СОЦІУМ СІЛЬСЬКИЙ



Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІУМ СІЛЬСЬКИЙ – тип соціальності, що існує як стійка спільнота людей, зумовлена природними умовами організації її життя, сільським способом поселення та діяльності. Істор. складається на грунті патріархальної землеробської общини у процесі розвитку землеробства, скотарства, рибальства, мисливства, збиральництва та ін. способів господарської діяльності. Функціонує на основі органічної єдності людини з природою та регулюється особливостями тієї чи іншої природно-кліматичної зони. У

цьому відношенні він є протилежністю соціуму міському (див.).

Характеризується безпосередністю контактів селян, пріоритетністю неформальних відносин перед формальними, генетичною причетністю до заг. долі общини, громади, роду, племені. Усі члени сільської спільноти знають один одного ще з діда – прадіда, а тому пов’язані між собою мораллю відвертості як у дружбі, так і у ворогуванні й горі. Природна циклічність сільського життя, однакова залежність усіх від кліматичних умов існування, спільність потреб у веденні домашнього господарства та організації с.-г. в-ва породжують особливий соціальний тип селянина,

котрий є носієм величезного потенціалу душевної щирості – найсуттєвішої психоморальної риси С. с.

Органічна укоріненість представників С. с. у сільське буття, натуральний спосіб природокористування формують у них традиціоналіст, етику здорового глузду, особливу психологію господаря – годувальника, котрий дбає не тільки про збереження власної сім’ї, а й про державу і суспільство. Саме на сільській етиці, психології, моралі, звичаях, побуті зростають еталони нац. культури. Епоха індустріалізації жорстоко розпорядилась з С. с., вимотавши з нього як інтелектуальні, так і матеріально-техн. ресурси, котрі зосередились у містах. Взаємодія з містом (міським соціумом), яке завжди було у суперечності до села і селянина, стала для С. с. проблемою виживання: природний консерватизм (традиціоналізм) сільських жителів зіткнувся з непомірною масовою експансією штучності відносин спілкування міських мешканців.

С. с. існує в полоні давньої суперечності між традиційним, консервативним, і новим, прогресивним. Серед проблем його нинішнього існування слід назвати такі: конфронтація цінностей (колективістських та індивідуалістських) у зв’язку із впровадженням ін-ту приватної власності на землю, фермерського (підприємницького) господарства; доля сільської терит. громади у світлі нинішніх руйнівних реформ в агропромисловому комплексі України; виявлення оптимального варіанта соціальної інфраструктури для сільських поселень (села, хутора), оптимізація сфери дозвілля та відпочинку сільських жителів; створення спеціальних ін-тів, що контролюють дотримання екол. вимог у природокористуванні виробниками с.-г. продукції.

Соціол. наука пропонує для вирішення названих проблем реорганізацію стихійно сформованого С. с. шляхом впровадження у сільське життя оптимальних структур розселення населення, створення нового типу поселень сільських жителів, які забезпечували б більш повне задоволення їх життєвих потреб, утворення цілісних індустріально-аграрних комплексів з широкими можливостями вибору зайнятості. Поняття С. с. є однією з фундаментальних категорій соціології села, яку застосовують для вивчення особливого типу спільноти, розробки й обгрунтування поселенських моделей села, а також для створення методології і методики соціального планування його трудової, побутової та культурної інфраструктури.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Слова із суфіксами.
Ви зараз читаєте: СОЦІУМ СІЛЬСЬКИЙ