Системи заходів щодо підвищення деревної продуктивності лісових насаджень
Лісівництво
РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ
Лекція 5. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ДЕРЕВНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ
5.2 Системи заходів щодо підвищення деревної продуктивності лісових насаджень
До першорядних систем заходів щодо підвищення продуктивності лісів слід віднести пропозиції, викладені у публікаціях Артеменка, Тюкова, Ярмольської (1960), Георгіївського (1960), Мелехова (1962), Логгінова (1965) та інших вчених. Вони не дублюють, а доповнюють одна одну. Так, у першій із названих публікацій, акцент зроблений на
І. С. Мелехов пов’язав заходи щодо підвищення продуктивності
Пропозиції Б. Й. Логгінова в цілому стосуються України, до них належать: докорінне поліпшення лісорослинних умов осушенням перезволожених земель; захист лісів від хвороб та шкідників; покращання охорони лісів від пожеж; подальше вдосконалення агротехніки штучного лісопоновлення, підвищення рівня ведення лісового господарства в колгоспних лісах; раціональне використання лісосічного фонду, поглиблене використання лісосічних відходів.
Пізніше надходили й інші пропозиції, часто обгрунтовані вже накопиченим досвідом. Так, академік А. Б. Жуков ще у 1956 р. поділив заходи щодо підвищення продуктивності лісів на такі групи (доповідь в інституті лісу СРСР 24 грудня 1956 р.):
1. Ті, що підвищують продуктивність шляхом суттєвої зміни факторів середовища.
2. Направлені на більш повне використання деревостаном потенціальної родючості грунту.
3. Поліпшуючі якість існуючих лісостанів та прискорюючи процеси дозрівання лісу.
4. Направлені на усунення причин, що призводять до зниження продуктивності лісу.
5. Підвищують ступінь використання лісосічного фонду.
Пізніше А. Б. Жуков та А. С. Бузикін усю систему регулювання продуктивності лісів розглядали як складний комплекс взаємозв’язаних абіотичних та біотичних факторів, що характеризуються чотирма рівнями: кліматичним, едафічним, біоценотичним та фізіолого-біохімічним.
Кліматичний рівень – розповсюдження лісів та накопичення фітомаси у них залежить від величини радіаційного балансу земної поверхні, кількості опадів.
Едафічний рівень – живлення, водний, тепловий та повітряний режими.
Біоценотичний – міжвидові та внутрівидові взаємини у лісостанах, трофічні зв’язки. Цей рівень піддається регулюванню лісогосподарськими заходами – рубками, внесенням добрив тощо.
Фізіолого-біохімічний рівень включає у себе найважливіші життєві процеси: фотосинтез, транспірацію тощо. Кожен з вищих у даній ієрархії рівнів впливає на більш низький та служить для нього верхнім рівнем.
Проф. В. Г. Нєстєров вважав, що вирішення проблеми підвищення продуктивності лісів повинне базуватися на більш досконалих методах лісовирощування перш за все правильним просторовим розміщенням дерев залежно від лісорослинних умов та шляхом поліпшення цих умов відповідно до вимогливості деревних порід.
На підвищення деревної продукції, крім природних факторів, впливають організаційні, господарські та економічні умови ведення лісового господарства. З цієї точки зору склав систему заходів проф. М. М. Горшенін. Вона наведена у підручнику “Лісівництво” Свириденка, Швиденка (1995).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...