СПОНТАННІСТЬ



Соціологія короткий енциклопедичний словник

СПОНТАННІСТЬ – істотна характеристика соціальних процесів, явищ з боку їх об’єктивної природи – наявність у них внутрішньо самочинних, довільних, принципово незапланованих варіантів, способів і механізмів нагромадження та протікання змін. Спонтанні явища і процеси, хоча й відбуваються за свідомої діяльності людей, усе ж виникають поза їх волею, намірами і очікуваннями, не збігаються з ними (або необов’язково збігаються) і найчастіше призводять до непередбачуваних (незапрограмованих)

наслідків, Спонтанні явища і процеси в людському суспільстві взаємодіють або межують із свідомо керованими, планомірно здійснюваними процесами, що по-різному позначається на їх перебігу і наслідках: в одних ситуаціях такої взаємодії можуть перевершувати спонтанні чинники – і тоді процеси, що свідомо управляються, виходять з-під влади людей, ідуть усупереч їх волі і намірам, примушуючи їх активних суб’єктів або поступитися своїм намірам, вносити в них певні корективи, або ж удаватися до нових спроб здійснення накреслених програм; в інших ситуаціях спонтанні процеси можуть підпадати під свідомо заплановані
і керовані дії людей, підкорятися їм – і тоді дія суб’єктивних чинників посилюється, отримує додатковий імпульс, забезпечує людям успіх, бажані для них наслідки; у третіх ситуаціях спонтанність частково перетворюється на предмет свідомого управління (свідомо здійснюваних змін), а останнє частково втрачає свою владу над спонтанним процесом, внаслідок чого люди отримують “частковий результат” своїх передбачуваних дій.

У соціології феномен С. тлумачиться по-різному, Зокрема, школи раціоналістичного гатунку віддають перевагу усвідомленим чинникам соціальних процесів і дій, розглядаючи спонтанність як ту “тіньову” частину соціальної дійсності, якій згодом належить підкоритись всемогутності людського розуму. Сайєнтистські й біхевюристські напрями соціол. думки на Заході схильні до того, що всі сфери і різновиди багатоманітної людської діяльності мають бути неодмінно раціоналізовані, стати об’єктами різнорівневого управління (пан менеджеризм), а соціол. наука, створивши соціократію, має винайти засоби тотальної “модифікації людської поведінки”. За таких умов спонтанності взагалі не залишається місця в “раціоналізованому” людському суспільстві. Спотворюючи аутентичний марксизм, офіційна “рад. соціологія” тлумачила спонтанність як стихійність і вбачала в останній негативну, нерозвинену сторону соціально-істор. процесу. Відоме сполучення понять “усвідомленість і стихійність” у цій соціології мало характер дихотомії, коли зазначені протилежності не взаємодоповнювали одна одну, а взаємодіяли таким чином, що “стихійність” (спонтанність) мала постійно долатись “усвідомленням” і поступатися місцем перед світлом науки. Отже, за цією версією спонтанність має істор. минущий характер. Абсолютизація свідомо-суб’єктивного фактора в істор, процесі призвела до того, що спроби все зарегулювати й зарегламентувати стали одним з механізмів тоталітаризації рад, суспільства держпартноменклатурною верхівкою.

На відміну від сайєнтистських, раціоналістських та псевдомарксист. тлумачень С. неораціоналістські та інтуітивістські її версії наполягають на тому, що визначальну, об’єктивно-раціональну роль у соціально-істор процесах відіграє не чинник усвідомлення, а саме С. Остання відбувається завдяки свідомій діяльності людей, але усвідомленість при цьому не повинна виходити за межі емпірично наявних ситуацій і дій за принципом “малих справ” (К. Поппер). Усілякі ж спроби провіщати конкретні шляхи історії людства і будувати на цій підставі “рай на землі”, за Поппером, “неминуче призводять до пекла”. Багато уваги приділяв питанню С. відомий економіст і соціолог Ф.-А. Хайєк. Його концепція “спонтанного порядку” побудована передусім на узаг. світового досвіду функціонування ринкової економіки. Спонтанний порядок, стверджує Хайєк, встановлюється завдяки індивідуалізованій власності, конкуренції і ринку, яким притаманні механізми самочинності (самочинної еволюції) і суб’єктивними чинниками яких виступають традиції, звичаї, здоровий глузд, елементарні норми Усілякі інші суб’єктивні фактори у вигляді соціальних проектів, широкомасштабних програм і конструкцій, що зазіхають на “накреслення майбутнього”, Хайєк оцінив як “згубне самохвальство”. І абсолютизація усвідомленості, і апологія С. у соціальних процесах, очевидно, різною мірою хибують на однобічний підхід до висвітлення рушійних механізмів цих процесів. Мабуть, питання про зіставлення і взаємодію спонтанних та свідомо спрямованих чинників і дій тут має вирішуватись передусім на основі визначення базової і домінуючої ролі спонтанних процесів порівняно з, по-перше, запланованим усвідомленням і, по-друге, шляхом врахування значимості фактора усвідомленості залежно від міри його адекватності змістові та сутності спонтанних процесів, Варто також підкреслити й ту важливу обставину, що неусвідомлювана С., втілюючи в собі дію певних сусп. закономірностей чи тенденцій, супроводжується значним статист, розкиданням, тоді як фактор усвідомлення її може надати дії спонтанних чинників оптимального характеру (з т, з. суспільства чи його певних груп).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Органи виділення птахів.
Ви зараз читаєте: СПОНТАННІСТЬ