Головна ⇒ 📌Довідник з політології ⇒ Що таке геополітика?

Що таке геополітика?

70 Що таке геополітика?

Підгрунтям геополітики – теорії залежності зовнішньої політики держави від географічних чинників – є передусім політична географія – наука про політичні організми у просторі та їх структуру. Її завдання – забезпечити належним чином політичні дії і надати напрям політичному життю в цілому. Геополітика – це “географічний розум” держави. Вона розглядає державу не статично, як постійне і незмінне утворення, а в динаміці – як живу істоту.

Геополітика – політична доктрина, яка надає головне

значення в обгрунтуванні політики зовнішнім чинникам. Крім того, під геополітикою розуміють конкретно-історичні форми впливу територіально-географічних особливостей розташування країни чи групи держав на локальні, регіональні й глобальні міжнародні процеси, а також політику якоїсь держави.

Як наука геополітика виникла із поєднання трьох наукових підходів: цивілізаційного, військово-стратегічного та теорії географічного детермінізму.

Засновником цивілізаційного підходу до історичного процесу вважають російського вченого – біолога, історика, соціолога, автора відомої книги “Росія та Європа”

(1869) М. Данилевського. На його думку, основними дійовими виконавцями на історичній арені є не держави чи окремі нації, а великі культурно-релігійні спільноти, які він називав “культурно-історичними типами” (згодом їх назвали “цивілізаціями”). Подальший розвиток ця теорія дістала в роботах англійського історика А. Тойнбі, який розробив докладну класифікацію цивілізацій. Теорією цивілізації займався професор Гарвардського університету С. Хантінгтон, який вважав, що в XXI ст. головним джерелом конфліктів будуть не економіка та ідеологія, а цивілізаційні відмінності.

Військово-стратегічні теорії Н. Макіавеллі, К. Клаузевіца, X. К. Мольтке, А. Мехена внесли у методологію геополітики ідею ключових пунктів та зон, що дають змогу контролювати значні території потенційного супротивника, які в добу космічних технологій набувають особливого значення.

Концепція географічного детермінізму полягає в ідеї впливу географічних чинників (клімату, грунту, річок, морів та ін.) на історію та людину. Це найдавніше джерело пізнання. Ці ідеї зустрічаємо ще у Полібія та Аристотеля. Новим етапом розвитку географічного детермінізму стала європейська доба великих географічних відкриттів. Ж. Боден та Ш.-Л. Монтеск’є пояснювали відмінності та зміни у державному устрої різних країн трьома причинами: Божою волею, людським свавіллям та впливом природи. Найгрунтовніше вплив географічних чинників на політику дослідили німецькі вчені К. Ріттер, Ф. Ратцельта шведський науковець Р. Челлен.

Сучасна геополітика аналізує розвиток подій у світі на глобальному, регіональному, субрегіональному та державному рівнях.

Процеси глобалізації сформували новий, досить суперечливий міжнародний контекст існування держав. Триває процес “розмивання” національних кордонів, змінюються напрями й характер інтенсивності товарних, фінансових, технологічних, інтелектуальних і трудових потоків. З’явилися нові можливості для комбінування ресурсів, мобільність яких дедалі більше визначається масштабністю та привабливістю проектів, що реалізуються. Все це – сучасні вимоги розвитку, і той, хто на них не зважає, залишається поза грою.

Так що ж таке глобалізація? Дослідники розуміють під цим поняттям нормативну гомогенізацію територій і соціальних систем з метою становлення глобальної цивілізації й масової культури, які виробляються в певних центрах. Глобалізація (синонімом цього терміну є “вестернізація”) передбачає домінування цінностей лібералізму й універсалізму. їх межі визначають глобальні ринки і глобальні фінансово-економічні інститути – Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд тощо, мета яких – регулювати конкурентні відносини між національними державами та міждержавними утвореннями (федераціями, конфедераціями, різними регіональними союзами).

Сполучення процесів інтеграції і фрагментації американський політолог Дж. Розенау назвав фрагмеграцією. Фрагмеграція – формування й зміцнення блоків та союзів національних держав у вигляді складних ієрархічних систем, які ведуть боротьбу за збіднілі ресурси. Колишні глобальні ринки розподіляються між цими угрупованнями у процесі локальних війн, яким міжнародні інститути (наприклад, ООН) не в змозі запобігти.

Консолідація етнічних і цивілізаційних утворень на основі фундаменталістських ідеологій дістала назву локалізації. Локалізація означає здійснення політики культурної ізоляції шляхом домінування в економіці традиційних (автаркічних) способів ведення господарства, а це унеможливлює формування глобальної цивілізації навіть під гаслами захисту довкілля.

Поєднання процесів модернізації локальних структур з досягненнями глобальної мультикультурної цивілізації, що формується, політологи називають глокалізацією. Цей термін запропонував керівник корпорації “Соні” Акіо Моріта. Глокалізація є результатом співробітництва і взаємозбагачення культур у межах культурних регіонів. При цьому регулювати розвиток глобальної цивілізації покликані інститути глобального громадянського суспільства – різні міжнародні неурядові організації.

Здобувши незалежність, Україна розпочала формувати власний зовнішньополітичний стиль за доволі складних умов. Адже, будучи однією із засновниць ООН, вона не мала відповідного місця й впливовості у міждержавних відносинах. Обравши концепт багатовекторної політики, держава зробила спробу розширити й утримати простір свого самовизначення. Наведемо основні геополітичні та економічні характеристики Української держави

Геополітична характеристика

Кількість населення	49,3 млн. (на 1 січня 2001 р.)
Територія	603,7 тис. км2
Протяжність
Із заходу на схід	1316 км
З півночі на південь	893 км
Кордонів	6500 км
Крайні точки
На півночі	С. Петрівка (Чернігівська обл.)
На півдні	Мис Сарич (Автономна Республіка Крим)
На заході	М. Чоп (Закарпатська обл.)
На сході	С. Червона Зірка (Луганська обл.)

Україна – держава Східної Європи, з півдня омивається Чорним та Азовським морями

Суміжні держави Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Російська Федерація, Білорусь.

Клімат

У межах Східноєвропейської рівнини (95 % площі), а також середньовисотних Українських Карпат та Кримських гір (5 %

Площі) є в основному помірно континентальним, на Південному березі Криму має ознаки субтропічного.

З одного боку, численні економічні і політичні зв’язки пов’язували Україну з республіками колишнього Радянського Союзу, а з іншого – здійснення радикальної соціально-економічної реформи потребувало інтеграції у європейське і світове співтовариства.

Концепція багатовекторної політики, якщо вона не наповнена стратегією, починає суперечити світовим економічним і політичним трендам. Тому сценарій участі України у процесах глобалізації потребує докладного аналізу.

Особливістю геополітичного розташування України є те, що її сусіди – індустріально розвинена Європа (яка активно приєднує східноєвропейські країни), країни Чорноморського басейну та Росія. Україні доведеться обирати між: стихійним перетворенням на специфічну резервацію на сході Європи та усвідомленим вибором стратегії розвитку, яка зможе забезпечити повноправну участь у роботі над розв’язанням регіональних та світових проблем, формуванням самостійного політичного вектора в контексті світових трендів; утилізацією держави і приєднанням українських територій до сусідніх держав (чи союзів держав) або формуванням нової державної ідентичності й оформленням сучасного громадянського суспільства; транзитно-сировинним та неоіндустріальним розвитком на основі інноваційних технологій. Якщо ми не дамо собі відповіді на ці питання, вибір майбутнього України зроблять поза її межами.

Самовизначення України у світі – не лише зовнішньополітичне, а й внутрішнє завдання.