Головна ⇒ 📌Довідник з соціології ⇒ Соціальна зміна

Соціальна зміна

Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України

ЧАСТИНА ДРУГА.

ОСНОВНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ

Розділ 5.

КАТЕГОРІЇ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДИНАМІКИ

5.2. Соціальна зміна

Під терміном зміна прийнято розуміти найбільш загальну форму буття всіх матеріальних об’єктів і духовних явищ, яка пов’язана з частковим або певним перетворенням зовнішніх або внутрішніх форм організації об’єктів, їх місцеперебуванням в тій або іншій точці простору, в тому чи іншому інтервалі часу.

Якщо рух є зміна взагалі, то він притаманний всім об’єктам природи, бо немає таких об’єктів, які знаходилися б в абсолютному покої і не зазнавали будь-яких змін. Від простого механічного переміщення тіл в просторі до глибинних перетворень в структурі соціуми – таким є діапазон змін. Постійно і безперервно від мікрорівня до макрорівня відбуваються багаточисленні зміни.

Універсальність зміни стосовно суспільства проявляється в тому, що вона притаманна всім елементам соціальної структури і проявляється на всіх етапах розвитку суспільства. Стосовно поняття розвитку – основної категорії, яка відбиває

суть соціальної динаміки, поняття соціальна зміна є своєрідним смисловим різновидом, значення якого зростає, коти соціолог здійснює аналіз на мікрорівні, де і відбуваються чисельні види змін.

Проблема соціальної зміни була основною для соціології XIX ст. Інтерес до неї був викликаний:

– усвідомленням масштабу соціальних наслідків індустріалізації для європейських суспільств;

– розумінням значення фундаментальної відмінності між європейськими індустріальними і так званими “примітивнішими суспільствами”. Отже, теорія соціальної зміни була направлена на вивчення природи капіталістичного або індустріального суспільства за баченою відсутністю такого розвитку в суспільствах, які стали частиною європейських колоніальних імперій. Така теорія зв’язана з питаннями розвитку довготривалого і великомасштабного або макророзвитком.

Соціологічні підходи до зміни, в особливості ті, що характерні для XIX ст., можуть бути розділені на теорії соціальної еволюції і теорії революції. В першому випадку передбачається, що соціальна зміна включає основні стадії розвитку, такі як “військове або індустріальне суспільство”, через які суспільство прогресує від простих сільських аграрних форм до більш складних і диференційованих індустріально-міських форм. Такого роду теорії розвивались О. Коптом, Г. Спенсером і Е. Дюркгеймом. Підхід до аналізу соціальної зміни в межах функціоналізму в деякій мірі залишається залежним від еволюційного погляду, оскільки за таким підходом зміна розглядається як адаптація соціальної системи до оточуючого середовища через процеси диференціації свідомості індивіда і збільшення структурної складності. Теорії революційної соціальної зміни, зокрема засновані на ідеях К. Маркса, підкреслюють значення класового конфлікту, політичної боротьби і стратегії імперіалізму як основних механізмів фундаментальних структурних змін.

Основною відмінністю у підходах до соціальної зміни залишається відмінність між теоріями еволюційними і революційними. Однак ці підходи можна класифікувати інакше, а саме:

– виходячи з рівня аналізу (“макро” або “мікро”);

– на основі аналізованих факторів, що викликають зміни (ці фактори можуть бути внутрішніми або зовнішніми стосовно до конкретного соціуму, інституту або соціальної групи);

– з точки зору причини соціальної зміни (демографічний тиск, класовий конфлікт, зміни у способі виробництва, технологічна інновація або розвиток нових систем ідей і переконань);

– на основі рушійних сил зміни (новаторські інтелектуальні еліти, девіанти, робітничий клас);

– з точки зору характеру соціальної зміни (поступове розповсюдження нових цінностей і інститутів або повна руйнація існуючої соціальної системи).

Хоча проблема довготривалої структурної зміни все ще розглядається сучасною соціальною наукою, більшість соціологів вважає, що загальна теорія не може бути достатньо визначеною для того, щоб сприяти повноцінному аналізу історичної зміни. Соціологія XX ст. тяжіє до середнього рівня теорії, яка пояснює розвиток окремих інститутів, соціальних груп, культурних одиниць або окремих ідей і переконань, а не трансформацію суспільств в цілому.

Проблема соціальних змін актуальна для будь-якого суспільства, а тим більше для нашого, де вони набирають все більш динамічного універсального характеру. Враховуючи загальне філософське положення про всезагальний зв’язок і взаємодію об’єктів природи і суспільства, а також діалектику внутрішніх і зовнішніх зв’язків, можна припустити, що зміни також взаємодіють одна з одною. Щодо суспільства, то в ньому діють не локальні, а постійно діючі ланцюги змін, які і готують якісні перетворення в суспільстві і стимулюють його розвиток.

В соціології прийнято виділяти такі типи соціальних змін, що впливають на соціальний розвиток:

– природні зміни (або зміни в природі), що відіграють неабияку роль в суспільному розвитку;

– демографічні зміни, які можуть мати приватний, локальний, глобальний характер і суттєво впливати на природу і соціальне середовище;

– зміни, що відбуваються у виробничій сфері (від примітивного до індустріального і постіндустріального суспільства), які слугують суспільному прогресу;

– зміни, що відбуваються в системі управління (від елементарних форм в сім’ї, до сучасних державних і міжнародних структур);

– зміни в соціальній організації (вдосконалюються традиційні зв’язки, виникають, завдяки інформації і комунікації, нові зв’язки, нові організації;

– зміни в межах соціальної структури (зміни в сім’ї, етнічних, соціально-класових, політичних і т. д. системах);

– зміни, які відбуваються в Духовній сфері соціального об’єкта.

Отже, зміни пронизують всю структуру суспільства, всі його рівні і слугують передумовою соціального розвитку.

Важливий вплив на соціальні, соціокультурні зміни здійснюють наукові відкриття та винаходи, або їх симбіоз – “інновація”. Відкриття завжди додає щось нове до культури, додає нову рису в запаси знань. Проте відкриття перетворюється у фактор соціальної зміни лише тоді, коли воно може бути використано, коли воно стало частиною суспільства або людських відносин. Так, наприклад, відкриття фізіологів і психологів, яке полягає в тому, що чоловіки і жінки мають одинакові інтелектуальні здібності, не змусило більшість чоловіків змінити свої установки стосовно статусу жінок, але зробило можливим відмовитись від патріархальних відносин XIX ст. і знизило ступінь чоловічого детермінування в суспільстві. Жінки наприкінці XX ст. стають прем’єрами, президентами, міністрами, членами парламенту і це більше нікого не дивує, стає звичним.

Найчастіше соціальні зміни в суспільствах розвиваються через дифузію – розповсюдження культурних рис і зразків від групи до групи та їх впровадження. Дифузії діють як всередині суспільств, так і між ними. Методи наукового управління, розроблені американською школою Ф. Тейлора (1856 – 1915 рр.), були впроваджені в інших суспільствах. Дифузія посилюється, коли нові контакти між суспільствами розширюються і навпаки, коли контакти зменшуються, вона послаблюється.

Практично всі соціальні зміни (наприклад, нові закони) завжди повинні долати опір специфічних установок і цінностей, опір деяких соціальних груп, впроваджуватись через владні структури і нерідко через жорсткий примус.

В прийнятті соціальних змін важливу роль відіграє їх сумісність з існуючою культурою. Коли соціальна інновація вступає в конфлікт з існуючою культурою, то можливі декілька наслідків:

– інновація просто відкидається суспільством або соціальною групою;

– інновація приймається разом з конфліктними рисами, але ці риси час від часу викликають протест, що робить її прийняття нестійким;

– інновація приймається, і закладені в ній конфлікти з існуючою культурою є прихованими і важко усвідомлюються, що викликає загальну напругу в суспільстві, не направлену на дану інновацію. Наприклад, впровадження телебачення знаходиться в конфлікті з книгою, театром, традиційною культурою спілкування. Не усвідомлюючи цього, ми просто лаємо цей “проклятий ящик”, який віднімає весь наш вільний час.

Якщо ж говорити про соціальний ефект інновацій, то немає соціальних змін, які б проходили б непомітно для існуючої культури. Більшість з них створює ефект набагато сильніший, ніж очікують руйнуючі сили, або створює нові культурні зразки, нові види соціальних відносин. Багато технічних нововведень, як наприклад, радіо, телебачення, автомобіль, комп’ютер, породили цілі культури.

Тема соціальних ефектів інновацій набирає в наш час особливу актуальність. Сучасне суспільство, будучи гранично динамічним утворенням, покликано реагувати на інновації, приймати і засвоювати їх в соціальній, культурній та інших галузях людської діяльності.