема зв’язку між ними має приблизно такий вигляд.
Миттєва, або сенсорна пам’ять – це пам’ять тих сенсорних органів, на які надійшла інформація. Образ, який виник у результаті збудження рецепторів якимось одиничним впливом, не зникає відразу, а існує в тій самій формі, у якій виник, поступово згасаючи в межах однієї секунди для зорової системи і набагато довше для слухової. Зображення і далі ніби стоїть перед очима, а звук звучить у вухах, попри те, що стимул уже зник.
У МИТТЄВІЙ ПАМ’ЯТІ інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2 секунд) і фіксує відображення дійсності на рівні рецепторів.
Миттєва пам’ять забезпечує збереження образу, який сприймаємо під час миготіння і рухів очима та під впливом інших чинників. Інакше кажучи, миттєва пам’ять забезпечує злите, а не розірване сприйняття світу, а також предметність сприйняття.
КОРОТКОТРИВАЛА ПАМ’ЯТЬ є сховищем, у якому відбувається “робота” не тільки з тією інформацією, що надійшла від сенсорних органів, а й з тією, яку витягують з довготривалої пам’яті.
Короткотривала пам’ять – це пам’ять, що обслуговує поточну роботу з образами, поняттями і словами.
Час збереження матеріалу в короткотривалій пам’яті – близько 30 секунд. У разі повторення матеріалу в межах цього часу він може зберігатися в ній набагато довше.
Обсяг короткотривалої пам’яті становить 7±2 одиниці збереження. Під одиницями тут розуміють не тільки окремі букви, цифри або звуки, а й їхні групи. Отже, щоб запам’ятати більшу кількість елементів, їх можна об’єднати в групи, однак усе-таки зі збільшенням кількості елементів, що входять у групу, число груп, що зберігаються в короткотривалій пам’яті, зменшується.
Структурування вхідної інформації не зводиться тільки до групування, це складний процес її перетворення, у якому беруть участь образні, мовні і смислові компоненти. У короткотривалій пам’яті відбувається перекодування форми вхідної інформації з образної на мовну. Під кодом розуміють форму подання інформації. Домінуючим кодом короткотривалої пам’яті є слуховий. Це означає, що зорові образи людини в короткотривалій пам’яті перекодовуються у звуки мови й у такій формі короткотривала пам’ять ними оперує.
Короткотривала пам’ять зберігає інформацію, яка надходить до неї з миттєвої і довготривалої пам’яті. Ця пам’ять не має різновидів за модальністю і зберігає те, на що спрямована увага людини. Обсяг короткотривалої пам’яті обмежений.
Особливим видом короткотривалої пам’яті є ОПЕРАТИВНА ПАМ’ЯТЬ, яка забезпечує запам’ятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.
Наприклад, утримання в думці координат військового об’єкта під час нанесення його на карту, передавання сигналів та інформації від одного об’єкта до іншого; виклик оператором міжміського зв’язку абонента для переговорів тощо. Оперативна пам’ять задіяна в дитячій грі в “зіпсутий телефон”.
ДОВГОТРИВАЛА ПАМ’ЯТЬ обмежена за обсягом і тривалістю зберігання інформації віком людського життя. Це основне сховище досвіду людини.
У нього надходить матеріал з короткотривалої пам’яті, але він не перебуває там у незмінному-вигляді. Цей матеріал безперервно перетворюється: узагальнюється, класифікується, об’єднується в смислові групи.
Якщо в короткотривалій пам’яті ми живемо, то довготривала пам’ять зберігає знання, які додають зміст нашому безпосередньому існуванню (Р. Соло).

У довготривалій пам’яті зберігаються:
– просторова модель світу, представлена тут у вигляді певних структур, які відповідають образам нашого будинку, міста, країни і всієї планети;
– знання про закони, будову світу і властивості об’єктів;
– наші уявлення про людей, самих себе, соціальні норми і життєві цінності;
– моторні навички, наприклад, звукової і письмової мови, одягання, їзди на велосипеді, вміння розв’язувати завдання в різних галузях діяльності;
– навички розуміння мови або інтерпретації здобутків у галузі живопису, музики тощо;
– плани і програми майбутньої діяльності.

Інформація в довготривалій пам’яті організована певним чином. Існує істотна відмінність в організації інформації особистого і відстороненого характеру. У зв’язку з цим було запропоновано навіть говорити про два види довготривалої пам’яті – епізодичний і семантичний.
В епізодичній пам’яті зберігаються закодовані події, прив’язані до певного часу, інформація про те, як виглядали ті чи інші речі, коли ми їх бачили. У цій пам’яті міститься всіляка автобіографічна інформація. Решта інформації поза особистого характеру зберігається в семантичній пам’яті – це, по-перше, факти і знання, не пов’язані з особистими переживаннями у певному місці й часі, і, по-друге, усе, що нам потрібно, щоб користуватися мовою.
Інформація в довготривалій пам’яті зберігається в різних кодах – візуальному, акустичному і семантичному. Домінуючим кодом є семантичний, тобто оснований на смисловому сортуванні матеріалу.
Час збереження інформації в довготривалій пам’яті обмежений людським життям.
За метою діяльності, до якої залучено запам’ятовування, розрізняють мимовільну та довільну пам’ять.
МИМОВІЛЬНА ПАМ’ЯТЬ є продуктом діяльності, не спрямованої безпосередньо на запам’ятовування цього матеріалу. Утримання та відтворення матеріалу відбувається без мети його утримати чи відтворити.
Цей вид пам’яті виникає в ранньому дитинстві й обслуговує процес набуття дитиною певних навичок. Мимовільна пам’ять є підгрунтям для виникнення довільної, що починає розвиватися набагато пізніше, і удосконалюється у взаємодії з нею.
ДОВІЛЬНА ПАМ’ЯТЬ є продуктом особливої мнемічної діяльності, спрямованої на запам’ятовування.
Ця діяльність має мнемічну мету, сукупність мнемічних дій, часто супроводжується вольовими зусиллями.
Автобіографічна пам’ять. У 1976 р. Д. Робінсон ввів поняття автобіографічної пам’яті. Автобіографічна пам’ять є складними ментальними репрезентаціями сцен, категорій тощо, які мають особисту причетність до індивіда. Автобіографічна пам’ять є частиною епізодичної пам’яті.
Метапам’ять. Метапам’яттю називають пам’ять про свою пам’ять. Поняття метапам’яті ввів У. Шнейдер як знання про процеси, які належать до пам’яті.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Які ознаки притаманні голонасінним рослинам.
Ви зараз читаєте: Різновиди пам’яті – ПАМ’ЯТЬ