СОЦІОЛОГІЯ МЕДИЦИНИ



Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ МЕДИЦИНИ – галузева соціол. дисципліна, що вивчає взаємозв’язок здоров’я і соціальних аспектів життєдіяльності людей, а самих людей (пацієнтів) – у єдності біол. і соціальних характеристик. С. м, формується на стику соціології, медицини і соціальної психології, що обумовлює широкий спектр питань і проблем, які вона вивчає. Аналіз соціол. досліджень, проведених у галузі медицини і охорони здоров’я, епідеміології, проблем підготовки, умов праці і побуту мед. працівників,

дав змогу виявити основні напрями застосування соціол. методу в дослідженнях організації охорони здоров’я, фахової підготовки, умов праці і побуту мед. працівників, певних проблем епідеміології.

Можна виділити два головних шляхи розвитку С. м. Перший визначається потребами мед. науки у використанні спеціальних соціол. теорій і методів для багатостороннього і плідного аналізу виникнення, перебігу і профілактики різноманітних захворювань.

Упродовж останніх десятиліть у структурі захворюваності населення більшості промислово розвинутих країн перше місце належить серцево-судинним захворюванням, при

перебігу яких значну роль відіграють соціальні та психол. фактори. Не випадково практично в усіх мед. дослідженнях (не тільки гігієнічних, а й клінічних) разом з аналізом біол. засад генезису та етнології захворювання дедалі більше уваги приділяється визначенню й вивченню соціальних факторів ризику захворюваності – соціальних умов життєдіяльності та індивідуальних особливостей способу життя.

При цьому виникає складне завдання кваліфікації соціальних показників і побудови відповідних індексів для кількісного порівняння різних біол. і соціальних факторів ризику. Його вирішення потребує поглиблення соціол. знань учених – медиків або, що продуктивніше, залучення до медико-бюл. досліджень соціологів – фахівців.

Окрім аналізу заг. рівня стану здоров’я людей С. м. вивчає регіональні особливості захворюваності. Як фактори, що обумовлюють ці особливості, беруться природні умови, промислово-екон. показники розвитку регіону, особливості способу життя, що склалися.

Соціол. дослідження дають змогу визначити оптимальні форми керування мед. колективом, рівень надання населенню мед. допомоги, наук, обгрунтування планування охорони здоров’я. С. м. вивчає низку соціально-психол. проблем: вплив самотності на особливості спілкування між людьми (зокрема між членами сім’ї), на фіз. і психічний стан здоров’я; вплив взаємовідносин між лікарем і пацієнтом на якість діагностики і лікування тощо.

Соціол. дослідження проблеми організації охорони здоров’я проводяться переважно у таких напрямах: вивчення ставлення пацієнтів до лікування, до стану і якості різних видів мед. допомоги, обсягу і характеру мед. послуг, що надаються; сусп. оцінка діяльності нових організаційних форм і методів роботи. Критерієм цієї оцінки більшість соціологів вважають показник вдоволеності, вимірюваний відсотковим розподілом опитуваних осіб за ступенем вдоволеності або в умовних одиницях міри вдоволеності, потреби. В дослідженнях останніх років введено показник середньої кількості невдоволених на одного опитуваного. Цей показник найбільш зручний у користуванні, бо охоплює всі оціночні показники діяльності установи. Вдоволеність мед. допомогою вивчається, як правило, за окремими її видами: амбулаторно-поліклінічна, стаціонарна, швидка мед., акушерсько-гінекологічна тощо; видними установ охорони здоров’я, за окремими контингентами населення. Серед соціол. методів переважає анкетування та інтерв’ю.

Найбільш поширеним напрямом використання соціол. методу в епідеміології є виявлення груп ризику виникнення окремих захворювань. Вивчення поширеності чинників ризику виникнення інфекційних захворювань, обумовлених способом життя різних соціальних прошарків населення – інший основний напрям соціол, досліджень в епідеміології. Широко відображені питання впливу спадкових факторів на поширення різних захворювань, що вивчаються із застосуванням соціол. методів.

Соціол. дослідження праці мед. працівників показали, що ними значна увага приділялась інформованості населення про досягнення мед. науки, питанням навчання мед. кадрів, оцінці процесів підготовки спеціалістів, вивченню міри задоволеності працею, особливостям трудової діяльності. Актуальність досліджень соціально-психол. проблем мед. праці в умовах переходу до ринку і соціально-екон. перебудови суспільства дуже важлива. Гостро постають питання взаємовідносин в мед, колективах, їх інноваційної сприйнятливості, формування відповідальності за виконання посадових обов’язків і досягнення необхідного рівня професіоналізму в умовах переходу до страхової та платної медицини.

Другий шлях розвитку С. м. здійснюється в межах соціол. досліджень. Його спрямованість визначається необхідністю додання до аналізу соціальних процесів і явищ показників і факторів стану здоров’я людей. Вивчення способу життя, умов праці і відпочинку, ціннісних орієнтацій, інтересів і потреб, соціальної адаптації і багатьох інших соціальних проблем не може бути повноцінне без урахування такого чинника, як стан здоров’я. Головне завдання С. м. у цій галузі – розробка адекватних показників стану здоров’я як окремої людини, так і населення в цілому.

С. м. як нова галузь науки, що розвивається, дає змогу проводити комплексні дослідження системи “соціальне середовище – людина” з повноцінним урахуванням соціальних і біол. факторів, які взаємодіють між собою.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Грецька колонізація.
Ви зараз читаєте: СОЦІОЛОГІЯ МЕДИЦИНИ