СТАТИСТИКА МОРАЛЬНА



Соціологія короткий енциклопедичний словник

СТАТИСТИКА МОРАЛЬНА – напрям у розвитку масових емпіричних обстежень населення в Європі XIX – поч. XX ст., що розвивався паралельно з “гігієною соціальною” (див.).

Предметом С. м. були статист, дослідження злочинності, проституції, суїциду, позашлюбних дітей, люмпенізованих верств населення в країнах Зх. Європи (повій, бродяг, злочинців тощо), Термін “С. м.” у наук. ужиток увів франц. правознавець і статистик А. Геррі в праці “Нариси моральної статистики Франції” (1833), розуміючи

під цим сукупність кількісних показників, що відображають певні явища, процеси та ін. факти соціального життя, на підставі аналізу яких відображається рівень морального стану суспільства чи його конкретних соціально-структурних елементів.

Розвиток С. м. був своєрідною реакцією на абстрактно-гуманістичні ідеї та співчуття щодо знедолених верств населення, оскільки С. м. спиралась на кількісні виміри та відповідні їм квантитативні характеристики соціальної реальності, що надавало дослідженням життєвої переконливості та позірної обгрунтованості.

Розвиток С. м. відбувався під впливом позитивістських

постулатів (спостереження і констатація фактів безпосереднього життя, використання точних методів їх аналізу і т. д.) та досліджень Л. А. Кетле, котрий розкрив широкі можливості статист, методів у вивченні різноманітних явищ сусп. життя.

С. м. передувала розвиткові емпіричних соціол. досліджень і вплинула істотно на їх формування, зокрема на становлення соціальної інженерії. Перші найбільш відомі дослідження в галузі С. м. здійснили Л-А. Кетле (прогноз кримінальних злочинів у Франції в 1829 р. на 1830 рік), А. Геррі (дав порівняльну статистику залежності кількості злочинів від рівня освіченості злочинців, 1829 р.), послідовник Л. Кетле – А. Вагнер здійснив порівняльні статист, дослідження кількості самогубств у Європі та ін.

Якщо “соціальна гігієна” здебільшого зосереджувалась на дослідженнях умов життя різних верств трудового населення, то С. м. переважно розглядала його безпосередні соціальні феномени і наслідки у формі соціально небажаних і непередбачуваних резонансів.

Класифікація емпіричних обстежень на “соціальну гігієну” і С. м. досить відносна і немає чітких однозначних критеріїв їх розмежування. Тому в працях багатьох дослідників ці проблеми часто переплітаються. Підтвердженням цього є праці Л. Кетле, А. Геррі, Дж. Кей-Шатллуорта, А. Вагнера та ін.

С. м. та “соціальна гігієна” певний час розвивалися паралельно з теорет. соціологією і не були пов’язані з нею. Першими серйозними кроками в подоланні цього розриву та їх інтеграції стали дослідження Е. Дюркгейма, Ф. Тьонніса, М. Вебера. Позитивним наслідком цього стало поєднання емпіричного та теорет. у системі соціол. знання, що значно посилило ефективність соціології в прагматичному відношенні, піднесло її практ. значення у вирішенні проблем соціальної, екон. та культурної політики в ряді зх. країн у перші десятиліття XX ст.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Множення багатоцифрових чисел на двоцифрові.
Ви зараз читаєте: СТАТИСТИКА МОРАЛЬНА