Шистосоми – Тип Плоскі черви Plathelminthes



МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ

Розділ 3

БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

3.4. Медична гельмінтологія

3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )

3.4.2.9. Шистосоми

Шистосоми (кров’яні сисуни) – це група тропічних гельмінтів, які є збудниками шистосомозів.

Основні види шистосом, що паразитують у людини:

– Shistosoma haematobium – збудник сечостатевого шистосомозу.

– Shistosoma mansoni – збудник кишкового шистосомозу.

– Shistosoma japonicum – збудник японського шистосомозу.

Географічне поширення:

S. haematobium

поширена в 52-х країнах Африки й Азії (Західна Індія, Ангола, Нігерія, Судан, Єгипет, Сирія, Ліван, Ірак, Саудівська Аравія та ін.)

S. Mansoni – зустрічається в 53-х країнах Екваторіальної і Південно-Східної Африки, у західній півкулі (Бразилія, Суринам, Венесуела, деякі Карибські острови).

S. japonicum – виявлена в Китаї, Індонезії і на Філіпінах.

Морфологічні особливості. Роздільностатеві трематоди (рис. 3.75). Самець має широке тіло довжиною 10-15 мм. Краї тіла за черевним присо ком загорнені усередину, утворюють гінекофорний канал, в якому знаходиться довга (близько 20 мм) тонка самка.

Шистосоми   Тип Плоскі черви Plathelminthes

Рис.

3.75. Сисун кров’яний, статевозріла особина (самка та самець).

Яйця шистосом великі, не мають кришечки, наявна шпичка. У S. haematobium шпичка розташована термінально, розмір яйця 150 х 62 мкм (рис. 3.76); яйце S. mansoni містить шпичку на бічній поверхні, розмір яйця 140 х 61 мкм (рис. 3.77); яйце S. japonicum округле, шпичка невелика розташована латерально, розмір яйця 85 х 60 мкм (рис. 3.78).

Шистосоми   Тип Плоскі черви Plathelminthes

Рис. 3.76. Яйце Shistosoma haematobium.

Шистосоми   Тип Плоскі черви Plathelminthes

Рис. 3.77. Яйце Shistosoma mansoni.

Шистосоми   Тип Плоскі черви Plathelminthes

Рис. 3.78. Яйце Shistosoma japonicum.

Життєвий цикл (рис. 3.79): шистосоми – біогельмінти.

Шистосоми   Тип Плоскі черви Plathelminthes

Рис. 3.79. Життєвий цикл сисуна кров’яного: 1 – остаточний хазяїн; 2 – яйце з мірацидієм; 3 – мірацидій; 4 – проміжний хазяїн

(а – молюск з родини Bulmidae, б – молюск з родини Рlanorbidae); 5 – спороциста; 6 – материнська редія; 7 – дочірня редія; 8 – церкарій.

Остаточний хазяїн – людина, для S. japonicum – велика і мала рогата худоба, коні, свині, собаки, кішки, гризуни.

Проміжний хазяїн – прісноводні молюски Bulinus, Planorbis, Oncomelania та ін.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: S. haematobium – у венах малого таза, зокрема сечового міхура, S. mansoni – у венах брижі кишківника і гемороїдальних венах, S. japonicum – у верхніх венах брижі кишківника і ворітній вені.

Сечостатевий і кишковий шистосомози – антропонози, хоча шистосоми виявляють також у мавп і гризунів. Японський шистосомоз – природно-осередкове захворювання з широким колом хазяїнів.

Для відкладання яєць самка залишає самця і відкладає яйця в дрібних венулах близько до просвіту кишківника або сечового міхура. Всередині яйця знаходиться мірацидій, він продукує ферменти, що допомагають яйцю вийти у просвіт сечового міхура або кишківника. З сечею або фекаліями (залежно від виду шстосом) яйця потрапляють у воду, де мірацидій вивільняється і проникає в тіло проміжного хазяїна. У тілі молюска розвивається материнська і дочірня спороцисти, в яких утворюється велика кількість церкаріїв, всі однієї статі. На світлі церкарії залишають тіло молюска, активно плавають і проникають у тіло остаточного хазяїна при купанні, пранні білизни, роботі на зрошувальних полях.

Інвазійна стадія – церкарій. Церкарії перетворюються в личинки (шистосомули), що мігрують по лімфатичних і кровоносних судинах до місця своєї локалізації.

Патогенна дія: токсично-алергічна дія паразита на ранній стадії хвороби; розвиток запального процесу, а згодом розростання сполучної тканини і деформація стінок сечового міхура та кишківнику на пізніх стадіях хвороби внаслідок постійного травмування стінок органа.

Клініка. Прояв хвороби залежить від тривалості і ступеня інвазії, реактивності організму. Інкубаційний період складає 4-6 тижнів. У розвитку хвороби виділяють декілька стадій.

Стадія проникнення. На шкірі в місці проникнення церкаріїв виникає відчуття печії, свербіж, почервоніння, висипка, що зберігається 1-2 дні. Міграція шистосомул може супроводжуватися підвищенням температури, кашлем, болем у грудях. Тривалість цієї стадії – 2-3 тижні.

Стадія дозрівання. Шистосоми досягають місця локалізації. Характерна лихоманка з ознобом, біль у суглобах і головний біль, нудота, блювота, пронос, можливе збільшення селезінки. Тривалість цієї стадії – 8-10 тижнів.

У ці періоди симптоми шистосомозу однакові, незалежно від виду збудника. На пізніших стадіях хвороби клініка залежить від локалізації паразита.

Стадія розвиненої інвазії відповідає паразитуванню статевозрілих шистосом та інтенсивному відкладанню яєць. При сечостатевому шистосомозі спостерігаються болі і тяжкість у промежині та надлобковій ділянці. При кишковому й японському шистосомозах характерні біль у животі, чергування запору і проносів, у випорожненнях домішки крові і слизу. У цей період можливе гематогенне занесення яєць у центральну нервову систему. Стадія розвиненої інвазії продовжується 3-7 років.

Стадія пізньої інвазії й ускладнень. Виділення яєць зменшується або припиняється, переважають симптоми, пов’язані з прогресуючим фіброзом тканин.

Діагностика. Клінічна: грунтується на даних епідеміологічного анамнезу і відповідних симптомах хвороби.

Лабораторна: овоскопія осаду сечі (S. haematobium) або фекалій (S. mansoni, S. japonicum). При дослідженні на сечостатевий шистосомоз досліджують денну порцію сечі, давши пацієнту випити 250 мл води за 30 хв. до дослідження; внутрішньошкірна алергічна проба.

В ендемічних районах серологічні методи малоефективні, тому що практично все населення має визначений рівень антитіл.

Інструментальні методи доцільні на пізніх стадіях хвороби, коли інтенсивність виділення яєць невелика. Застосовують цистоскопію і ректоромано – скопію, рентгенівське дослідження (кальциновані яйця шистосом добре помітні у стінках органів).

Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: не купатися в заражених водоймах. Громадська: виявлення і лікуваннz хворих, охорона водойм від фекального забруднення, знищення молюсків.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Австралія тваринний та рослинний світ.
Ви зараз читаєте: Шистосоми – Тип Плоскі черви Plathelminthes