СЛОВОТВІР ДІЄСЛОВА



ДІЄСЛОВО

5. СЛОВОТВІР ДІЄСЛОВА

Дієслово характеризується найбагатшою серед інших частин мови словотвірною структурою, йому властива префіксація, суфіксація, використовуються інтерфікси, закінчення (флексії), у творення дієслівних форм втягується морфема (частка) – ся, практикується словоскладання, що виявляється або в повторі слова, або в структурному злитті слів – синонімів.

Така структурна різноманітність дієслівного словотвору пов’язана з функціональним варіюванням його семантики. Словотвір можна розглядати з кількох

поглядів:

З погляду морфемної структури слова;

З погляду використання певних морфем у процесах словотворення;

З погляду участі певного типу морфем у частковій модифікації дієслівної семантики;

З погляду виявлення засобів внесення емотивності в дієслівну семантику.

Морфемна структура дієслова. У кожному дієслові наявні корінь і одна чи декілька словотворчих або словозмінних морфем. Найпростіша дієслівна структура – корінь + 1 морфема: пек-ти, нес-ти, жи-ти; печ-у, нес-у, жив-у; пік-в (нульова словозмінна морфема), ніс-в, жи-в. Проте в кожній із цих форм наявна ще й третя морфема, а саме суфікс

основи. У наведених прикладах він або нульовий (пек-в-ти, нес-в-ти, жи-в-ти, жи-в-в) або ж злився з особовим закінченням (печ-у, нес-у, жив-у). Всього в українській мові нараховується 14 типів суфіксів основ, якщо брати до уваги семантичну неподільність основ теперішнього часу й інфінітива.

Кореневі морфеми дієслів можуть бути власне – дієслівними (жи-ти, пи-ти, ли-ти, кур-і-ти), відсубстантивними (актор-ува-ти, вівчар-юва-ти, груп-ува-ти, кухар-и-ти, звір – і-ти), відад’єктивними (біл-и-ти, брудн-и-ти, син-і-ти, темн-і-ти, блід-ну-ти, сліп-ну-ти, горд-ува-ти, слаб-ува-ти, актив-ізува-ти, конкрет-изува-ти), відчислівникові (дво-ї-ти, тро-ї-ти, восьмер-и-ти), відприслівникові (задк-ува-ти, дарм-ува-ти), вигукового походження (агов-ка-ти, ау-ка-ти, бе-ка-ти, кукурі-ка-ти).

Як видно з уже наведених раніше прикладів, суфікси основи можуть накладатися на інші словотворчі суфікси, як власні, так і запозичені. До природних українських належать – о-ну – (стук-ону-ти, грюк-ону-ти), – от-а і – от-і – (грюк-ота-ти – грюк-оті-ти), – к-а (ах-ка-ти, трах-ка-ти); цей ряд треба продовжити сполученнями суфіксів основ з іменниковими суфіксами – еге – і – ник-: безум-ств-о – безум-ствува-ти, вільнодум-ств-о – вільнодум-ствува-ти, па-кос-ник – пакос-нича-ти. Морфемосполука – нич – частіше виступає як окрема морфема, що поєднується з іменними твірними основами, які не мають у своєму складі суфікса – ник: дипломат – дипломатничати, дармоїд – дармоїдничати; інтимний – інтимничати, манірний – манірничати.

Окремо слід відзначити, що в неозначеній формі в позиції після суфікса основи виступає показник інфінітива – суфікс – ти/-ть: каз-а-ти, ход-и-ти, смі-я-ть-ся (форма розмовна). Виняток становлять атематичні дієслова бу-ти, дати, їс-ти, вісти, які не мають суфіксів основ, а тому в них суфікс – ти (варіанта – ть вони не мають) приєднується до кореня.

До запозичених морфем належать – із-/-из-, – ір-/-ир-, – іфік-/-ифик-; на них накладається тільки один суфікс основи: гібрид – гибрид-изува-ти, каталог – каталог-ізува-ти, колонія – колон-ізува-ти: соло – сол-ірува-ти, флексія – флект-ирува-ти, код – код-ифікува-ти, персона – персон-іфікува-ти. Вживання варіантів з початковими /і/ та /и/ регулюється “правилом дев’ятки”, тобто /и/ виступає після /д/, /г/, /з/, /с/, /ц/, /ж/, /ч/, /ш/, /р/, після решти приголосних – /і/.

У позиції перед коренем виступають префікси. Переважна більшість префіксів українського (якщо точніше – то спільнослов’янського) походження. Це в-(ві-)/у-(уві-) (в-ходити, ві-йти, уві-йти, у-бігти), ви – (ви-стрибнути, вирвати), від – (віді-)/од – (оді-) (від-кусити, віді-рвати, од-кусити, оді-рвати), до – (ді-) (до-бігти, ді-йти), за – (за-кричати, за-бігти), з – (із-, ізі-, зо-(іс-) (з-робити, із-ранити, зі-бгати, ізі-бгати, зо-тліти, с-хоси-ти, іс-трясти), на – (накрити, на-кричати, на-гребти), над-(наді-) (над-лити, надібрати), о-/об-(обі-) (о-горнути, об-горнути, об-ка-тати, обіпертися), пере – (перє-хреститися, пере-їхати), перед – (передплатити, перед-чути), під-(піді-) (під-нести, піді-перти), по – (пі-) (по-їхати, no-звати, пі-знати), пвпо – (попо-їхати, попо-біг-ти), при – (при-їхати, при-тулити, при-хилити), про – (про-чути, про-бігти), роз-(розі-) (роз-гнівити, розі-гнати). Більшість українських префіксів виступає в кількох варіантах, що зумовлено, в основному, потребами евфонії (милозвучності): перед однією приголосною кореня слід очікувати появи варіанта префікса на приголосну, перед двома приголосними або складом із /р/ виступає варіант з кінцевою голосною фонемою: відкусити, зробити, скосити, обкатати, піднести, розгнівити, але увійти, одірвати, зотліти, зібгати, обіперти, підіперти і т. д. У поезії поява варіанта префікса може бути зумовлена потребами ритмічної організації тексту, напр.: “Привіт вам, тундри і ліси у снах суворої краси, і вам, о лосі круторогі, що ісходили ті дороги” (Ю. Клен).

Значна частина дієслів як окремих лексичних одиниць утворюється префіксально-суфіксальним способом, тобто до твірної основи одночасно приєднуються префікс і суфікс. Зокрема, існують такі префіксально-суфіксальні моделі: в-/у – + Т. о. + – и – + – ти (удочерити, усиновити, увиразнити, уможливити), ви – + Т. о.+-и – + – ти (вивітрити, висвітлити, висловити, вивільнити, видовжити), о-+ Т. о. + – и – + – ти (обюрократити, олітературити, озвучити, одомашнити, отоварити, ототожнити), роз – + Т. о. + – и – + – ти (розм’якшити, розсекретити, розморозити). зне – +Т. о. + – и – + – ти (знебарвити, знекровити, знецінити), обез-+Т. о. + – і-+-ти (обезводіти/обезводніти, обезволіти, обезглуздіти, обезголосіти) та ін. Тут представлені моделі, які характерні для дієслів з іменними коренями. Варто звернути увагу на те, що частина їх утворюється з допомогою спарених префіксів зне – і обез-. Серед префіксально-суфіксальних утворень з дієслівними коренями спарені префікси не зустрічаються, якщо не брати до уваги повторюваний префікс попо -. Вони в основному служать для часткової модифікації дієслівної семантики і будуть розглянуті далі.

Активну участь у творенні дієслів бере постфікс – ся/-сь. У літературній мові він завжди виступає в крайній позиції після суфікса інфінітива – ти/-ть або після особових закінчень, суфіксів минулого часу, родових і числових закінчень, що виступають після суфіксів минулого часу, а також після суфіксів дієприслівників – учи і – ши: сміятися, сміюся, сміявся, сміялася, сміялися, сміявся б, сміялася б, сміялися б, сміючись, засміявшись; пектися, печеться, пікся, пеклася, пеклися, пеклися б, пекучись, пікшись. У текстах, в які вкраплюється західноукраїнська мовна практика, можливі випадки вживання афікса ся (і його варіанта сі) перед дієсловом. Напр.: ” – Пане злотий, – скрушно похитала головою учителька,- чи я вам маю відповісти, як то ся робить?” (Ю. Винничук); ” – Пхе! І то мають бути гроші! Як я ще візьму п’ятсот, то що сі зостане?” (Ю. Винничук) .

Крім дієслів, у яких постфікс – ся становить з коренем єдине структурно-семантичне ціле (сміятися, борюкатися, змагатися, посміхатися, пузиритися, жеребитися, лікуватися, бочитися, гоноритися, куматися, гордитися, пишатися, яснитися і под.), є ще багато дієслів, де постфікс виконує функцію нейтралізації перехідності (нервувати – нервуватися, робити – робитися, писати – писатися, носити – носитися і под.). Дієслова з нейтралізованою перехідністю нерідко передають ознаку пасивності (лист пишеться, дерево тешеться).

Нові лексеми – дієслова утворюються також префіксально-суфіксально-постфіксальним способом. Корені таких дієслів переважно прикметникового походження, суфікс основи – – и-: о-сміл-и-ти-ся, за-пізн-и-ти-ся, з-милосерд-и-ти-ся, У-самітн-и-ти-ся. Інтерфікси можна виявити у складних дієсловах між двома кореневими морфемами: вільн-о-думствувати, сам-о-регулюватися і под.

Активні й пасивні словотвірні засоби. Активність суфіксів основ визначається такими показниками: перше місце за частотою вживання в текстах посідає суфікс основи – и-, – і-у-; він входить обов’язковим компонентом у більшість префіксально-суфіксальних і префіксально-суфіксально-постфіксальних словотвірних моделей, таких, як: о – + К + – и – + – ти, обез – + К+-и-+-ти, зне – + К+ – и – + – ти, збез – + К+-и – + – ти, в-/у – + К+-и – + – ти, ви – + К + + – и-+-ти, з-/с – + К+-и – + – ти, по – + К+-и-+-ти, роз – + К+ + – и-+-ти, від + К+-и – + – ти, роз – + К+-и – + – ти – + – ся та ін. Суфікси дієслівних основ, особливо високочастотні,-

Це будівельний матеріал дієслівної форми. Префікси майже завжди є носіями додаткової семантичної ознаки. Вони її втрачають (або майже втрачають), коли виконують функцію показника доконаного виду. В інших випадках вони або сприяють народженню нового слова, лише дериваційно-пов’язаного з твірною основою (ді-стати<стати, добути<бути, відкрити<крити і под.), або ж частково модифікують семантику безпрефіксного дієслова, вказуючи напрям дії стосовно якогось об’єкта (ввійти, вийти, зайти, обійти підійти і т. д.), початок і кінець дії (зацвісти – відцвісти, зазвучати – відзвучати), вплив на об’єкт з метою його зміни (заасфальтувати, заносити обписати) і т. ін.

Часткова модифікація дієслівної семантики. За допомогою префіксів утворюються моделі, що поповнюють число т. зв. родів дії – одновидових дієслів з певним, цілком окресленим лексичним значенням (про це докладно розповідається в розділі “Роди дії”). Тут же йтиметься про двовидові дієслова з модифікованою семантикою. Усі вони утворюються від безпрефіксних дієслів з дієслівним коренем. Розгляньмо ті випадки, коли модифікація семантики пов’язана з інтенсивністю виявлення ознаки: вона або посилюється, або послаблюється.

До моделей, якими реалізується ефект посилення вияву динамічної ознаки, належать:

Дієслова з префіксом в-/у – і постфіксом – ся, що мають значення “глибше пізнати що-небудь, зосередити увагу на чомусь”: думати – вдуматися/вдумуватися, дивитися – вдивитися/вдивлятися, слухати – вслухатися/вслухатися, читати – вчитатися/вчитуватися. Напр.: “І вдивлявся Юхим у сині шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків” (Іван Ле); “Вслухайся – шелест сюди долітає” (П. Дорошко); “Федоренко жадібно вчитувався в кожне слово, заглиблювався в повість” (Я. Качура); “- Ага! Це – Івзі Семенівні! – вчитавшися в адресу, зрозумів нарешті парубійко” (А. Головко).

Дієслова з префіксом ви – і постфіксом – ся, якими підкреслюється повнота вияву дії, доведення її до повної вичерпності: говорити – виговоритися/виговорюватися, лежати – вилежатися/вилежуватися, плакати – виплакатися/ виплакуватися, спати – і виспатися/висипатися/ висиплятися і под. Напр.: “Ранок був тихий, але холодненький, так гарно було вилежуватись на м’якому сіні” (І. Нечуй-Левицький); “- Я тебе попрошу зараз поїхати додому, лягти і добре вилежатися” (В. Собко); “- Лягай раніше, висипляйся, бо завтра чи і вночі доведеться спати” (Панас Мирний); “- Ти, Василино, завтра не буди мене рано. Хоч раз на тиждень висплюся до ладу” (С. Васильченко).

Дієслова з префіксом від – і постфіксом – ся, що передають значення “прийти в нормальний стан після якогось процесу”: кашляти – відкашлятися/відкашлюватися, лежати – ідлежатися/відлежуватися, сидіти – відсидітися/відсиджуватися, спати – відіспатися/відсипатися/відсиплятися і под. Напр.: “Бабу Оришку знову кашель напав і, тяжко хропучи… вона почала одкашлюватись” (Панас Мирний); “Орест одкашлявся і взяв цигарку” (О. Досвітній); “Поки водолази відсипалися перед спуском у воду, обслуговуючий персонал готував костюми” (М. Трублаїні); “Нарешті можна було відіспатись за все” (О. Гончар).

Дієслова з префіксом до – і постфіксом – ся, що вказують на досягнення мети внаслідок виконання якоїсь дії: копати,- докопатися/докопуватися, рити – доритися/дориватися, шкрябати – дошкрябатися/дошкрябуватися, служити – дослужитися/дослужуватися, думати – додуматися/ додумуватися і под.: Напр.: “Хому цікавило все, до всього він докопувався” (О. Гончар); “Максимов розумів, що з дівчиною діється щось недобре… а докопатися зараз до правди не міг” (В. Собко); “І там доля не кинула – дослуживсь до чину” (Т. Шевченко).

Дієслова з префіксом з-/зі – і постфіксом – ся, що вказують на те, що певна група людей чи істот збирається з різних місць в одне: бігти – збігтися/збігатися, і летіти – злетітися/злітатися, їхати – з’їхатися/з’їжджатися, іти – зійтися/сходитися і под. Напр.: “То так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд” (М. Черемшина); “В селі знялася тривога. Проте, поки збігся народ, палії встигли втекти” (М. Руденко); “Мальовничості цій картині додавали ще зграї сизих голубів, що зліталися сюди з монастиря для купання” (І. Вільде); “Сотні метеликів злетілись сюди, тріпочучи крильцями” (О. Донченко).

Дієслова з префіксом з-/зі-, із-/с – і постфіксом – ся, що вказують на досягнення певної злагоди у виконанні якоїсь дії або ж на звичку виконувати певну дію: грати – зігратися/зігруватися/зіграватися, жити – зжитися/зживатися, працювати – спрацюватися/спрацьовуватися, співати – зіспіватися/ зспівуватися і под. Напр.: “Петро все глибше і глибше заривався у свою працю, зживався з своєю роботою” (Панас Мирний); “Старий боявся втратити свою погану нору; він тут ізжився” (У. Кравченко); “Багач з багачем знюхається і за три милі” (І. Вільде); “-А ти що робив минулого літа? Як готувався до бою?! З ченцями знюхався!” (З. Тулуб).

Дієслова з префіксом об – і постфіксом – ся, якими передається значення дії, доведеної в своєму вияві до небажаних наслідків: їсти – об’їстися/об’їдатися, жерти – обжертися/обжиратися, пити – обпитися/обпиватися і под.

Напр.: “Німці обжирались яблуками,:груша ми, …качками, індиками” (О. Довженко); “- Нічого йому не станеться…- меду обжерся, тепер болить живіт..,” (С. Васильченко) .

Дієслова з префіксом при – і постфіксом – ся, якими передається зосередженість на якійсь дії, на якомусь процесі: слухати – прислухатися/прислухатися]прислухувати – ся, нюхати “- принюхатися/принюхуватися, дивитися – придивитися/придивлятися і под. Напр.: “До вікон подалися селяни, придивляючись, як у далекому полі почала примхливо вививатись і підростати пожежа” (М. Стельмах); “Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице” (С. Васильченко).

Дієслова з префіксом роз – (розі-) і постфіксом – ся, що означають дії, рух яких спрямований в різні боки, або ж стани, внаслідок яких зростає певна маса: бігти – розбігтися/розбігатися, летіти – розлетітися / розлітатися, іти – розійтися/розходитися, лити – розлитися/розливатися, рости – розростися/розростатися і под. Напр.: “Гримнули постріли з “усіх боків. Розбігається черга” (О. Довженко) ; “Новаки сипнули врозтіч. Однак Хомі здалося, що вони розбіглися не досить прудко”(О. Гончар); “У Києві… розростаються нові квартали. Місто росте” (П. Загребельний); “З високої Замкової гори видко, як широко розрісся старий Львів!” (І. Цюпа).

Дієслова з префіксом в-/у – і постфіксом – ся, за допомогою яких передається значення усталення дії на тривалий час: сісти – усістися/усідатися, лягти – улягтися! улягатися, мостити – умоститися/умощуватися і под. Напр.: “- Скинь автомат, на час роботи дозволяю,- змилосердився подоляк, всідаючись зручніше в сідлі” (О. Гончар); “Перед вечором гарненько усілись вони на ганку, що виходив в невеличкий садок” (Панас Мирний).

Цілий ряд словотвірних моделей існують для того, щоб підкреслювати неповноту вияву динамічної ознаки. Сюди, зокрема, належать:

Дієслова з префіксом над – (наді-), за допомогою яких передається значення часткової поширеності дії на якийсь об’єкт: гризти – надгризти/надгризати, колоти – надколоти/надколювати, кусати – надкусити/надкушувати, рубати – надрубати/надрубувати і под. Напр.: “Дівчата брали по тістечку, намагаючись узяти найменше, надкушували його несміливо… і клали поштиво на тарілочку” (І. Вільде); “Вийняв інженер портсигар, дістав папіросу. Раз надкусив мундштучок, другий раз” (С. Журахович).

Дієслова з префіксом під-(піді-), які вказують на те, що дія відбувалася без належної інтенсивності або ж виконувалася недбало: читати – підчитати/підчитувати, будувати – підбудувати/підбудовувати, вечеряти – підвечеряти/підвечерювати, гострити – підгострити/підгострювати і под. Напр.: “Батько, не доївши свій куліш, Терпугом підгострює леміш” (П. Воронько); “Антон знайшов косу, підгострив її з кумом Семеном” (С. Чорнобривець).

Дієслова з префіксом під – (піді-), якими позначається дія, що супроводжує іншу, передавану безпрефіксним дієсловом: вити – підвити/підвивати, співати – підспівати! підспівувати, грати – підіграти/підігрувати, свистіти – підсвистіти/підсвистувати і под. Напр.: “Затенькала синичка. Станко задер голову й почав ловко підсвистувати” (П. Панч); “Шевченко заспівав пісню. Солдати спочатку слухали, потім почали непогано підспівувати” (З. Тулуб).

Засоби емоційності. На відміну від іменника, прикметника й прислівника, дієслово не володіє великим запасом морфем, що вносять у його семантику оцінну сему. Сюди слід віднести запозичений з іменних частин мови суфікс – оньк-, який виступає тільки в інфінітиві, розчленовуючи при цьому його суфікс: їс-т-оньк-и, спа-т-оньк-и, жи-т-оньк-и. Напр.: “За сонцем хмаронька пливе… І сонце спатоньки зове…” (Т. Шевченко); “І їстоньки – не їм, і питоньки-не п’ю…” (Л. Глібов); “Жити нам, житоньки треба” (М. Вороний).

На межі між інтенсивністю виявлення ознаки й емотивністю перебуває повторення однакових дієслівних форм типу будити – будити, терпіти – терпіти, ходити – ходити і под. З одного боку, редуплікація підкреслює тривалість дії, з іншого – передає певний настрій виконавця, здебільшого досаду з приводу даремної витрати часу або ледь стримуваної охоти кинути певне заняття і узятися до чогось іншого. Напр.: “Давай вона його будити: будила-будила – ніяк не добудиться” (укр. казка); “Молодший їде-їде, і захопила його ніч” (укр. казка); “Федько теж ліпить. Але раптом встане, подивиться-подивиться та й повалить усе чисто – і своє, і чуже” (В. Винниченко); “- Гріх плодиться на світі, як бур’ян на городі: поли, поли, а він росте та розкорінюється” (І. Нечуй-Левицький). Замість редуплікації можливе злиття в єдину лексичну одиницю слів – синонімів, напр.: “Все йде – минає… Як сумно-сумно” (М. Вороний); “І вже ридають – плачуть Андромахи по селах і містах” (Ю. Клен).

Інтенсивність дії, виконуваної з великою напругою, передає також протиставлення дієсловам недоконаного виду без заперечної частки спільнокореневих дієслів доконаного виду із заперечною часткою. Власне цей засіб варіювання дієслівної семантики перебуває вже поза межами словотвору, це вже сфера синтаксису, напр.: “Дід бив – не розбив, баба била – не розбила” (укр. казка). Проте за зразком цієї синтаксичної моделі виникають утворення іменникового типу, пор.: “Коли тут нагадали, що єсть один дід “їм – не наїмся” і один дід-“п’ю – не нап’юся” (укр. казка).

Очевидно, до сфери емотивного словотвору треба віднести сполучення дієслова доконаного виду у формі 3-ї особи однини чи множини із заперечною часткою, що передають стан захоплення чим-небудь, напр.: “Приходить дід І не нарадується. Повен двір худоби і птиці” (укр. казка); “Люди аж не отямляться з дива” (укр. казка).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Розподільний закон.
Ви зараз читаєте: СЛОВОТВІР ДІЄСЛОВА