Стилістична норма в мові й у мовленні – Стилістика як лінгвістичне вчення



Стилістика української мови

Стилістична норма в мові й у мовленні

Важливим, навіть фундаментальним для стилістики є термін “стилістична норма”.

Стилістична норма – усталена й суспільно усвідомлювана функція (функції) мовної одиниці.

Стилістична норма одночасно буває і якоюсь іншою мовною нормою (фонетичною, морфемною тощо). Наприклад, у лексемі завод кінцевий приголосний вимовляється дзвінко, без оглушення. Це одна з норм вимови, а в ширшому осмисленні – фонетична норма. Водночас вона є і нормою стилістичною, отже, фонетико – стилістичною. Недотримання цієї норми викликає в обізнаного з нормами літературної вимови слухача відчуття дисгармонії, незграбності, негативне ставлення до не літературної вимови кінцевого звука у слові завод. Якщо замість братик вимовити братік, то порушаться морфемно-стилістична і орфоепічна норми, тому що суфікс – ік українським словам не властивий.

Стилістичне мовлення – це передусім мовлення нормативне, бо не можна дотриматися стилістики морфем, слів, речень, порушуючи при цьому інші мовні норми, насамперед

фонетичну. Наприклад, вимовляючи радости, близькости, совісти замість радості, близькості, совісті, мовець порушує теперішні фонетичну, орфоепічну, морфемну, морфологічну і орфографічну норми; вимовою солдат, партизан, гривнів замість солдатів, партизанів, гривень порушується передусім морфологічна норма; у реченнях Мій погляд на це не співпадає з твоїм; Це міроприємство себе не виправдає не дотримано лексичної норми, бо слова співпадати, міроприємство не становлять одиниць української літературної (нормативної, унормованої) мови, стилістично правильно було б сказати не збігається, цей захід.

Норма в мові – це її узвичаєна, узаконена, загальноприйнята, обов’язкова одиниця – фонетична, морфемна та ін. Нормативність у мовленні виявляється в дотриманні норм мови.

Стилістична норма є функціональним явищем, яке стає мовленнєвою реалією тільки за умов, що мовці:

– добирають і використовують лише такі мовні одиниці, які властиві літературній мові;

– вживають слова і фразеологізми із закріпленою за ними семантикою;

– комунікативні одиниці мови, особливо речення, а також еквіваленти речень (стверджувальні, заперечні, питальні та ін.) формують за усталеними в мові синтаксичними моделями;

– дотримуються вимог певного стилю мови.

Без цього мовлення є неприродним, незвичним, отже, і стилістично ненормативним.

Стилістичні явища мови не мають власної, тільки їм властивої (індивідуальної) природної репрезентації, окремої мовної матеріалізації, як, наприклад, фонетичні, морфологічні та інші засоби. Лінгвостилістичний (а в його межах і експресивний) аналіз є своєрідним продовженням аналізу мовних одиниць за іншими ознаками – фонетичними, лексичними, морфологічними тощо.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)


Птахи значення в природі та житті людини.
Ви зараз читаєте: Стилістична норма в мові й у мовленні – Стилістика як лінгвістичне вчення