СОЦІАЛІЗАЦІЯ



Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІАЛІЗАЦІЯ (від лат. socialis – сусп.) – процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

С. характеризується двома важливими моментами: засвоєнням соціального досвіду та його “перерозподілом” до рівня особистісних установок і орієнтацій. Визначальними в даному процесі стають активність індивіда і варіативність його поведінки, що пов’язане

з поширенням, ускладненням соціальних зв’язків і відносин та з певною спрямованістю його соціальної діяльності.

У процесі С. індивід набуває певної свободи у виборі тих чи інших цінностей відповідно до власних задатків і нахилів, а також завдяки регулятивному впливу середовища. Процес С. суто індивідуальний. Тому С. індивіда з необхідністю передбачає його індивідуалізацію, формування особистісних якостей. С. охоплює всі етапи життєвого шляху людини, протягом якого вона засвоює і використовує цінності культури. Кількісне накопичення засвоєних цінностей у певний період переходить у нову якість, що

виявляється у зміні структури та спрямованості особи. Кожний етап С. індивіда має свої особливості. Зміна вікових стадій супроводжується відповідними психол. механізмами засвоєння культури, спрямованістю індивідуальних нахилів та інтересів, сприйняттям та переробкою різноманітної інформації, що позначається на внутрішній структурі особи. У період ранньої соціалізації інституалізований вплив суспільства слабко виражений. Однак у міру становлення особи С. набуває досить жорсткого інституалізованого характеру.

Способів і засобів включення індивіда до системи соціальних зв’язків багато, і всі вони досить різні. Найбільшою сталістю в процесі С. відзначаються норми – вимоги, що встановлюються суспільством. Засвоєння численних соціальних норм, приписів, ролей здійснюється, як правило, через вироблення стереотипів, думок про ті чи інші властивості людей або явищ, що склалися на основі стандартизованих уявлень і очікувань. Втім стереотипи є не лише засобом та умовою С., а й її продуктом. Наслідки С. визначаються: системою форм культури суспільства, яку засвоює індивід у процесі діяльності; характером і спрямованістю засвоєння культури; способом спілкування індивідів у процесі залучення їх до культури суспільства.

Процес С. є істор. обумовленим, у результаті нього формуються не якісь абстрактні соціальні якості людини, а саме конкретно-істор. риси особистості, необхідні їй для життєдіяльності в конкретному суспільстві. Крім того, зміст, стадії, конкретні механізми соціалізації визначаються структурою цього суспільства і варіюють у різні істор. періоди.

Імовірнісний характер С. посилюється множинністю її ін-тів. Майже всі вони поліфункціональні. Тому нормативні вимоги, що висуваються до даних ін-тів, не завжди відповідають їхнім рольовим можливостям. Разом з тим відносна самостійність ін-тів, що не складаються в єдину ієрархічну систему, суттєво підвищує ступінь автономії індивіда, незалежності від кожного з них. Хоча координація зусиль останніх конче потрібна. Найважливішими ін-тами С. є сім’я, школа, товариство однолітків, ЗМК тощо.

Складний і багатогранний процес С. вивчається різними науками (психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, етнографією, педагогікою, філософією), кожна з яких досліджує різні його аспекти: соціо-культурний (соціалізація поколінь у конкретно-істор. умовах); біосоціогенетичний (соціалізація індивідів у певних соціально-екон. умовах); генетико-віковий (вікова соціалізація в умовах конкретного суспільства).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Робота електричного струму.
Ви зараз читаєте: СОЦІАЛІЗАЦІЯ