Сполучники сурядності і підрядності – Сполучник
Службові частини мови
Сполучник
Сполучники сурядності і підрядності
За характером синтаксичних зв’язків між членами речення розрізняють сполучники сурядності і сполучники підрядності.
Сполучники сурядності виявляють зв’язки синтаксично рівноправних членів речення і з’єднують однорідні члени, частини складносурядного речення.
За значенням сполучники сурядності поділяються на:
– єднальні (і, й, та (в значенні і), також);
– протиставні (а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак);
– розділові
Одиничний сполучник і, який об’єднує однорідні члени і не вимагає перед собою коми, слід відрізняти від сполучника і, що об’єднує частини складносурядного речення та вимагає коми. Порівняйте:
Він потрапляє в інший світ, в якому дійсність і казка, буття і марення переплелись в єдиний клубок (І. Цюпа). – Сполучники і поєднують два ряди однорідних членів, перед ними коми немає.
Відкрилися захмарені гори, і блакитне повітря струмувало перед зеленими вершинами, текло в долини разом з промінням сонця (І. Цюпа). – Сполучник і об’єднує частини складносурядного речення,
Виняток складають ті випадки, коли в складному реченні зі сполучниками і (й), та (в значенні і) є спільне повнозначне слово або спільне головне чи підрядне речення, і кома перед сполучником не ставиться:
На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський).
Сполучники підрядності служать для виявлення характеру залежності підрядного речення від головного та встановлення смислових зв’язків між ними.
Сполучники підрядності поділяються на кілька груп:
– причинні (тому що, тим що, бо, через те що, у зв’язку з тим що);
– мети (щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб);
– наслідку (так що);
– умовні (якщо, як, коли б);
– допустові (хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай);
– порівняльні (мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, як, що);
– часові (щойно, як тільки, ледве, скоро, в міру того як, після того як, з того часу як, поки).
Деякі сполучники – багатозначні, наприклад: коли, щоб.
Окремі сполучники можуть уживатися і при сурядному, і при підрядному зв’язку:
Хоч мороз і припікає, але дітворі весело. – Підрядний зв’язок.
А добра всякого – хоч скотини, хоч поля – чимало (Г. Квітка – Основ’яненко). – Сурядний зв’язок.
У ролі сполучників підрядності в складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова. Це сполучники, що перейшли із займенників (який, чий, котрі, стільки); із займенників із прийменниками (від чого, від того, за що, за те, через те, через це, через що); із займенників із частками (хто не, хто б не, що не, що б не, який не, який би не, скільки не, скільки б не); із прислівників (де, куди, звідки, як);з прислівників із частками (де не, де б не, куди не, куди б не, звідки не, якби не).
Сполучні слова, на відміну від сполучників, відповідають на питання, виступають у ролі основних та другорядних членів речення і разом з тим виконують функцію сполучників.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...