СОРГО – ЯРІ ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ


ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ

1.3. ЯРІ ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ

1.3.6. СОРГО

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Сорго належить до високоврожайних культур. Його широко використовують як зернову і кормову культуру. Цукрові сорти сорго, стебла яких містять понад 10% цукру, є цінною сировиною для виготовлення патоки, цукрових сиропів, спирту тощо. У Південній Африці та Азії трапляється багато диких форм сорго, подібних до поширених у культурі.

Світова посівна площа сорго становить 60 млн га. На великих площах вирощують його в Індії, Китаї та США. В Україні посіви його розміщені

у Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Одеській і Донецькій областях. Вирощують його в Середній Азії, Північному Кавказі, на Поволжі.

Зелена маса і сіно сорго – цінний корм для молодняку і молочних корів. Сорго має вищу врожайність зерна, ніж у ячменю. Воно є цінною силосною культурою. За поживними якостями силос із сорго не поступається кукурудзяному. Так, 100 кг зерна сорго відповідає 118,8 кормової одиниці, зеленої маси – 23,5 і силосу – 22 кормовим одиницям.

Однак у молодих рослинах і отаві сорго може накопичуватися ціанідна кислота, вміст якої понад 0,1% токсичний для тварин.

Сорго висівають у сумішках із зернобобовими (соєю, викою, чиною, бобами), кукурудзою.

Як просапна культура сорго є добрим попередником для інших культур. Вирощують його також у кулісних парах для снігозатримання. Віничні сорти сорго використовують для виготовлення віників.

За високої агротехніки врожайність зерна сорго становить 45-50 ц/га і більше, зеленої маси у посушливих районах – 250-400, а на зрошуваних землях – понад 1000 ц/га. У посушливих районах України врожайність силосної маси сорго значно вища, ніж інших кормових культур, зокрема кукурудзи.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Рід сорго (Sorghum Pers.) об’єднує багато видів, різновидів одно – і багаторічних сортів. Дикоросле сорго (S. halepense) поширене як багаторічний бур’ян у Середній Азії і Закавказзі.

Коренева система сорго мичкувата, сильнорозвинена, проникає в грунт на 150-200 см. На рослинах утворюються повітряні корені. Завдяки доброму розвитку кореневої системи сорго росте на різних типах грунтів, наприклад на солонцях.

Стебло сорго тонше, ніж у кукурудзи. Залежно від сорту та умов вирощування висота його буває від 1 до 3 м. У тропічних районах висота рослин досягає 6-7 м. Стебло заповнене серцевиною, кущиться, утворюючи до 5-6 гілок. Листки широкі (на одній рослині їх буває від 10 до 50), вкриті восковим нальотом. Суцвіття – волоть. Сорго – перехреснозапильна рослина, проте в посушливих районах можливе і самозапилення.

Зерно сорго плівчасте або голе, округлої, яйцеподібної чи видовженої форми, різного кольору – біле, жовте, червоне, буре. Маса 1000 зерен 25-40 г і більше.

Групи і сорти сорго. Залежно від господарського використання сортів в Україні розрізняють три групи сорго: зернове, цукрове і віничне.

Рослини зернового сорго слабко кущаться, досить низькорослі. Волоть стиснута, коротка, зерно голе, добре шеретується. До цієї групи належать такі сорти, вирощувані в Україні.

Кримбел – урожайний, середньостиглий, стійкий проти вилягання, обсипання, посухи. Зерно овально-кругле, біле, добре вимолочується. Районований у степовій зоні.

Кримдар 10 – високоврожайний, середньостиглий, стійких проти вилягання й обсипання. Зерно округло-овальної форми. Урожайність зерна досягає 80-90 ц/га. Районований у степовій зоні.

Кубанське червоне 1677-урожайний, середньостиглий, стійкий проти вилягання. Зерно жовтувато-червоне, добре вимолочується. Середня врожайність зерна від 39,7 до 50,8 ц/га. Районований у степовій зоні.

Сорго цукрове вирощують на зелений корм, силос, а також для добування патоки зі стебел. Стебло його високе й соковите навіть у стиглому стані. Волоть цукрового сорго розлога, зерно плівчасте, важко шеретується. До цієї групи належать такі сорти і гібриди:

Зерноградське 3 – середньопізній, посухостійкий, стійкий проти вилягання. Стебла мають висоту до 210 см, соковиті. Вміст цукру в стеблах 16-18%. Районований у степовій зоні.

Силосне 3 – високоврожайний, дуже поширений у південних областях, а також у лісостеповій зоні.

З інших сортів сорго на силос в Одеській, Полтавській, Черкаській і Чернівецькій областях вирощують Одеське раннє. У деяких лісостепових і південних областях поширені сорти Кубанський янтар, Кубань 1. Кормове 35, Кормовий 5. Одеський 220, Ювілейне.

Сорго віничне вирощують переважно для виготовлення віників, щіток. Волоть його довга (40-80 см), без стрижня або з укороченим стрижнем. Зерно плівчасте, важко шеретується. Врожайність віничного сорго становить 10-12 ц/га. До цієї групи належать сорти: Віничне 623, Віничне раннє, Донське 35, Вавіген 100, Українське 20 та ін.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Сорго – теплолюбна і посухостійка культура. Добре переносить не тільки грунтову, а й повітряну посуху та суховії. Насіння сорго починає проростати за температури 10-12 °С, оптимальна температура розвитку – 32-35 °С. Молоді рослини його пошкоджуються навіть короткочасними незначними приморозками. Сорго – рослина короткого світлового дня. Воно більш посухостійке, ніж кукурудза. Транспіраційний коефіцієнт 150- – 200. Хоча сорго і посухостійка рослина, однак в умовах зрошування врожайність його значно підвищується.

У дослідах, проведених в Інституті зрошуваного землеробства УААН у степових районах, врожайність зерна гібридів сорго в умовах поливу з поливною нормою 2800 м3/га становила 100-200 ц/га.

Сорго маловибагливе до родючості грунту. Врожайність його на піщаних і засолених грунтах у посушливих районах та на легких чорноземах і важких глинистих грунтах значно вища, ніж інших кормових культур.

Технологія вирощування. Місце у сівозміні. Сорго на початку вегетації росте повільно і пригнічується бур’янами. Тому кращими попередниками для нього є просапні культури, кукурудза, зернобобові, а також озимі, які висівали по чистих парах. Сорго є добрим попередником для ярих зернових, а на півдні України після ранньостиглих його сортів висівають також і озиму пшеницю.

ОБРОБІТОК ГРУНТУ під сорго складається з лущення стерні слідом за збиранням попередньої культури та наступної глибокої зяблевої оранки (25-30 см). Ранньою весною проводять боронування в один-два сліди і наступні дві культивації з одночасним боронуванням. Перед сівбою роблять культивацію на глибину 4-6 см з наступним коткуванням.

Сорго добре реагує на внесення мінеральних добрив під основний обробіток грунту, під час сівби і для підживлення. Перед сівбою вносять повне мінеральне добриво з розрахунку 30-50 кг/га діючої речовини.

Перед сівбою насіння сорго сортують, застосовують повітряно-теплове обігрівання і протруюють вітаваксом (200 г на 1 ц). Сіють сорго тоді, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 12 °С. Якщо посіви використовують на зелений корм, сорго часто висівають у 2-3 строки. Щоб підвищити кормову цінність силосу і зеленого корму, сорго висівають у сумішках із соєю або чиною.

Сорго на зелений корм і сіно висівають переважно суцільним рядковим способом за норми висіву 25-30 кг/га, а на зерно – широкорядним з міжряддями 45-50 см і нормою висіву 12-15 кг/га.

Сорго на зерно і силос сіють також пунктирним способом з міжряддями 60-70, а в посушливих районах – 90 см. Оптимальна відстань між рослинами у рядках 15-20 см. Густота рослин без зрошення повинна бути 60-70 тис., а при зрошенні – 150-180 тис. /га.

На важких грунтах сорго висівають на глибину 3-5, а на легких грунтах у посушливих районах – 6-7 см. Щоб прискорити появу сходів, після сівби поле коткують кільчастими котками.

Як уже зазначалося, на початку вегетації сорго росте повільно, тому за посівами його треба старанно доглядати. Грунтову кірку і бур’яни знищують боронуванням упоперек напряму рядків легкими боронами. На широкорядних посівах проводять 3-4 міжрядних обробітки, а загущені посіви при вирощуванні сорго на зерно проріджують після того, як на рослинах утворяться три листочки. Відстань між рослинами у рядках залежить від сорту і району вирощування. Для боротьби з бур’янами застосовують гербіциди групи 2,4-Д, а по вегетуючих бур’янах навесні за два тижні до сівби вносять раундап (36% в. p., 2-5 л/га), у фазі 3-6 листочків – агротокс (50% в. p., 0,7-1,7 л/га).

Щоб підвищити цукристість стебел сорго, на рослинах у період молочної стиглості зерна обривають волоті. Однак при цьому зменшується врожайність зерна.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Сорго на зерно збирають прямим комбайнуванням у період повної стиглості. Цукрове сорго збирають на низькому зрізі наприкінці воскової стиглості. На сіно і зелений корм перше скошування проводять до викидання волотей при зрізі не нижче 10 см, щоб забезпечити краще відростання отави. На силос сорго збирають силосними комбайнами у фазі молочно-воскової стиглості зерна, а на сінаж та зелений корм – перед викиданням волотей. Не рекомендується випасати худобу на отаві сорго, яка може містити значну кількість ціанідної кислоти. Із старінням отави вміст ціанідної кислоти у ній зменшується, а цукрів – збільшується. Сполуки ціанідної кислоти розкладаються також під час сушіння отави. Тому отаву рекомендується згодовувати у вигляді сінажу або сіна. Волоті віничного сорго зрізують вручну на початку воскової стиглості зерна, а стебла збирають машинами.

Обмолочене зерно сорго очищають, підсушують до вологості 14% і зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях.



1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мис мерчісон.
Ви зараз читаєте: СОРГО – ЯРІ ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ