Спосіб життя



Спосіб життя – характер, вид і спосіб життєдіяльності окремої людини, групи людей, соціального прошарку, верстви населення, певних класів і суспільства загалом. Визначається рівнем розвитку та характером економічної системи, природними умовами, соціальними, правовими, політичними, ідеологічними факторами, конкретною історичною ситуацією в країні, менталітетом народу, впливом зовнішніх обставин та іншими факторами, які визначають природу різних суб’єктів С. ж. У межах економічної системи, передусім суспільного способу виробництва,

на С. ж. впливають розвиток продуктивних сил, технологічного способу виробництва, відносин економічної власності (зокрема існування різних типів і форм власності), господарський механізм; у межах продуктивних сил – розвиток основної продуктивної сили (людини): її освіта, кваліфікація, рівень організаційної, технологічної, економічної культури. Основними формами конкретизації С. ж. є поняття “рівень життя”, “якість життя”, “стиль життя”, “стандарт життя”. Рівень життя визначається такими показниками, як середній рівень реальної заробітної плати, прожитковий мінімум (рівень бідності), середня
тривалість життя, рівень освіти населення, частка витрат населення на споживання (т. зв. споживчий кошик) та ін. (див. Рівень життя). Якість життя – складна соціологічна категорія (відображає не лише економічний, а й культурний, екологічний, духовний та інші надбудовні аспекти). Щодо суто економічних аспектів С. ж. акцентують на його якісних характеристиках: змісті праці, якості освіти та кваліфікації, харчуванні, комфортності житла, якості медичних послуг, довкілля, тривалості вільного часу, якості та модності одягу, якості сфери послуг загалом, стані здоров’я населення, в т. ч. психічного, рівні стресових ситуацій, морально-психологічному кліматі, душевному комфорті та ін. Поняття “С. ж.” щільно пов’язане з категоріями “цінність” і “ціннісні орієнтації”. Цінність має об’єктивні виміри (сукупність предметів матеріальної та духовної діяльності, відповідних суспільних відносин між людьми, що при цьому формуються, в контексті ціннісних відносин; справедливості та несправедливості, добра і зла тощо) і суб’єктивні виміри (способи, критерії, інструменти такого оцінювання), що реалізуються в різноманітних орієнтирах діяльності певних суб’єктів суспільних відносин – настановах, цілях, заборонах, переконаннях, а також інтересах і вольових вчинках. Цінності, які є панівними у певному суспільстві на конкретних етапах його розвитку, деякі західні вчені називають національним характером (стійкими особистісними характерами).

Крім того, за розумінням цінностей розрізняють моральний абсолютизм (передбачає їх прийняття і дотримання незалежно від наслідків) і консеквенціалізм (вимагає оцінки наслідків певних дій на практиці). Цінність, на думку американського вченого М. Рокіча, пов’язана із завданнями (бажаним станом) та способами поведінки (інструментальними компонентами), за допомогою яких можна виконувати певні завдання. На шкалі цінностей Рокіча бажаним найвищим станом людини є комфортне, привабливе життя, успіх, життя у світі краси, рівноправність, безпека сім’ї, щастя, свобода, внутрішня гармонія, любов, національна безпека, насолода, порятунок, самоповага, соціальне визнання, справжня дружба, мудрість; інструментальними компонентами (моделями поведінки) людини – честолюбство, широта поглядів, талант, бадьорість, сміливість, прощення, допомога, чесність, незалежність, інтелект, логіка, любов, слухняність, ввічливість, відповідальність, самоконтроль. У розробленій для американців програмі С. ж. виділено три основні категорії цінностей та С. ж. і дев’ять підтипів життя споживачів: 1) споживачі, якими управляють потреби (найбільш знедолені й ті, хто живе в нужді); 2) споживачі, якими управляють зовнішні фактори (всі три групи, які виділяють серед них, купуючи товари, заклопотані лише тим, що про них подумають люди); 3) споживачі, якими управляють внутрішні фактори (чотири групи, що виділяються серед них, є незначними за кількістю, організовують своє життя у такий спосіб, щоб задовольнити власні потреби). Основними цінностями у західноєвропейських країнах є рівність прав чоловіків і жінок, резидентів та емігрантів, здорових людей та інвалідів; право вибору за жінкою народжувати дитину чи перервати вагітність; зосередження на сімейному житті й добрих справах; хороша робота, гордість за свою працю, висока заробітна плата; забезпечення безпеки праці, широкий рух на захист довкілля; підтримка антиядерного руху та ін. Стиль життя у працях окремих західних соціологів узагальнено характеризується як С. ж. загалом, так і тим, як людина витрачає час і гроші. Однак така характеристика означає підміну однієї категорії (стиль життя) іншою (С. ж.), не відповідає вимогам системного підходу (оскільки стиль життя є однією зі складових С. ж.). Конкретизацією стилю життя є певний стандарт життя.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Порівняльна характеристика природного та штучного добору.
Ви зараз читаєте: Спосіб життя