Спадкоємність і деконструкція як складові суспільної стабільності й поступу

Філософія світ людини

Комунікативна природа людського буття

Спадкоємність і деконструкція як складові суспільної стабільності й поступу
Комунікативні відношення мають як синхронний (одночасовий), так і діахронний (різночасовий) виміри. Комунікативність відчутно впливає на сучасне світосприймання і світорозуміння через спадкоємність поколінь.
Це питання набуло особливої гостроти у наш час, час кардинальних, загально-цивілізаційних зрушень. Антропокультурна сфера перебуває у стані постійної кризи – кризи розуму і вихідних

онтологічних засад людського існування. З цим пов’язане відчуття втрати зв’язку часів, порушення темпоральної органічності людського буття, чим спричинено ущербність культурного наслідування, девальвацію традиції.
Але без зв’язку поколінь, без критичного засвоєння нащадками досвіду попередників неможливе нормальне життя будь-якої спільноти, як неможлива особиста самореалізація і творча життєдіяльність кожної особистості. Зв’язок поколінь, якщо його розглядати з позицій некласичної (передусім критичної та самокритичної) раціональності, можна характеризувати як поєднання, урівноваження
спадкоємності та деструкції.
Під деструкцією розуміємо принципово критичну настановленість стосовно того, що сприймається й аналізується, тобто тих чи інших реалій культури. Без деструкції неможливий подальший поступ. Адже нове смислоутворення завжди засноване на частковому запереченні зробленого попередниками.
Водночас нове смислоутворення завжди пов’язане з переосмисленням. Через це більш вдалим для характеристики співвідношення спадкоємності й деструкції видається термін “деконструкція”. Ним позначається особлива стратегія щодо надбань інших (у данім разі – попередніх) культур. Така стратегія передбачає як їхню деструкцію, так і відтворення у трансформованому, критично осмисленому вигляді, тобто реконструкцію.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Спадкоємність і деконструкція як складові суспільної стабільності й поступу