Способи організації підприємництва



Способи організації підприємництва – комплекс економічних і правових заходів, до яких вдаються різні економічні суб’єкти для створення власної справи відповідно до умов і вимог чинного законодавства. Для організації власного бізнесу необхідний початковий (стартовий) капітал – сума грошей, цінних паперів або матеріально-речових цінностей. Початковий капітал неоднаковий у різних країнах, в окремих сферах і галузях народного господарства. Так, у США на початку 90-х він у середньому становив бл. 20 тис. дол., в Канаді – 12,5 тис. дол., в

Україні – набагато менше. За даними офіційної статистики, 1998 для організації “човникового” бізнесу (ним було зайнято бл. З млн осіб) треба було мати приблизно 1 тис. дол. У 2005 ця сума зросла до 2 тис. дол. За сертифікат на право діяльності у сфері роздрібної торгівлі юридичні особи сплачували суму в десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн. Ініціативна економічна діяльність щодо створення виробництва товарів і послуг з метою отримання прибутку потребує значно більшого початкового капіталу, оскільки передбачає кошти на реєстрацію власного підприємства (реєстраційний збір, підготовка
засновницьких документів, послуги нотаріуса, відкриття розрахункового рахунка в банку, виготовлення ескізу печатки, штампів, товарного знака, отримання кодів діяльності у статистичному управлінні, дозвіл міліції на виготовлення печатки і штампу та ін.) і створення підприємства. Обсяг коштів на відкриття власного бізнесу залежить від його масштабів. Так, для створення товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з чинним законодавством України, треба сформувати статутний фонд в обсязі 625 мінімальних заробітних плат, а для відкритого акціонерного товариства – 1250 мінімальних заробітних плат. Один із найважливіших засобів формування початкового капіталу – заощадження домогосподарств. Щодо кількісного аспекту вони є різницею між доходами сім’ї та споживчими витратами (витратами на придбання товарів і послуг та сплату податків). Співвідношення між цими показниками називають нормою заощаджень. Крім коштів засновників, до створення власного бізнесу можуть бути залучені зовнішні джерела фінансування (позика та випуск акцій). Ці операції здійснюють комерційні банки й не банківські фінансові установи, страхові компанії, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства. Такими джерелами є й кошти від приватних фірм, урядових регіональних програм, кредити і гранти міжнародних фінансових організацій, допомога родичів і друзів. Так, у США з коштів приватних інвесторів щорічно фінансується бл. 30 тис. фірм-початківців. З юридичної точки зору підприємство може бути створене: а) згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу згідно з чинним законодавством, а також внаслідок примусового поділу іншого підприємства, відповідно до антимонопольного законодавства; б) у результаті виділення зі складу діючого підприємства, на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їхніх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Досвід розвинених країн засвідчує, що трьома основними типами підприємців є: власник або співвласник підприємства, орендар-господарник, який забезпечує процес виробництва товарів чи надання послуг на орендованих засобах виробництва, і підприємець-менеджер (спеціаліст у галузі управління підприємством). Згідно з чинним законодавством, суб’єктами підприємницької діяльності в Україні можуть бути всі громадяни країни, за винятком окремих категорій (працівники правозахисних органів – міліції, судів, прокуратури, державної безпеки, державного арбітражу, державного нотаріату), органів державної влади, управління (в т. ч. фінансових органів та податкової інспекції), які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Підприємницьку діяльність мають право здійснювати громадяни України, інших держав, які не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (настає після досягнення повноліття). Законом України “Про підприємництво” передбачено, що особи, яким суд заборонив провадити певну діяльність, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть бути співвласниками підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах та їхніх спілках (об’єднаннях) керівні посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю). З урахуванням поділу на фізичні та юридичні особи підприємницьку діяльність можуть здійснювати: 1) громадяни України та інших країн, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (в т. ч. робітники, службовці, кооператори, орендатори, менеджери, дрібні власники, власне підприємці, наймані працівники та ін.); 2) колективи підприємців і підприємницькі асоціації (договірні об’єднання підприємств, що створюються з метою координації виробничо-господарської діяльності та з іншими цілями); 3) індивідуальні та колективні споживачі продукції, а також союзи й асоціації споживачів; 4) профспілки; 5) державні підприємства та організації в разі їх участі у здійсненні безпосередніх угод (надання урядових замовлень підприємцям та ін.).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Етапи навчального проекту.
Ви зараз читаєте: Способи організації підприємництва